31. Банкрутство і ліквідація підприємства.

Банкрутство — це визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовільнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Боржником є суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів, протягом 3-х місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Причини банкрутства: 1) зовнішні, які практично дуже важко вра­хувати (недосконалість законодавчої бази; високий рівень інфляції; кризові явища в інвестиційній політиці; необгрунтована економічна політика уряду; політична нестабільність суспільства; неефективне використання іноземних інвестицій; несприятлива митна політика; нестабільний стан світової фінансової системи); 2) внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві (недосконалість системи стратегічного планування; нераціональне управління; недосконалість механізму ціноутворення; недостатній рівень організації виробництва і нераціональна організаційна структура; низький технічний рівень виробництва; прорахунки в організації праці; збільшення кредиторської і дебіторської заборгованості; дефіцит власних оборотних коштів; брак довгострокового інвестування). Результатом одночас­ного впливу всіх чинників є настання банкрутства.

Симптоми банкрутства: спад попиту на продукцію і зменшення обсягів виробництва; втрата клієнтів і покупців; зниження прибутковості виробництва; збільшення величини неліквідних оборотних коштів; неритмічність виробництва; низький рівень використання виробничого потенціалу і зниження рівня продуктивності праці; скорочення робочих місць; збільшення витрат на виробництво і реалізацію продукції; припинення поточних платежів і систематичне порушення термінів погашення зобов’язань; зменшення потоку грошових коштів від здійснення операцій; падіння ринкової ціни цінних паперів і скорочення виплачуваних дивідендів.

В процесі діагностики економічного стану і оцінки перспектив розвитку підприємства важливо враховувати три основні стадії погіршення економічного стану:

Прихована стадія банкрутства характеризується зовнішньою непомітністю погіршення економічного стану. Обсяг продаж не зменшується, працівників не звільняють, авторитет підприємства начебто зберігається. Погіршення стану підприємства усвідомлює лише невелика група фахівців.

Фінансова нестійкість відрізняється порушенням грошових потоків, нестачею оборотних коштів. При цьому керівництву слід зважувати на такі ознаки:

а)затримка з наданням звітності і зниженням її якості, наявність помилок. Це свідчить про неякісну діяльність фінансових служб підприємства, яка стає причиною недостатнього рівня економічного аналізу;

б)різкі зміни структури балансу і фінансових результатів;

в)підвищення рівня конфліктності на підприємстві через неузгодженість дій різних підрозділів.

Явне банкрутство характеризується неспроможністю підприємства сплачувати свої борги. Тут виникає невідповідність грошових потоків і зовнішні конфлікти з партнерами. Об'єктивним виходом з цієї ситуації є санація або порушення процедури банкрутства. Умисне банкрутство проявляється в тому, що керівник підприємства або власник в особистих інтересах або інтересах будь-якої іншої особи робить підприємство неплатоспроможним.

Фіктивне банкрутство – це свідомо несправедливе оголошення підприємства неплатоспроможним для одержання від кредиторів відстрочки платежів або списання частини боргів.

Етапи порушення справи про банкрутство: 1) Установлення факту банкрутства боржника. 2) Підтвердження факту безспірності вимог кредитора, який ініціює порушення справи про банкрутство. 3) Визначення майнових активів боржника. 4) Виявлення всіх можливих кредиторів. 5) Обґрунтування можливого плану реструктуризації або санації. 6) Реструктуризація (санація), якщо така можлива. 7) Визнання боржника банкрутом, якщо реструктуризація (санація) є з тих чи тих причин неможли­вою.

Процедура порушення справи про банкрутство включає насамперед подання письмової заяви про банкрутство, або боржником, або кредитором, або податковою службою, або контрольно-ревізійною службою. Заява подається в арбітражний суд, який в місячний термін виносить ухвалу про скликання зборів кредиторів.

Важливою у справі про банкрутство є мирова угода — домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочення або розстрочення, а також прощення кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Причини ліквідації: 1) вартість майна боржника продовжує знецінюватися, і бракує будь-якої мож­ливості її відновлення; 2) жодна юридична чи фізична особа не звернулася до відповідного органу із заявою про проведення рест­руктуризації або санації боржника; 3) жодний з поданих реструктуризаційних чи санаційних планів не було схвалено кредиторами; 4) запропонований план виходу підприємства з кри­зового стану з тих чи тих причин неможливо реалізувати.

Ліквідація — це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного арбітражним судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Припинення за юридичними підставами може бути двох видів: добровільним; примусовим.

Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника підприємства або передбачені законом чи установчими документами обставини.

Примусово діяльність підприємства припиняється на підставі рішення арбітражного суду про визнання його банкрутом. З дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом розпочинається ліквідаційна процедура. Форми реалізації майна боржника: аукціон; продаж одному або декільком покупцям; тендер; надання в оренду; передача заставленого майна заставоутримувачу; розподіл між кредиторами.