44. Ендемічні захворювання, пов'язані з особливостями сольового складу води.

Водно – нітратна метгемоглобінемія: нітрати перетворюють гемоглобін в метгемоглобін; флюороз: ^ вміст фтору(^ 1,5 мг/л); карієс: vфтору; ендемічний зоб: v вміст йоду; спостерігались захв. ендемічного х-ру при ^ вмісту: свинцю, мищяка, ртуті

Ендемічний флюороз і карієс зубів. Ендемічний флюороз - ^ вмісту фтору ^ 1,5 мг/л. При конц. 1,5 - 2 мг/л спочатку виникаюь крейдо - і фарфорорподібні плями на зубах (1-2 ст.), при ^ конц (3-4 ст) - пігментовані в коричневий колір плями, ерозії на емалі, крихкість зубів, неправильний прикус. П-ка - дефторування шляхом фільтрації ч/з аніонообмінні смоли ( активов. оксид алюмінію). Ендемічний карієс - v вмісту фтору v 1-1,5 мг/л. П-ка- фторування: додавання у воду фтористого чи кремнефтористого натрію, кремнефтористої к-ти, застосування фторованих зубних паст, рац. харчув. та гіг. порож. рота.

Захворювання, що зумовлені хімічним складом води. Серед цiєї достатньо великої групи захворювань слiд видiлити:

  а) Захворювання, що виникають внаслідок споживання води, яка має високу або, навпаки, низьку твердість. Висока твердiсть води зумовлюе виникнення так званих «кам’яних захворювань» (сечокам’яна, нирковокам’яна, жовчокам’яна хвороби), а також подагри. Урологи навіть видiляють своєрідні «кам’янi територii», на яких уролiтiаз може вважатися ендемiчним явищем. Як правило, джерела питної води в цих зонах характеризуються її високою твердiстю. Натомість вода з низькою твердiстю сприяє виникненню сердцево—судинних захворювань та розвитку остеопоротичних змiн у кiстковій системi.

  б) Захворювання, зумовлені високим вмістом у воді речовин азотного походження (нітратів, нiтритiв та нiтрозоамiнiв). З високим вмiстом у питнiй водi нiтратiв та нiтритiв пов’язане таке захворювання, як водно—нітратна метгемоглобінемія. В патогенезi водно—нiтратної метгемоглобiнемiї вирішальну відіграє процес утворення мiцних зв’язків азотних сполук та гемоглобіну кровi, внаслiдок чого порушуються процеси тканинного дихання. Hайбiльш класичними проявами захворювання є цiаноз, явища дихальної та серцевої недостатності тощо. Особливе значення водно—нiтратна меигемоглобiнемiя має у педiатричнiй практицi, насамперепд тому, що важкi форми захворювання (токсичний цiаноз), виникають майже винятково у грудних дiтей, якi знаходяться на штучному вигодовуванні і споживають харчові сумiші, що виготовляють з використанням води з високим вмiстом нiтритiв та нiтратiв. Hiтрозамiни — речовини, що утворюються при взаемодiї нiтратiв з алiфатичними та ароматичними амiнами та справляєть на організм активний канцерогенний ефект.

  в) Біогеохімічні ендемії. Біогеохімічні ендемії являють собою захворювання, повв’язанi зі споживанням води, яка вмiщує неадекватну (пiдвищену або знижену) гiгiєнiчним вимогам кiлькiсть мiкроелементiв. До числа найбiльш поширених біогеохiмiчних ендемiй вiдносять:

— флюороз, зумовлений високим вмiстом у водi F (понад 2 мг/л);

— карiєс, причиною якого є недостатність F як у харчовому раціонi людини, так i у питнiй водi (менш, ніж 0,7 мг/л); — ендемiчний зоб, що виникає внаслідок дефiцит I у питній воді;

— молiбденовий артрит або ендемiчна подагра, що зумовлений пiдвищеним вмiстом Мо у водi;

— ендемiчна «уровська» хвороба, причиною якої є пiдвищена концентрацiя у питній воді Sr, що, як відомо є своєрідним Са, а основними клінічними проявами розвиток хондро— та остедистрофiй, інших зрушень у стані кiсткової системи.

— борний ентерит, що виникає внаслідок надлишку вмiстом В у питній воді.

  Мiсцевостi з пiдвищеним або зниженим вмiстом мiкроелементiв мають назву біогеохімічних провінцій. Hа територiї Украiни до таких бiогеохiмiчних провiнцiй можна вiднести деякi областi Захiдної Украiни (Тернопiльська, Львiвська та, передусім, Закарпатська), де вiдмiчаеться зниження вмiсту у водi та грунтi I та Мо, а також Донбаський регiон, що характеризується надлишком у воді та грунті В та Zn.

  До провідних шляхів профілактики біогеохімічних ендемій відносять: 1. Додавання мiкроелемента, що знаходиться у недостатній кількості, у питну воду та кухонну сіль; 2. Використання фармацевтичних препаратiв. 3. Збагачення мiнеральних добрив мiкроелементами, що знаходиться у недостатній кількості. 4. Завезення морських продуктiв, якi мають багатий вмiст мікроелементів.