31. Хімічний склад атмосферного та видихуваного повітря. Значення його окремих компонентів для організму.

Хімічний склад атмосферного повітря. Кисень - 20,94%, вуглекис. газ - 0.004%, азот - 78.08%, аргон та інші інертні гази - 0.94%, водяні пари - 0,42%. Хім.склад видихуваного повітря: 78,2% азот, 15,4-16,0% кисень, 3,4-4,7% CO₂, водяна пара насичена. Азот та інші інертні гази приймають участь в розбавленні кисню, наявність азоту v токсичний вплив надлишкового парціального тиску кисню, Може викликати кесонну х-бу у водолазів і працівників кесонів. Кисень - дихання, при температурі ^ 35- 40 0С парціальний тиск кисню v ( до 18 кПа) і може приводити до погіршення самопочуття в хворих із гіпоксією. У здорових людей зрушення виникають, коли вміст кисню v до 16 - 17% (парціальний тиск v до 16 кПа ), при 11-13% (12 кПа) - виражена гіпоксія .Вуглекис. газ - в 1,5 раз важчий за повітря, тому накопичується в нижніх частинах замкнутих приміщень, це може сприяти отруєнням. Вміст в повітрі поза вел. насел. пунктами - 0,03 - 0,04%, в насел. пунктах - до 0,06%. При ^ конц - ацидоз, ткан. гіпоксія, розшир. периф. судин, тахікардія, тахіпное. Фізіологічна р-я на ^ СО2 - при конц. 0,1%, при 0,5% - зміни на ЕЕГ, 1% - ацидоз, 2% - виражена токсична дія, 10-12% - смерть.Озон - бактерицидний, тонізуючий ефект, захист від космічної радіації, зокрема короткохвильового УФ- випромін.,знищує неприємні запахи, стимулюючий вплив на людину, ^ стійкість до холоду, токс. впливів, гіпоксії;^ вміст Hb, еритроцитів, активність лейкоцитів. У великих містах приводить до утворення фотохімічного туману при сильному забрудненні повітря, такий туман має ще гірший вплив на людину, як смог.

32. Гігієнічне значення діоксиду вуглецю. Гігієнічна норма в житлових і громадських приміщеннях Методика визначення.

Вуглецю діоксид (СО₂) міститься в чистому атмосферному повітрі в кіль­кості 0,03%. Це безбарвний газ, кислуватий на смак, зі своєрідним запахом, розчинний у воді. Джерелом вуглецю діоксиду служить в основному дихання людей, тварин, частинки рослин, процеси розкладання органічних речовин та виділення газу з ґрунту.

Велику роль у збереженні рівноваги вуглецю діоксиду в атмосфері віді­грає відкрита поверхня морів і океанів. На вміст вуглецю діоксиду в атмосфе­рі істотно впливає згорання палива. Нагромадження цього газу протягом останніх десятиріч досягло рівня, що становить щорічно 5 млрд тонн вугле­цю. Ці додаткові кількості вуглецю діоксиду тягнуть за собою небажані на­слідки. Оскільки вуглецю діоксид має властивість пропускати короткохвильо­ву сонячну радіацію і затримувати вихідну довгохвильову радіацію, виникає так званий парниковий ефект, який призводить до розігрівання атмосфери. Крім того, змінюється прозорість атмосфери внаслідок підвищення вмісту аерозолю в повітрі, отже, змінюється радіаційний режим. Над містами утво­рюються "острови теплоти" з температурою повітря на 2-3°С вищою, ніж у приміських зонах, а це, своєю чергою, негативно впливає на мікроклімат і біосферу навколишніх районів. Регулятором вмісту вуглецю діоксиду в атмо­сферному повітрі є рослиннирі світ. Великі нагромадження вуглецю діоксиду спостерігаються в герметично замкнених приміщеннях, у бродильних при­міщеннях пивоварних заводів, у цехах цукрового та інших виробництв, у гли­боких колодязях і шахтах.

Фізіологічна роль вуглецю діоксиду полягає в тому, що його вміст у повітрі легенів і крові впливає на нормальний процес дихання. Споживання кисню клітинами організму супроводжується утворенням вуглецю діоксиду, який під час дихання виділяється з організму. Кількісне відношення виділеного вуглецю діоксиду до вдихуваного кисню, тобто дихальний коефіцієнт, стано­вить 0,7—1,0. Отже, вуглецю діоксид є антагоністом кисню в організмі і го­ловним регулятором дихання.

Підвищення вмісту вуглецю діоксиду у вдихуваному повітрі негативно впливає на організм. За наявності 3% СО₂ у повітрі дихання людини приско­рюється і поглиблюється, а поступове його підвищення спричинює відчуття тиску в голові і головний біль, шум у вухах, психічне збудження. Наявність у повітрі 20% вуглецю діоксиду через кілька секунд зумовлює параліч мозко­вих центрів.

Небезпека нагромадження вуглецю діоксиду в повітрі закритих примі­щень збільшується у зв'язку з тим, що одночасно супроводжується зменшен­ням відсоткового вмісту кисню в повітрі.

Санітарно-гігієнічне значення вуглецю діоксиду, на думку професора М. Петенкофера, полягає в тім, що у повітрі житлових приміщень, навіть у разі антисанітарного їхнього утримання, кількість СО₂ не впливає шкідливо на організм людини. Одначе разом із накопиченням вуглецю діоксиду у повіт­рі паралельно нагромаджуються різні інші шкідливі газоподібні речовини, які зумовлюють виникнення неприємного "житлового повітря" і шкідливо впливають на організм людини. Отже, вуглецю діоксид є відносним показ­ником токсичності повітря, спричиненої іншими речовинами, і тому гігіє­нічною нормою вуглецю діоксиду в повітрі житлових приміщень прийнято вважати зменшений його вміст, що досягає лише 1%о. Таким чином, вуглецю діоксид є пасивним показником ступеня чистоти повітря житлових примі­щень. Ця норма служить основою для розрахунків проектування і облашту­вання вентиляції приміщень.

Методика: метод Роберга (поглинання СО₂ розчином барію гідроксиду з наступним відтитровуванням надлишку останнього), метод Суботіна-Нагорського (поглинання діоксид у вуглецю титрованим розчином гідроксиду барію), метод Лунге-Цеккендорфа (базується на продуванні повітря, що містить СО₂, через титрований розчин вуглекислого натрію з додаванням фенолфталеїну. Рожевий рожчин після зв’язування діоксиду вуглецю знебарвлюється). Норма: 0,03-0,04% у атмосферному повітрі, 0,07% у приміщеннях.