Основна функція

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, — цінової стабільності.

Інші функції

Національний банк виконує такі функції:

відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

• виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

• встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

• організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

• визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

• визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації^[3][4][5][6];

• здійснює банківське регулювання та нагляд;

• веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

• веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

• здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

• складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

• представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

• здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

• забезпечує накопичення та зберігання золото-валютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

• аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

• організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

• реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

• бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

28. Контрольні функції Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Основними завданнями Комісії у межах її повноважень є:

• проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг;

• розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг;

• здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері;

• захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення;

• узагальнення практики застосування законодавства України з питань функціонування ринків фінансових послуг, розроблення і внесення пропозицій щодо його удосконалення;

• запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг;

• сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

29.30. Самоорганізація учасників фінансового ринку. Саморегулівні організації, їх місце та роль у регулюванні фінансового ринку. Самоорганізація учасників фінансового ринку сприяє поліпшенню регулювання та нагляду за функціонуванням фінансового ринку . Необхідна для захисту цілісності ринку.

Виділяють дві форми самоорганізації учасників фінансового ринку:

1. самоврядні організації -- створюються у вигляді об'єднань, які здійснюють координацію діяльності учасників без права втручання в їх діяльність та без реальних повноважень щодо регулювання, нагляду та контролю (наприклад, Асоціація українських банків);

2. саморегулівні організації -- об'єднання професійних учасників ринку, яким держава передає частину своїх повноважень по регулюванню і які мають право на здійснення контролю за діяльністю професійних учасників.

У світовій практиці саморегулівними організаціями вважаються некомерційні недержавні організації, що створюються професійними учасниками фінансового ринку на добровільній основі з метою регулювання певних питань функціонування ринку на підставі державних гарантій, які виражаються у наданні їм державного статусу саморегулівних організацій.

До традиційних функцій саморегулівних організацій належить:

1. розробка обов'язкових правил і стандартів професійної діяльності;

2. здійснення професійної підготовки кадрів;

3. контроль за дотриманням учасниками саморегулівних організацій встановлених правил;

4. вирішення спірних питань між професійними учасниками, між професійними учасниками і їх клієнтами;

5. здійснення аналітичної і інформаційної діяльності;

6. представництво інтересів членів саморегулівних організацій в державних законодавчих та виконавчих органах.

В Україні саморегулівні організації набувають статусу саморегулівних організацій та статусу юридичної особи з моменту реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Порядок та умови проведення реєстрації та анулювання реєстрації встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Саморегулівна організація встановлює для своїх членів на підставі чинних законодавчих актів єдині обов'язкові для виконання правила,стандарти і вимоги щодо здійснення операцій на ринку цінних паперів, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, а також здійснює контроль за дотриманням своїми членами таких правил, стандартів і вимог законодавства про цінні папери.

Відповідно чинного законодавства встановлено перелік повноважень, що можуть бути передані саморегулівним організаціям:

1. розробка та впровадження правил, стандартів та вимог щодо здійснення операцій на фондовому ринку;

2. сертифікація фахівців фондового ринку;

3. надання дозволів (ліцензій) особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку;

4. збирання, узагальнення та аналітична обробка адміністративних даних про професійну діяльність на фондовому ринку, а також інформації, що підлягає оприлюдненню емітентами цінних паперів.

Статус саморегулівним організаціям надається на два роки Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Вони можуть створюватись на національному і міжнародному рівнях.

Сьогодні в Україні зареєстровано 11 саморегулівних організацій ринку цінних паперів, які об'єднують професійних учасників за видами діяльності, серед яких: 5 бірж, 4 асоціації та 2 торговельно-інформаційні системи: Асоціація "Перша фондова торговельна система"; Асоціація "Південноукраїнська торговельно-інформаційна система"; Асоціація учасників фондового ринку України; Донецька фондова біржа; Київська міжнародна фондова біржа; Придніпровська фондова біржа; Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв; Українська асоціація інвестиційного бізнесу; Українська міжбанківська валютна біржа; Українська фондова біржа; Українська асоціація торговців цінним паперами.