40. Гігієнічне значення води, вплив якості води та умов водопостачання на здоров'я населення. Норми водопостачання.

Значення - 1) бере уч. в утв. структ. ел-тів тіла (65% маси). 2) універсальний розчинник. 3) задов. фізіол. потреби людини ( 1- 1,5 л/добу) 4) підтримка чистоти тіла, прання білизни, приготування їжі, прибирання, поливання зел. насадж, вултиць. 5) загартовування та водний спорт. Вживання недоброякісної води приводить до інф. захворюв., гельмінтозів, ендемічних захв., отруєнь. Норми: 150 - 500л/добу*особу. Пiдраховано, що в населених пунктах задоволення гігієнічних та культурно—побутових потреб необхiдно вiд 30 до 500 л води на добу на 1 людину. В тому числi: — у житлових районах з водопроводом або з вуличними водорозбірними колонками — 30—50 л в добу на 1 людину;

— в будинках з внутрішньою каналізацією та водопроводом, але без ванн — 125—160 л в добу на 1 людину;

— в будинках з централізованим гарячим водопостачанням (житловi будинки) — 250—350 л в добу на 1 людину.

  Разом з тим, в екстремальних ситуаціях для задоволення своїх фiзiологiчних потреб людині необхідне лише 3—5 лiтрів води.

41. Нормування якісного складу води як один із шляхів попередження захворювань населення. ГОСТ 287-82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги та контроль якості» і ДСПШ «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого . господарсько-питного водопостачання.»

  Серед основних гігієнічних вимог, що пред’являються до питної води слiд відзначити наступні: — Вода повинна мати бездоганні органолептичні та фізічні якості;

— Вода повинна мати оптимальний хімічний склад;

— Вода не повинна погіршувати біологічну цінність їжі;

— Вода не повинна бути твердою;

— Вода не повинна вміщувати радіоактивні та токсичні хімічні речовини (не більше ГДК та ГДР);

— Вода не повинна вміщувати патогенні мікроорганізми.

  1 етап — органолептичний Органолептичний етап вiдноситься до стародавніх часів. У працях вчених вже тодi зустрiчалися певні орiєнтири щодо оцiнки якостi питної води. Зокрема, за свiдченнями Гiппократа (трактат «Про повiтря, воду та мiсцевостi») та Вiтрувiя (трактат «10 книг з архiтектури»), щоб вiдрiзнити «чисту», тобто здорову воду, вiд непридатної, не здоровоi, слід використовувати такі зовнішні ознаки її якості, як прозорість, смак, запах тощо. Необхідно відзначити, що органолептичний спосiб оцiнки якостi води панував протягом багатьох століть.

  2 етап — етап кількісного та якісного хімічного аналізу Становлення етапу кількісного та якісного хімічного аналізу пов’язане з вiдкриттями видатних вчених Ломоносова та Лавуаз’є у галузi хiмiї, а його початок датується серединою XVIII столiття. Органолtптичнi властивостi води як основний та єдиний показник її якостi у цей період вiдступають на другий план. Натомість пріоритетними стають результати хiмiчного аналiзу. Природно, що вибiр методiв досліджень визначається їх доступнiстю. Тому спочатку найбiльшу увагу придiляли визначенню таких хімічних показників якості питної води, як загальна мiнералiзація, вмiст хлоридів та сульфатів, твердість. І лише наприкінці ХІХ столiття на перший план вийшли нітросполуки (аміак, нiтрити та нiтрати). В 1854 роцi на І конгресi гiгiєнiстiв, що відбувся у Брюселi (Бельгія), була зроблена спроба порiвняти данi щодо хiмiчного складу питної води рiзного походження. За дорученням конгресу на території Саксонсько—Веймарського герцогства (Німеччина) була дослiджена вода з рiзних криниць. Саме таким чином народився перший стандарт на питну воду.

  3 етап — бактеріологічний Поштовхом до поглибленого бактеріологічного вивчення складу води став стримкий розвиток мiкробiологiї. Спочатку, внаслiдок труднощiв прямого виявлення патогенних мiкроорганiзмiв у водi, питання про бактерiальне забруднення намагалися розв’язати побiчно, за даними щодо ступеня розвитку сапрофiтної мiкрофлори.   4 етап — регламентаційний Hа четвертому, регламентаційному, етапi, у зв’язку з накопиченням нових наукових даних щодо особливостей впливу на органiзм людини хiмiчних чинників навколишнього сеедовища з’явилася необхiднiсть перегляду стандартiв, що були розроблені, з метою їх розширення. Так, Державний стандарт на питну воду, який використовувався на території України, переглядався у 1945, 1954, 1973, 1982 роках.   Природно, що особливу увагу як з фiзiолого—гiгiенiчних, так i з медичних позицiй привертає визначення епідеміологічного та ендемічного значення води.

  Якi ж захворювання можуть виникати внаслідок споживання недоброякiсної води?   1. Інфекційні хвороби бактеріальної природи Доведена можливiсть передачi через воду таких кишкових iнфекцiй, як холера, черевний тиф, сальмонельоз, дизентерiя, паратифи, а також бруцельоз, лептоспiроз, псевдотуберкульоз, чума та туляремiя. Так, вода являеться є одним провідних факторiв розвитку великих ендемiй i навiть пандемiй черевного тифу та холери. В історії людства перша водна епiдемiя холери була зареєстрована в 1854 р. у м.Лондонi. В 1892 р. в м.Гамбурзi, мешканці якого для забезпечення питних потреб використовували воду з рiчки Рейн, внаслідок недосконалості у будові міського водопроводу, спалахнула велика епiдемiя холери: захворiло 18 тисяч людей, якi проживали в усiх частинах мiста, з них 8605 чоловiк померло. У 1908 роцi спалахнула водна епiдемiя холери в С.Петербурзi, яка охопила 20835 чоловiк, i забрала життя у понад 4 тисячi чоловік. Аналогiчнi епiдемiї були зареєстровані в Ростовi на Дону (1908 р.), в деяких приволжських мiстах Росії та причерноморських України (1910—1911 рр.). І в наш час, доволі часто зустрічаються епідемічні спалахи подібного змісту. Зокрема, в 1986 році досить великий спалах холери був зареєстрований у м. Маніпура (Індія), коли захворіло близько 1200 людей. Причиною епідемії, як з’ясувалося пізніше, була річкова вода, забруднена стічними водами населеного пункту, який був розташований вище за течією річки. Щороку влітку і на території України, переважно в Херсонській, Миколаєвській та Одеській областях, виявляються випадки захворювань на холеру, зумовлені споживанням недоброякісної води. Слід відмітити, що, за даними ВООЗ, щорiчно в свiтi через низьку якiсть питної води вмирає близько 5 млн. чоловiк. А iнфекцiйна захворюваннiсть, в першу чергу, за рахунок кишкових iнфекцiї досягає 500 млн випадкiв.

  2. Вірусні захворювання Через воду можуть передаватися такі вiрусні захворювання як:

— вiрусний гепатит (A);

— полiомiелiт;

— адено—, рео— та ентеровiруснi iнфекцiї.

Найбільш значний спалах вiрусного гепатиту водного походження був зареестрований в Iндiї (округ Делi) у 1955—56 рр. i становив майже 100000 клiнiчних випадкiв.

  3. Протозойні інфекції До числа протозойних інфекцій, в першу чергу, відносять такi захворювання, як балантадiоз та амебна дизентерiя.

  4. Гельмінтози Вода — один з провідних факторiв у патогенезi виникнення таких гельмiнтозів як аскаридоз, дифiлоботрiоз, шистосомоз, лямблiоз, анкiлостомідоз тощо. Так, за даними ВООЗ, в районi Голубого Hiлу до 50% населення заражено шистосомозом. Причина достатньо проста — вiдсутнiсть каналiзацiйних споруд і, отже, низька якiсть питної води. Подiбна картина спостерігається і в краiнах Пiвденно—Схiдної Азiї (Бангладеш, Таiланд та iн.). У Вінницькій області відсоток ураження гельмінтозами дитячого населення Берщадського района складає 8,2%, Могілів—Подільського — 4,4%; Хмельнікського — 6,3%.   5. Захворювання, що зумовлені хімічним складом води.

42. Показники якості питної води за ГОСТ 287-82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги та контроль якості» і ДСПТН «Вода питна.. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання.»

Прозорість: не менше 30 см; колірність: не більш 20º; запах і смак: до 2 балів;мутність: не більше 1,5 мг/л; Загальна к-ть бактерій в 1л води: не більше 100; Колі – індекс (к-ть бактерій в 1 л води): не більше 3; колі- титр: не ^ 300 Хлориди :до 350 мг/л; сульфати :до 500 мг/л; залізо: до 0,3; загальна жорсткість: 7,0; нітрати: до 40 мг/л нітрати (по азоту): 10,0; нітритів: 0,002; амонійних солей: 0,1; стронція: до 2 мг/л;окислюваність: до 4 мг/л О2 ;

Показники поділяються на мікробіологічні, токсикологічні, органолептичні