41

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут права

Кафедра

адміністративного права

Лекція з курсу Транспортне право України

ТЕМА №8 Профілактика правопорушень на транспорті

ЛЬВІВ – 2012

Тема: Профілактика правопорушень на транспорті

План:

Вступ

1. Поняття, ознаки та види профілактики правопорушень транспорті

2. Форми та методи профілактики правопорушень на транспорті

3. Суб'єкти профілактичної діяльності на транспорті

Висновки.

Література.

1. Поняття, ознаки та види профілактики правопорушень транспорті

Діяльність щодо про­філактики правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень, забезпечення безпеки руху є важливим напрямком профілактики правопорушень у сфері охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки на об'єктах автомобільного, залізничного, повітряного, водного транспорту та метрополітенів.

Ще на ранніх етапах свого існування людство усвідомило, що стримувати правопорушення тільки за допомогою покарання неможливо. Багаторічна історія профілактики правопорушень пов'язана з пошуками нових шляхів їх викорінення.

Мета даної статті - визначити поняття та систему заходів профілактики правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень.

Для досягнення поставленої мети планується вирішити такі завдання: визначити поняття та систему здійснюваних профілактичних заходів, спрямованих на попередження, припинення та усунення причин і умов, які сприяють учиненню правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень.

Проблемам профілактики правопорушень приділялася і приділяється значна увага. Окремі питання профілактики правопорушень розглядалися в роботах Г. А. Аванесова, О. М. Бандурки, Д. М. Бахраха, О. П. Беци К. Л. Бугайчука, І. П. Голосніченка, Є. В. Додіна, М. М. Дорогих, Е. С. Жигарьова, К. Е. Ігошева, О. П. Клюшніченка, Я. Ю. Кондратьева, В. М. Кудрявцева, Г. М. Міньковського, Л. Л. Попова, О. І. Остапенка, В. І. Ремньова, В. Д. Сорокіна, А. П. Шергіна та інших науковців, які представляють різні галузі правової науки.

Деякі науковці пропонують розглядати профілактику правопору­шень у широкому (загальному) і вузькому ро­зумінні. Широке (загальне) розуміння профілактики правопорушень передбачає вжиття комплексних загально-соціальних заходів, спрямованих на скорочення деліктності, нейтралізацію, локалізацію й усунення негативних факторів, що сприяють учиненню правопорушень. У вузькому розумінні профілактика правопо­рушень розглядається як діяльність державних органів виконавчої влади, громадських органі­зацій та окремих громадян, спрямована на запобігання окремим правопорушенням, застереження конкретних осіб або груп людей від вчинення ними протиправних дій.

1) Віктимологична профілактика - діяльність суб'єктів системи профілактики правопорушень, орієнтована на попередження злочинів та інших правопорушень шляхом зниження в осіб ризику стати жертвами протиправних посягань;

2) правопорушення - злочин і адміністративне правопорушення;

3) профілактика правопорушень - заходи соціальної, правової, виховного та іншого характеру, спрямовані на нейтралізацію або усунення причин та умов здійснення правопорушень, що полягають у цілеспрямованому, попереджувальному вплив на осіб з антигромадською поведінкою, як в їх власних інтересах, так і в інтересах суспільства, а також спрямовані на зниження в осіб ризику стати жертвами злочинних посягань;

4) система профілактики правопорушень - сукупність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, громадських об'єднань і громадян, які беруть участь у профілактиці правопорушень відповідно до законодавства України.

Розглядати профілактику правопорушень неможливо без «допомоги» адміністративної деліктології як першоосно­ви. Подібно до того, як кримінологія включає у свій предмет злочинність, причини й умови, що спричиняють учинення злочинів та розро­бку засобів запобігання злочинам, адміністративна деліктологія вивчає закономірності, які визначають стан, структуру та динаміку адмі­ністративної деліктності, їх причини та умови, розробку заходів запобігання скоєнню такої деліктності. Як слушно, на нашу думку, зазначає Є. В. Додін, «тільки методологічна визначеність адміністративної детермінованості дає можливість пізнати сутність адміністративної деліктології».

Профілактика правопорушень неможлива без застосування адміністративної відповідальності й покарання. Інститут примусу не­від'ємний від права і являє собою систему матеріально-правових і процесуальних норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані із застосуванням уповноваженими на те органами й особами примусових заходів фізично­го, психічного та іншого характеру впливу на суб'єктів з метою забезпечення їх належної поведінки. Профілактичні заходи примусу мають своєю метою виправлення, перевиховання та надання допомоги окремим особам, а це можна зробити, коли такі заходи спрямовані на виявлення й усунення конкретних умов, які може використати суб'єкт для вчи­нення адміністративного правопорушення.

Говорячи про зміст поняття «профілактика правопорушень», необхідно підкреслити ще один суттєвий момент. Ряд авторів визначають попередження (профілактику) як сукупність чи комплекс заходів. Так, І. І. Карпець та В. М. Кудрявцев зазначають що попередження - це сукупність державних і суспіль­них заходів, що мають своєю метою усунення чи нейтралізацію причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень. Інші ж автори стверджують, що попередження (профілактика) правопорушень - це не просто система заходів, а насамперед діяльність (процес). Наприклад, К. Е. Ігошев та І. В. Шмаров підкреслюють, що профілактика правопорушень є управлінським процесом. Такої ж думки дотримується Г. С Саркісов, який зазначає, що «попередження - це не про­сто система заходів - це насамперед діяль­ність». Ми також підтримуємо думку К. Л. Бугайчука, який відзначає, що «профілактична робота ведеться не тільки тоді, коли адміністративний проступок вже вчинено, вона можлива і при правомірній поведінці; тут вона полягає у створенні максимально сприятливих умов для реалізації правомірних дій, в підтримці та забезпеченні гарантій сус­пільно корисливих вчинків».

На думку Г. М. Міньковського, слід розрі­зняти чотири напрямки профілактики правопорушень: усунення «вузьких місць» і диспропорцій суспільного виховання, які перешкоджають формуванню соціально-корисних якостей, та ліквідація дії факторів, що можуть сформувати антигромадську пози­цію особистості; Профілактика негативним явищам і їх блокування; припинення формування антигромадської позиції, яка проявляється в правопорушеннях, щоб запобігти перетворенню їх на злочин; проведення профілактичних заходів, пов'язаних із уже скоєними правопо­рушеннями з метою запобігання їх повторному вчиненню.

Профілактичні заходи протидії правопорушенням можна об'єднати й у такі блоки: загальні заходи; індивідуальні заходи; організаційні та правові заходи; спеціальні заходи.

Так, загальна профілактика правопорушень у сфері пасажир­ських та вантажних перевезень передбачає:

- видання законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів з питань профілактики правопорушень;

- проведення інформаційно-правовиховної роботи. Згідно зі ст. 22 Закону України «Про інформацію», правова інформація – це сукупність документованих або публічно оголоше­них відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення, боротьбу з ними, профілактику тощо. Правовиховна робота сприяє більш детальному ви­вченню стану адміністративної деліктності на Україні, зокрема у сфері пасажирських та вантажних перевезень, допомагає у визначенні певних заходів щодо профілактики адміністративних правопорушень, які вчиняються під час здійснення перевезень, а також забезпечує право населення на отримання необхідної ін­формації. Інформаційне забезпечення стано­вить фундамент для правовиховної роботи.

Неабияку роль у профілактиці правопорушень відіграє правове вихован­ня громадян. «Виховання - цілеспрямований розвиток людини, що включає освоєння куль­тури, цінностей й норм суспільства»; наукову роботу, яка передбачає створен­ня наукових установ та підрозділів, що будуть займатися вивченням проблем вчинення правопорушень.

До загальних заходів профілактики право­порушень, що вчиняються у сфері пасажирсь­ких перевезень, можна віднести: завчасне планування зростання пасажирських перевезень, пов'язаних із сезонним та святковим коливанням чисельності пасажирів; створення умов, які б не дозволяли посадовим особам зловживати своїм становищем.

Окрім загальної профілактики, органи внутрішніх справ на транспорті здійснюють цілеспрямовану індивідуальну профілактику правопорушень, які вчиняються під час здійснення перевезень. Індивідуальна профілактика є важливою частиною діяльності державних органів та громадських організацій, які протидіють правопорушенням. Мета даного виду профілактики – своєчасне виявлення осіб, від яких можна очікувати вчинення адміністративних правопорушень, здійснення виховного впливу на таких осіб та оточуюче їх мікро- та макросередовище, вжиття інших заходів (за необхідності - примусу) для того, щоб адміністративні правопорушення не були вчинені.

Здійснення індивідуальної профілактики правопорушень є однією із функцій органів внутрішніх справ, зокрема головним суб'єктом даного виду профілакти­ки правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень є транспортна міліція.

Залежно від стадії антигромадської поведінки та початку профілактичної роботи можна виді­лити такі стадії індивідуальної профілактики:

• доделіктна профілактика, завданням якої є недопущення формування в особи антигромадської спрямованості на вчинення правопорушень, та застосування організаційних заходів, покликаних створити сприятливі умови для правової поведінки;

• припинення вчинення правопорушення на стадії готування або замаху;

• профілактичні заходи за фактом учиненого правопорушення;

• профілактичні заходи після вчинення правопорушення (ці заходи спрямовані на недопущення та усунення факторів, які сприяють вчиненню подібного або іншого правопорушення.

Організаційні та правові заходи формують цілі, принципи і завдання, визначають систему суб'єктів профілактики, їх структуру, від­носини і взаємодію, використання сил і засобів профілактики правопорушень, удосконалення відповідного законодавства. Так, профілактика правопорушень на транспорті повинна здійснюватися з метою: усунення передумов для вчинення правопорушень на транспорті й забезпечення охорони та захисту прав, свобод та законних інтересів громадян, поступового нарощування у цій справі зусиль правоохо­ронних органів, центральних і місцевих органів виконавчої влади та громадськості; створення умов для проведення ефективної правової та виховної роботи серед населення, забезпечення її цілісності і різноманітності; послаблення дії криміногенних та інших антисоціальних факторів на підприємствах, в установах і організаціях транспорту; викорінення корупції, зменшення кримінального впливу на відносини у сфері транспортних перевезень; Профілактика незаконному обігу зброї та наркотичних засобів, а також іншим злочинам на транспорті; недопущення здійснення терористичних актів на транспорті, захоплення транспортних засобів.

До основних принципів профілактики правопорушень органами внутрішніх справ на транспорті слід віднести:

• законність, яка передбачає сувору відпо­відність профілактичної діяльності вимогам законодавства, зокрема компетенції органів внутрішніх справ на транспорті; застосування заходів індивідуальної профілактики при не­ ухильному дотриманні гарантій прав і законних інтересів осіб, щодо яких вони застосовуються;

• соціальну справедливість і гуманізм, які передбачають захист законних інтересів фізичних і юридичних осіб, щодо яких здійснюється профілактичний вплив (зокрема застосування заходів профілактичного впливу повинно відповідати його цілям), недопущення заподіяння під час проведення профілактичних заходів фізичних страждань та приниження людської честі та гідності;

• комплексність профілактики, тобто вжиття заходів психолого-педагогічного, економіч­ного, організаційного, правого характеру; вплив на всю сукупність причин і умов, що можуть сприяти асоціальній поведінці особи;

• диференціація заходів впливу (переконання і примусу), яка передбачає індивідуаль­ний підхід до особистості, за якого вибір тих чи інших профілактичних заходів залежить від її поведінки.

Ефективність організації профілактики правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень здебіль­шого визначається змістом управлінської діяль­ності керівних апаратів транспортної міліції, яка передбачає конкретизацію цілей, завдань, функцій кожної служби, підрозділу та окремих працівників щодо їх участі в профілактичній діяльності; збирання, обробку й аналіз інфор­мації про стан і поширення правопорушень; підготовку управлінських рішень; планування й координацію дій галузевих служб, адміністрацій підприємств, громадських формувань щодо профілактики правопору­шень; створення системи обліку й контролю за результатами роботи.

В організації профілактичної діяльності ор­ганів внутрішніх справ на транспорті необхід­ними є централізація управління охороною громадського порядку, а також оперативне ке­рування всіма підлеглими службами; наявність постійно діючих засобів зв'язку ПСМ, що дозволяють органам внутрішніх справ швидко повідомляти й одержувати оперативну інформацію; постійна система перевірки збереження вантажів на шляху проходження.

Правова основа системи профілактики правопорушень складають Конституція, загальновизнані принципи і норми міжнародного права, міжнародні договори, конституційні закони, інші закони, нормативні правові акти Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативні правові акти органів виконавчої влади, нормативні правові акти органів місцевого самоврядування, які регулюють питання в сфері профілактики правопорушень.

Цілі і завдання системи профілактики правопорушень здійснюється з метою забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів особи, суспільства і держави, протидії причин і умов здійснення правопорушень, зниження рівня злочинності.

Досягнення зазначених цілей забезпечується рішення наступних завдань:

1) виявлення, вивчення причин і умов правопорушень, вжиття заходів щодо їх усунення (мінімізації, нейтралізації);

2) координація діяльності взаємодія суб'єктів профілактики правопорушень;

3) соціальна адаптація та реабілітація осіб, що знаходяться у важкій життєвій ситуації, у тому числі колишніх засуджених і звільнилися з місць позбавлення волі;

4) зменшення у фізичних осіб ризику стати жертвами правопорушення;

5) формування матеріально-технічних, фінансових, людських і інших ресурсів забезпечення особистої та громадської безпеки;

6) підвищення правосвідомості та рівня правової культури громадян;

7) забезпечення участі юридичних осіб, громадських об'єднань і громадян у профілактиці правопорушень і державна підтримка участі громадян та їх об'єднань у діяльності по профілактиці правопорушень;

8) скорочення відставання соціально-правової контролю злочинності від її якісно-кількісних змін.

Об'єкти профілактичної діяльності

1) суспільні відносини, які породжують причини правопорушень і умови, що сприяють їх вчинення або полегшують їх здійснення на території держави;

2) фізичні та юридичні особи, щодо яких відповідно до законодавства України встановлений контроль за дотриманням встановлених правил, нормативів, стандартів;

3) фізичні особи, щодо яких встановлено нагляд і (або) приймаються заходи до дотримання ними встановлених законами обмежень;

4) фізичні особи, поведінка яких порушує соціальні норми і дає підставу суб'єктам системи профілактики прогнозувати вчинення ними правопорушення, і їх оточення;

5) особи, здатні стати жертвами правопорушень, у силу властивих їм суб'єктивних якостей або об'єктивних властивостей.