31. Кошторис витрат на виробництво, склад елементів та порядок розрахунку витрат.

Кошторис – планові розрахунки майбутніх витрат. Кошторис виробництва – витрати підприємства, які зв’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Кошторис виробництва складається по елементам витрат. Кошторис виробництва включає до свого складу такі елементи: 1) матеріальні витрати (основні матеріали, допоміжні, напівфабрикати зі сторони, паливо і енергія зі сторони); 2) зарплата; 3) відрахування на соц. потреби; 4) амортизація основних фондів і нематеріальних активів; 5) інші витрати; 6) витрати на виробництво; 7) витрати, які не включають у виробничу собівартість продукції; 8) зміна залишків майбутніх періодів; 9) собівартість валової продукції; 10) зміна залишків незавершеного виробництва; 11) виробнича собівартість товарної продукції; 12) позавиробничі витрати; 13) зміна залишків нереалізованої продукції; 14) повна собівартість товарної продукції; 15) собівартість реалізованої продукції.

Порядок розробки кошторису витрат на виробництво залежить від розміру підприємства, інформаційного забезпечення процесу планування та його стадії. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період. Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу виробництва, чисельності персоналу, вартості основних фондів з врахуванням зміни норм витрат ресурсів, цін на них тощо.

31. Прибуток, його види, порядок формування та використання.

Валовий доход – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Прибуток — це частина доходу, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності.

В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства.

Розрізняють такі види прибутку:

Балансовий (валовий) прибуток — це загальний прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування і розподілу. Розраховується як різниця міх чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Операційний прибуток визначається коригуванням балансового прибутку на операційні витрати, до складу яких входять: заробітна плата з нарахуваннями, амортизаційні відрахування, рентні платежі, транспортні і комерційні витрати.

Чистий прибуток — це прибуток, що поступає у розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток. З чистого прибутку підприємства сплачуються борги та проценти за кредити, а решта розподіляється на фонд споживання (виплати власникам, акціонерам, персоналу за результати роботи) та фонд нагромадження (використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду).

Джерела прибутку:

Прибуток від реалізації продукції визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (без врахування податку на додану вартість і акцизного збору) та повною собівартістю продукції.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу матеріальних (основних фондів) і нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо; визначається як різниця між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об'єкта, який продається.

Прибуток від позареалізаційних операцій — це прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти по реалізації акцій, облігацій та інших цінних паперів, штрафи, що сплачуються іншими підприємствами за порушення договірних зобов'язань, доходи від володіння борговими зобов'язаннями, роялті.

31. Рентабельність, види та порядок розрахунку. Рентабельність — це відносний показник, що характеризує рівень ефективності (доходності) роботи підприємства. Розрізняють: 1.Рентабельність окремих видів продукції. 2. Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут і обчислюється. 3.Рентабельність виробництва, яка може бути загальною (Рв.заг.) і розрахунковою (Рв.розр). Границі рентабельності не встановлюються, а основними факторами підвищення рентабельності можуть бути: а) при оцінці рентабельності виробництва: ріст прибутку; зменшення вартості основних виробничих фондів та залишків нормованих оборотних засобів; б) при оцінці рентабельності окремих видів продукції: зниження собівартості виробів. Показники ефективності використання активів характеризують оборотність фіксованих активів — (фондовіддача), оборотність всіх активів, оборотність матеріальних ресурсів. Чим вищим є значення цього показника, тим краще використовуються основні і оборотні фонди підприємства. Ефективність виробництва — це узагальнене і повне відображення кінцевих результатів використання засобів, предметів праці і робочої сили на підприємстві за певний проміжок часу. Загальну економічну ефективність виробництва ще називають загальною продуктивністю виробничої системи.

Система показників економічної ефективності виробництва: - Узагальнюючі показники економічної ефективності виробництва. - Показники ефективності використання живої праці. - Показники ефективності використання основних виробничих фондів. - Показники ефективності використання матеріальних ресурсів. - Показники ефективності використання фінансових коштів. - Показники якості продукції. Під резервами підвищення економічної ефективності виробництва розуміють невикористані можливості збільшення випуску продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки більш раціональному використанню усіх видів ресурсів підприємства. Основні фактори підвищення ефективності виробництва — це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші.