49. Джерела забруднення водойм і процеси їх самоочищення. Показники забруднення і самоочищення водойм.

Самоочищення- При поступленні стічних вод відбувається їх розбавлення, завислі частинки, яйця гельмінтів, мікроорганізми частково осаджуються і вода світлюється . Органічні речовини мінералізуються і окислюються внаслідок діяльності мікроорг-мів,проходить відмирання сапрофітів та патогенних мікроорганізмів.важливим показником є БСК (біохімічне споживання кисню) - к-ть кисню, необхідного для повного біохімічного окислення речовин, які знаходяться в 1 л води при температурі 200 С протягом 20 діб.на практиці проводять визначення БПК за 5 діб (БПК5). Чим більше забруднена вода, тим більше БСК. При сильному забрудненні органічними р-нами, водойма не здатна до самоочищення: виникає недостатність кисню, розвивається гнильна мікрофлора, що ще більше погіршує якість води. Санітарна охорона: Зони санітарної охорони водопровода із відкритих джерел : 1-й пояс, або зона строгого режиму: включає ділянку джерела водопостачання в місці забору води а також територію, на якій знаходяться головні споруди водопровода: насосні станції, водоочисні споруди, резервуари чистої води. Ця територія огороджується і охороняється : доступ стороннім заборонений , проживання тут забороняється , атмосферні води відводяться нижче місця забору води. В межах зони забороняється купатися, кататися на лодках, прання, водопій тварин, і т.д. якщо річка невелика, то в зону входить ділянка берега напроти місця забору води. 2-й пояс, або зона обмеження: включає в себе територію, що оточує водойму і її притоки і поширюється переважно вверх за течією, іноді на десятки кілометрів. Вниз за течією - кілька сот метрів. Розмір зони повинен забезпечувати ліквідацію забруднення води шляхом самоочищення водойми (для великих рік - 20- 30 км, середніх - 30 - 60 км, для малих - весь басейн). Тут забороняється спуск стічних вод , на 10 - 15 км вище за течією в 100 - 200 метровій зоні забороняється удобрення землі, використання отрутохімікатів, користування вооймою: купання, водопій тварин і т.п. - тільки в дозволених сан. органами місцях. Хлориди :до 350 мг/л; сульфати :до 500 мг/л; залізо: до 0,3; загальна жорсткість: 7,0; нітрати: до 40 мг/л нітрати (по азоту): 10,0; нітритів: 0,002; амонійних солей: 0,1; стронція: до 2 мг/л; окислюваність: до 4 мг/л О2 ;

50. Твердість води, її фізіологічне, гігієнічне та господарське значення. Види твердості, методика визначення.

  а) Захворювання, що виникають внаслідок споживання води, яка має високу або, навпаки, низьку твердість. Висока твердiсть води зумовлюе виникнення так званих «кам’яних захворювань» (сечокам’яна, нирковокам’яна, жовчокам’яна хвороби), а також подагри. Урологи навіть видiляють своєрідні «кам’янi територii», на яких уролiтiаз може вважатися ендемiчним явищем. Як правило, джерела питної води в цих зонах характеризуються її високою твердiстю. Натомість вода з низькою твердiстю сприяє виникненню сердцево—судинних захворювань та розвитку остеопоротичних змiн у кiстковій системi.

Визначення твердості води. Метод базується на утворенні ком­плексної сполуки трилону Б з іонами кальцію та магнію.

Для визначення твердості до 100 мл досліджуваної води дода­ють 5 мл буферного розчину, п'ять —сім крапель індикатора або приблизно 0,1 г сухої суміші індикатора з хлористим натрієм і тит­рують при інтенсивному струшуванні 0,05 н. розчином трилону Б до зміни забарвлення в еквівалентній точці: синього з фіолетовим відтінком при додаванні індикатора хром-темно-бинього та синього із зеленим відтінком при додаванні індикатора хромоген-чорного. Незначна зміна забарвлення в еквівалентній точці свідчить про на­явність у воді міді та цинку. Для усунення їх впливу до води необ­хідно додати 1-2 мл розчину сульфіду натрію. Якщо після цього розчин знебарвлюється, що зумовлюється присутністю марганцю, до води потрібно додати п'ять крапель 1% розчину солянокислого гід-роксиламіну.

Твердість, що визначають у некип'яченій воді, має назву загальна твердість. Для визначення постійної твердості досліджувану во­ду попередньо кип'ятять ЗО хв, відфільтровують осад, який утворив­ся після кип'ятіння, після чого титрують три лоном у присутності індикатора. Різниця між загальною та постійною твердістю становить твердість, що усувається.

Твердість води (мг-екв/л) обчислюється за формулою

Якщо на титрування досліджуваної води витрачається більше ніж 10 мл розчину трилону Б, то її необхідно розвести дистильова­ною водою.Загальна твердість питної води не повинна перевищувати 7,0 мг-екв/л