55. Методика хлорування води за хлорпотребою. Лабораторний контроль за хлоруванням води.

Звичайне хлорування (за хлорпотребою). Для цього методу хлоруван­ня велике значення має правильний вибір дози активного хлору, потрібної для надійного знезаражування води.

Під час знезаражування води лише 1—2% активного хлору витрачається безпосередньо на бактерицидну дію. Решта хлору вступає у взаємодію з мі­неральними й органічними сполуками, що містяться у воді, легко окислю­ються і поглинаються завислими речовинами. Усі ці форми зв'язаного хлору об'єднують у поняття "хлорпоглинання води".

Оскільки природні води мають різний склад, то і хлорпоглинання в них різне. Якщо у воду ввести хлор у більшій кількості, ніж величина хлорпогли­нання, на 0,5 мг/л, вода стає непридатною для пиття через хлорний присмак і запах. Тому для знезаражування води у неї додають таку кількість хлоруміс-ного препарату, щоб після оброблення вода містила 0,3—0,5 мг/л так званого залишкового вільного або 0,8 — 1 мг залишкового хлорамінового хлору, який не погіршує смак води і не зашкодить здоров'ю. Кількість активного хлору (у міліграмах), потрібна для знезаражування 1 л води, називається хлорпо­требою.

Хлорпотребу води визначають шляхом дослідного хлорування певних об'є­мів води, які підлягають знезаражуванню різними дозами хлору або хлорно­го вапна. Добираючи дози хлору в польових умовах, можна орієнтуватися на дані табл. 16.

Крім правильного вибору дози хлору, необхідною умовою ефективного знезаражування є добре змішування і достатній контакт хлору з водою. Три­валість контакту води з хлором повинна бути не менше ніж ЗО хв.

Наявність у воді завислих частинок, гумінових та інших органічних спо­лук знижує дію хлору. Тому для надійного знезаражування мутні та забарв­лені води рекомендується попередньо освітлювати і знебарвлювати.

Якщо потрібно хлорувати воду, що міститься в діжці або іншому резер­вуарі, визначають об'єм останнього і розраховують кількість хлорного вапна для знезаражування. Відваживши потрібну кількість, його вносять у бутель або будь-який інший посуд, додають таку кількість води, щоб дістати при­близно 1—2% розчин, старанно перемішують хлорне вапно з водою, дають їй відстоятися, освітлений розчин додають до води, яка підлягає дезінфекції. Воду з розчином хлорного вапна ретельно перемішують і залишають на 30—60 хв. Після цього, визначивши наявність залишкового хлору й органо­лептичні властивості води, дають дозвіл на користування нею.

У водогонах, де вода, що підлягає знезаражуванню, подається безперерв­ним потоком, слід також додавати безперервно відповідну кількість розчину хлору — газу або хлорного вапна. З цією метою використовують різні дозу­вальні прилади.

У бак І вносять відважену кількість хлорного вапна або іншого хлорагента і додають невелику кількість води. Звідси концентрована завись хлорного вап­на надходить у бак II, де готується розчин хлорного вапна бажаної концент­рації, наприклад, 2 — 3%. Потім відстояний і освітлений розчин надходить у робочий бак III, з якого тече в дозатор IV з кульовим клапаном. Завдяки останньому в дозаторі весь час підтримується постійний рівень хлорного роз­чину, що забезпечує рівномірне витікання рідини з бака. За допомогою кра­на, мірного циліндра і годинника визначають потрібні витрати розчину.