3. Основні етапи розвитку гігієни в різні історичні періоди. Роль видатних вчених у формуванні гігієни як науки. Становлення та розвиток гігієни в Україні.

Етапи Г.: 1.)емпіричний , 2.) науково-експериментальна Г. М. Петтенкофер-вперше створив кафедру гігієни в Мюнхенському університуті, організував гігієнічний інститут. розробив та впровадив в гігієну об"єктивні методи дослідження чинників навколишнього середовища з метою їх гігієнічної оцінки. Являється основоположником Г. як науки. О.П.Доброславін очолив першу в Росії школу Г. в Петурбурзі. Впроваджував в гігієну лабораторні методи лослідження, організував хіміко-аналітичну гігієнічну лабораторію. заснував Г. журнал "Здоровье" Був переконаним прихильником науково-дослідного обгрунтування практичних санітарних рекомендацій і добре розумів значення соціальних чинників для можливості їх реалізації. Ф.Ф.Ерісман вивчав вплив несприятливих санітарних умов на зір. Ініціатор створення спеціальних санстанцій в Росії. Його праці : "руокводство по гигиене" , "Профессиональная гигиена, или гигиена умственного и физического труда". Г.В.Хлопін очолював кафедри загальної та військової Г. Військово-медичної академії. Автор підручників та посібників "Основы гигиены", "Практические пособия по методам санитарных исследований", редактор журналу "Гигиена и санитария". Приділяв велику увагу розробці методів сан-хімічних досліджень, питанням гігієни водопостачання, охорони читоти водойм, житла, харчування. О.В.Корчак-Чепурківський - доцент кафедри гігієни Київського університету, завкафедрою Київського медичного інституту. Пропагував гігієнічні знання, організаційно-практичну роботу, направленій проти інфекційних захворювань. Автор "Изменения смертности в г.Киеве с момента введения в нем канализации", "Наши гражданско-санитарные потребности","Программы курсов социальной и прмышленной гигиены". Був прихильником статистичних методів. О.М.Сисін -санітарний лікар Москви (1913р.), начальник санепідвідділу Наркомату охорони здоров"я РРФСР, професор гігієни 1-го Московського медінституту, дійсний член АМН СССР, засновник і перший директор Інституту загальної і комунальної гігієни АМН СССР. О.М.Марзеев -начальник санепідвідділу Наркомздоров"я СРСР, засновник і редактор журналу "Профилактическая медицина". Був директором Українського інституту комунальної гігієни і завідуючимкафкдрою гігієни Українського інститутут вдосконалення лікарів та кафедри комунальної гігієни харківського медичного і6нституту. Перший гоолва Українського наукового товариства гігієністів.В.М.Жаботинський вивчав питання гігієни атмосферного повітря.

4. Чинники довкілля і основні методи їх дослідження.

5. Розвиток гігієни та санітарної справи в Україні. Становлення та розвиток гігієнічної науки у Львівському медичному університеті.

6. Внесок наукових досліджень кафедри загальної гігієни Львівського медичного університету у здійснення та розробку санітарних заходів з охорони довкілля

7. Гігієнічне нормування і його роль в охороні зовнішнього середовища від забруднення. Визначення понять ГДК, ГДР, ГДВ. ГДС, МДР, ОБРД.

Гігієнічний норматив - строго визначений діапазон параметрів фактора середовища, який оптимальний з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров”я людини , людської популяції і майбутніх поколінь.Основні об”єкти Г.Н.: - 1) максимально допустимі концентрації шкідливих хімічних домішків в повітрі, воді, грунті, продуктах харчування; - макс. допустимі рівні і дози шкідливих фізичних факторів середовища антропогенного походження: пил, шум, вібрація, електромагнітна енергія різного діапазону частот, радіоактивні ізотопи; 2) оптимальні і допустимі параметри мікроклімату, освітлення, сонячного чи ультрафіолетового опромінення, атмосферного тиску і т.ін.; 3) оптимальний і допустимий склад добового раціону і питної води. До певних границь фізіолого-біохімічні зсуви , що виникають при дії на організм факторів середовища, знаходяться в межах адаптаційно-пристосувальних реакцій (біологічна дія). Коли вони виходять за їх межі, в компенсаторно-пристосувальну зону їх дію розцінюють як шкідливу. Проблемою нормування являється те, що в реальному житті організм підлягає дії кількох факторів зовнішнього середовища. Комбінована дія – сумарна дія декількох факторів одної природи(кількох хімічних речовин). Сукупна – сумарна дія кількох факторів різної природи. Комплексна дія – один і той же фактор поступає в організм кількома шляхами.

Принципи гігієнічного нормування: принцип першочерговості медичних показань – під час встановлення нормативу шкідливого чинника зовнішнього середовища беруть до уваги тільки особливості його впливу на організм людини та санітарні умови життя. Принцип диференціації біологічних відповідей – нормативи встановлюються з розрахунку на набільш чутливі групи населення, а сила впливу повинна бути нижчою 4-го рівня. Принцип розподілу об’єктів санітарної безпеки; Принцип урахування всіх можливих несприятливих впливів. Принцип пороговості. Принцип залежності ефекту від концентрації і часу. Принцип лабораторного експерименту. Принцип агравації. Принцип відносної ГДК.

ОБДР – орієнтовні безпечні рівні дії речовин – тимчасові норми вмісту речовин у повітрі, встановлених розрахунковим шляхом за допомогою експрес-експериментальних методів прогнозування токсичності. ГДК – максимальна кількість шкідливої речовини в одиниці об’єму чи маси, яка при щоденному впливу протягом необмеженого періоду часу не спричинює тих чи інших хворобливих змін в організмі та несприятливих спадкових змін потомства. ГДР – гранично допустимий рівень – нормативне значення надходження та вмісту радіоактивної речовини, її концентрації у воді та повітрі, розраховане на підставі ГДД. ГДВ – гранично допустимий викид у атмосферу – науково-технічний норматив, що встановлюється для кожного забруднювача й джерела викиду, виконання якого забезпечує дотримання ГДК та території населеного пункту з урахуванням викидів сусідніх підприємств. ГДС – гранично допустимий скид речовин у водний об’єкт – маса речовини в стічних аодах, максимально допустима для відведення з установленим режимом у даному пункті водного об’єкта з метою забезпечення гігієнічних норм якості води у пунктах використання. МДР – максимально допустимий рівень – максимальна кількість шкідливої речовини в одиниці маси продукту, яка при щоденному фізіологічному споживанні протягом необмеженого періоду часу не спричинює тих чи інших патологічних змін в організмі та спадкових захворювань у потомства.

8. Схема токсикологічної оцінки хімічних речовин. Показники токсичності. Поняття про кумулятивні властивості та віддалені наслідки.

Стадії: попередня токсикологічна оцінка, повна токсикологічна оцінка; клініко-гігієнічне коригування встановленого в експерименті санітарного стандарту.

Попередня токсикологічна оцінка полягає у визначенні орієнтовних безпечних рівнів дії (ОБРД) речовин — тимчасових норм вмісту речовин у повітрі, встановлених розрахунковим шляхом за допомогою експрес-експериментальних методів прогнозування токсичності. Розрахунок ОБРД здійснюють на основі математичних рівнянь, виходячи з хімічної будови, фізико-хімічних властивостей речовин, а також параметрів їх гострої токсичності. ОБРД затверджуються головним державним санітарним лікарем на 2 роки до затвердження ГДК і застосовуються з метою здійснення кон­тролю за станом повітряного середовища на стадії лабораторного синтезу і напівпромислового виробництва речовини при кількості працюючих, що контактують з нею, не більше 100.

Повна токсикологічна оцінка полягає у визначенні ГДК шля­хом лабораторного експерименту на тваринах, який дає змогу моде­лювати вплив хімічної речовини на живий організм і передбачає проведення гострих, підгострих і хронічних експериментів, а також вивчення віддалених наслідків дії речовини. Під час проведення ек­спериментів установлюють усі параметри токсичності та небезпеки, передбачені токсикометричною схемою. Тривалість ек­спериментів залежить від об'єкта довкілля, в якому нормується ре­човина, і становить при визначенні ГДК у повітрі робочої зони 4-6 місяців. У гострому досліді визначають ступінь токсичності речо­вини при одноразовому інгаляційному, перкутанному або пероральному введенні в організм за величиною смертельних концентрацій (доз). У попередньому орієнтовному досліді визначають порядок смер­тельних доз, випробовуючи окремі дози, кратні 10, на обмеженій (3-5) кількості тварин. Орієнтовні Дози можуть бути також визначені за даними літератури або на основі розрахунків за фізико-хімічними властивостями речовини. Розширені досліди починають із дози, при введенні якої в орієн­товних дослідах тварина залишилася живою, тоді як від усіх більш високих доз тварини загинули. У визначеному діапазоні орієнтов­них доз на окремих групах тварин (по 6 тварин у кожній групі) вивчають вплив 5-6 зростаючих доз, що відрізняються між собою, наприклад на 50%. Ефект дослідженої серії концентрацій надійніше оцінювати за середньосмертельною дозою (концентрацією), яка має імовірнісний характер і обчислюється з використанням статистич­них методів, висвітлених у спеціальній літературі. Зона, обмежена абсолютно смертельною і максимально недіючою дозами (концентраціями), називається зоною гострої дії.

Клініко-гігієнічне коректування ГДК здійснюється протягом пер­ших трьох років роботи нової технологічної установки, але може продовжуватись і далі для вивчення віддалених наслідків впливу речовини на населення. Цей етап передбачає проведення спеціаль­них досліджень, спрямованих на встановлення так званих клі-ніко-гігієнічних паралелей. їх також називають епідеміологічними дослідженнями. Під клініко-гігієнічними паралелями розуміють вив­чення і наступне зіставлення даних, що характеризують санітар­ний стан об'єкта навколишнього середовища, для якого створений

норматив, з даними про стан здоров'я контингенту населення, яке за­знає впливу досліджуваної речовини. Виявлення підвищеної захворюваності і змін у стані здоров'я то­го чи іншого контингенту порівняно з контрольною групою свідчить про недостатню надійність розробленого нормативу і є підставою до його перегляду і зниження. На цьому етапі застосовують сучасні методи гігієнічних, клінічних і статистичних досліджень. Широкого застосування набув метод багатофакторного (кореляційного, регресійного, дисперсійного) математичного аналізу. Клініко-гігієнічні (епідеміологічні) дослідження не можуть замі­нити експериментальні, проте доповнюють останні і надають можли­вість перевірити ГДК, затверджену на основі експерименту. Таким чином, поетапна комплексна (кількісна і якісна) оцінка токсичності і небезпечності шкідливої хімічної речовини може бути надійною підставою для створення системи профілактичних заходів.

Показники: CL100, DL100 - Абсолютно смертельна концентрація (доза), що спричинює загибель усіх тварин, взятих у дослід, CL50, DL50 - Середньосмертельна концентрація (доза), що призводить до загибелі половини взятих у дослід тварин, CL0, DL0 - Максимально переносима концентрація (доза), що не спричинює загибелі тварин у даній статистичній групі,. Lim_ac.integr. – Поріг гострої дії — мінімальна концентрація (доза), здатна спричинити токсичний ефект при одноразовому введенні Поріг вибіркової (специфічної) дії — мінімальна концентрація (доза), здатна спричинити специфічний ефект при одноразовому введенні Зона гострої дії, яка визначається за співвідношенням СL50/Lim_ac. Коефіцієнт можливості інгаляційного отруєння, який визнача­ється за співвідношенням насичувальної концентрації речовини при 20°С до середньосмертельної С²⁰_max/CL50. Коефіцієнт міжвидових розбіжностей, який виражається відно­шенням середньосмертельних концентрацій для найбільш витривалого виду тварин до найбільш чутливого СL_50max/Сl_50min Коефіцієнт кумуляції — співвідношення сумарної концентрації (дози) речовини, яка спричинює певний ефект при дрібному вве­денні, до концентрації (дози), ефект якої такий самий як і при одноразовому введенні. Поріг хронічної загальнотоксичної дії — мінімальна концентрація (доза), яка зумовлює початкові несприятливі зміни в організмі при тривалій дії Зона хронічної дії, яка обчислюється за співвідношенням Lim_ac/Lim_ch.integr. Поріг віддаленої біологічної дії — мінімальна концентрація (доза), яка здатна спричинити специфічний (сенсибілізуючий) або віддалені (канцерогенний, мутагенний, ембріо-, гонадотоксичний) ефекти при тривалій дії речовини на рівнях, нижчих за Lim_ch. Зона біологічної дії, яка визначається за співвідношенням CL₅₀/Lim_ch. Коефіцієнт запасу — величина, яка свідчить у скільки разів слід зменшити Lim_ch, щоб одержати ГДК, і залежить від видових розбіжностей до впливу речовини, кумулятивних властивостей, наявності специфічної віддаленої дії

Кумуляція – явище накопичення повторних доз шкідливих речовин, при якому наступна доза надходить в організм раніше, ніж закінчиться дія попередньої.