72. Особливості укладання окремих видів договорів.

Особливості укладання попередніх договорів. За попереднім до¬говором суб'єкт господарювання зобов'язується в певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, пе¬редбачених попереднім договором.

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного догово¬ру. До укладення попередніх договорів не застосовується загаль¬ний порядок укладення господарських договорів.

У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержа¬вши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укла¬дення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, у який сторони ма¬ють укласти основний договір, одна зі сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюють¬ся ст. 635 ЦК України з урахуванням особливостей, передбаче¬них ст. 182 ГК України. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Особливості укладання господарських договорів за держав¬ним замовленням. Державне замовлення - це спосіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (до¬говірній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для дер¬жавних потреб; це планове завдання з розміщення таких замов¬лень серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господар¬ської діяльності України всіх форм власності.

Договори за державним замовленням укладаються між ви¬значеними законом суб'єктами господарювання: виконавцями державного замовлення та державними замовниками, які впов¬новажені від імені держави укладати договори (державні контра¬кти), у яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконан¬ня державного замовлення. Держава в особі Кабінету Міністрів України є гарантом за зобов'язаннями державних замовників.

Укладення сторонами договору за державним замовленням (дер-жавного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому ст. 181 ГК України, з урахуванням особливостей, визначених законодавством.

Державний контракт укладається шляхом підписання сто¬ронами єдиного документа. Ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законо¬давства і тягне за собою відповідальність.

Так, у разі необґрунтованої відмови виконавця державного замовлення від укладення державного контракту, якщо обов'яз¬ковість його укладення встановлена чинним законодавством, наприклад Законом України від 22.12.1995 р. «Про поставки продукції для державних потреб»2, та за наявності технічних можливостей його виконання виконавець сплачує державному замовнику штраф у розмірі вартості державного контракту.

Спори, що виникають між державним замовником і вико¬навцем державного замовлення при укладенні договорів, змін умов та розірванні, розглядаються відповідно до ст. 10, 11 ГПК України та ст. 188 ГК України.

Договір постачання (матеріально-технічного постачання і збуту). Сторонами цього договору є суб'єкти господарювання: юридичні особи та громадяни-підприємці. Причому не має значення, які вироби є предметом договору - виробничого призначення чи народного споживання. У статті 267 ГК України зазначено, що термін та¬кого договору визначається сторонами. Якщо договір укладений на термін, що перевищує один рік, він називається довгостроко¬вим. Якщо термін не зазначений, договір вважається укладеним на один рік.

Умови договору постачання формулюються сторонами від¬повідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «ИНКОТЕРМС», при цьому в ГК України не зроблено застере¬ження щодо того, належить договір до зовнішньої чи внутрі¬шньої торгівлі.

У ст. 268-270 ГК України викладені обов'язки сторін щодо якості й комплектності товарів. Крім того, ст. 271 ГК України передбачено, що Кабінет Міністрів України затверджує Положен¬ня про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки товарів народного споживання, а також Особливі умо¬ви поставки окремих видів товарів.

Як випливає зі змісту та обов'язкових умов договорів по¬ставки, вони повинні укладатись у письмовій формі, хоча обо¬в'язкову письмову форму договорів поставки ГК України без¬посередньо не визначає.

Договір купівлі-продажу. Положення ст. 655-697 ЦК Укра¬їни щодо договорів купівлі-продажу є загальними для всіх видів договорів у сфері господарсько-торговельної діяльності. Істот¬ною умовою таких договорів є, насамперед, визначена договором грошова сума, що підлягає сплаті покупцем продавцеві. Предме¬том договору купівлі-продажу можуть бути: товар (майно), при¬чому як наявний, так і той, що буде створений або придбаний продавцем у майбутньому; майнові права; право вимоги; валют¬ні цінності; цінні папери. Стосовно таких договорів не встанов¬лена необхдність складати їх у письмовій формі.

Стосовно деяких предметів визначено, що договори купівлі-продажу складаються тільки в письмовій формі з обов'язковим нотаріальним засвідченням і державною реєстрацією. Це дого¬вори купівлі-продажу земельних ділянок, єдиних майнових ком¬плексів, житлових будинків, іншого нерухомого майна.

Важливою умовою договорів купівлі-продажу є визначення мо¬менту виконання зобов'язань продавцем. Визначення моменту обо¬в'язку продавця передати товар урегульоване ст. 664 ГК України.

Договір може передбачати доставку товару продавцем до поку¬пця. У цьому випадку обов'язок продавця вважається виконаним при врученні товару покупцеві. Якщо договором передбачена пе¬редача товару за місцем його перебування, то обов'язок продавця вважається виконаним при передачі товару в місці його перебу¬вання. У тих випадках, коли такі обов'язки продавця договором не передбачені, обов'язки продавця вважаються виконаними при передачі товару перевізникові або організації зв'язку.

Як бачимо, залежно від умов договору право власності на товар переходить від продавця до покупця в різні моменти часу.

Договір продажу товарів у кредит. До таких видів операцій купівлі-продажу (ст. 694-695 ЦК України) належить продаж із відстрочкою та розстрочкою платежу. При цьому визначено, що відсотки за користування відстрочкою або розстрочкою платежу можуть установлюватися за домовленістю сторін. Тобто їхня обо¬в'язковість законом не передбачена.

У ЦК України та ГК України не виділені особливості опто¬вої торгівлі. Проте порівняння понять договорів постачання, купівлі-продажу, а також роздрібної торгівлі свідчить, що до оптової торгівлі слід віднести операції купівлі-продажу това¬рів виробничого призначення і товарів народного споживання, коли покупцями товарів є не кінцеві споживачі, а інші суб'єк-ти господарювання, що купують ці товари з метою подальшого перепродажу.

Звідси випливає, що договори, об'єктом яких є предмети виробничо-технічного призначення, а покупцями - суб'єкти господарювання, які використовують ці предмети у своїй гос¬подарській діяльності як матеріали або устаткування, є дого¬ворами поставки.

Якщо які-небудь товари придбаються суб'єктами господарю¬вання для подальшого перепродажу, то такі операції відносяться до оптової торгівлі. Коли ж покупцем є не суб'єкт господарю¬вання, який використовує їх у своїй господарській діяльності, а громадяни (або юридичні особи, але для видачі своїм працівни¬кам або іншим громадянам), що використовують їх для задово¬лення особистих потреб, така торговельна діяльність належить до роздрібної торгівлі.

Договір роздрібної торгівлі. Відповідно до статті 698 ЦК Укра¬їни сторонами договорів роздрібної купівлі-продажу є: продавець - суб'єкт підприємницької діяльності і покупець, що придбає то¬вар для особистого, домашнього або іншого використання, не по¬в'язаного з підприємницькою діяльністю. Звідси випливає, що до продавців, які здійснюють роздрібну торгівлю, належать і вироб¬ники товарів, якщо вони реалізують виготовлену ними продукцію кінцевим споживачам, і суб'єкти підприємництва, що реалізують таким покупцям товари інших виробників.

Усі договори роздрібної купівлі-продажу є публічними. Тобто, як уже зазначалося, продавець не має права змінювати умови таких договорів стосовно окремих покупців. Публічний договір роздрібної купівлі-продажу має містити всі істотні умови. Тому в рекламних носіях, каталогах мають бути зазначені характерис¬тики товару, ціна, терміни придбання, місце продажу.

Визначено деякі особливості таких договорів роздрібної ку¬півлі-продажу, як договір з умовою прийняття товару покуп¬цем у встановлений термін, договір продажу товарів за зразка¬ми, з використанням автоматів, з доставкою товару покупцеві (ст. 701-704 ЦК України).

Так, за договором з умовою прийняття товару покупцем у встановлений термін продавець не має права продати цей товар іншому покупцеві до закінчення даного терміну. Додаткові ви¬трати продавця, пов'язані з виконанням цієї умови, або включа¬ються в ціну, або обумовлюються сторонами. Термін збереження товару продавцем також установлюється в договорі.

При продажу товарів за зразками покупець може в будь-який момент до передачі товару відмовитися від його одержання. Але при цьому він зобов'язаний відшкодувати продавцеві витрати, понесені ним при виконанні договору.

Продаж товарів з використанням автоматів вимагає доведен¬ня до покупця інформації про найменування продавця, його міс¬цезнаходження, режимів роботи і т.д.

Договір купівлі-продажу з доставкою товарів покупцеві пови¬нен передбачати місце передачі товару, а якщо таке місце не обумовлене, товар передається за місцем проживання фізичної особи або місцезнаходження юридичної особи-покупця.

Договір міни (бартеру). Відповідно до ст. 715 ЦК України і ст. 293 ГК України кожна зі сторін зобов'язується передати іншій стороні у власність певний товар в обмін на інший товар. Кожна зі сторін договору є продавцем товару, який вона передає, і покупцем товару, який вона одержує взамін.

Допускається здійснення доплати однією зі сторін. Бартерним договором може бути передбачений обмін майна на роботи або послуги. Прямо заборонений бартер основними фондами, що нале¬жать до державної або комунальної власності, якщо друга сторона договору не є відповідно державним або комунальним підприємством.

Важлива особливість бартерних договорів полягає в тому, що право власності на обмінювані товари переходить до сторінодночасно після виконання зобов'язань обома сторонами (якщо інше не встановлено договором або законом).

Договір оренди майна і лізингу. Цим договорам присвяче¬ні ст. 759-785 ГК України і ст. 283-292 ГК України. Загаль¬ні положення, викладені в кодексах щодо договорів оренди, також поширюються на договори лізингу. У свою чергу, дого¬вори лізингу є різновидом договорів оренди, але мають деякі особливості та обмеження.

Розглянемо спочатку загальні положення, що стосуються до¬говорів оренди й лізингу. Насамперед відзначимо, що за догово¬рами оренди майно передається за плату й на певний строк, тоб¬то такі договори в обов'язковому порядку повинні бути строко¬вими й платними.

Іншими істотними умовами договору оренди є: вартість майна, порядок використання амортизаційних відрахувань, порядок відно¬влення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Об'єктом оренди має бути майно, що зберігає свій первісний вигляд при кількаразовому використанні, як сказано в ЦК Укра¬їни, не споживана річ. Тому об'єктами оренди можуть бути: ос¬новні фонди, земельні ділянки, будівлі та інші капітальні споруд¬ження, житло, майнові права.

Вартість об'єкта оренди визначається шляхом оцінки його відбудовної вартості. Плата за користування майном установ¬люється договором. Якщо розмір плати договором не встановле¬ний, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших істотних умов її використання. Звідси випливає, що дого¬вір оренди або лізингу не може бути безкоштовним.

Навіть якщо розмір орендної плати сторонами не визначений, орендна плата стягується з орендаря, але вже виходячи з якос¬тей об'єкта оренди та умов його використання. Очевидно, у цьо¬му випадку доведеться орієнтуватися на середньоринкові ціни на оренду подібних об'єктів.

З позицій податкового обліку відсутність у договорі оренди розміру орендної плати означатиме, що орендодавець повинен нараховувати валовий дохід за такою операцією, виходячи зі зви¬чайних цін на оренду аналогічного майна. Однак орендареві буде досить складно включати у валові витрати розраховану в такий спосіб орендну плату, оскільки вона не передбачена договором. Але, з іншого боку, немає підстав для включення орендарем усієї вартості отриманого в користування майна в його валовий дохід як безоплатно отриманого, оскільки орендна плата за такими дого¬ворами все-таки повинна нараховуватися, виходячи із зазначених принципів. Договором або законом може встановлюватися ін¬дексація орендної плати.

У договорі потрібно вказати терміни внесення орендної пла¬ти. Якщо періодичність сплати орендної плати в договорі не визначена, то відповідно до статті 762 ЦК України орендна пла¬та вноситься щомісяця.

Термін оренди також указується в договорі. У випадку коли після закінчення терміну договору орендар продовжує користува¬тися майном, а орендодавець не висловив незгоди з цим протягом місяця, договір вважається продовженим на такий же термін.

Якщо термін оренди в договорі не визначений, договір вважа¬ється укладеним на невизначений термін. У такому випадку яка-небудь зі сторін може відмовитися від договору в будь-який момент, але повинна попередити про це іншу сторону за один місяць (при оренді нерухомого майна - за три місяці).

Страхування об'єкта оренди може бути покладене на орендаря договором або законом. Суборенда допускається за погодженням з орендодавцем, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поточний ремонт орендованого майна робить орендар, капіта¬льний ремонт - орендодавець, але якщо інше не визначено дого¬вором або законом. Якщо орендодавець, зобов'язаний провести капітальний ремонт, не провів його вчасно, то такий ремонт може зробити орендар. При цьому витрати на капітальний ремонт, по¬несені орендарем, або відшкодовуються орендодавцем, або зарахо¬вуються в рахунок орендної плати.

У ЦК України визначені особливості наймання (оренди) окре¬мих об'єктів. Договір оренди земельної ділянки може передба¬чати передачу в оренду земельної ділянки зі спорудженнями, що знаходились на ній, насадженнями й водоймами або без них. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земель¬ним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими законами.

Договір наймання будівлі або іншого капітального споруджен¬ня укладається тільки в письмовій формі. Якщо договір найман¬ня будівлі або іншого капітального спорудження, а також їхньої окремої частини укладений на рік або більший термін, то він підлягає нотаріальному засвідченню і державній реєстрації. Як бачимо, це положення поширюється на договори оренди будь-яких приміщень, укладені на термін більше року.

Одночасно з правом наймання будівлі (або його частини) орен¬дареві передається право користування земельною ділянкою, на якому вона знаходиться. Плата, стягнута з орендаря, містить у собі плату за користування будівлею (її частиною) і плату за користування земельною ділянкою.

Договір найму транспортного засобу укладається тільки в письмовій формі. Об'єктом таких договорів можуть бути: по¬вітряні, морські, річкові судна, наземні самохідні транспортні за¬соби і т.д. Договір наймання транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному засвідченню.

Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, у тому числі зі сплати податків та інших платежів, несе орендар. Страхування транспортного засобу здійснює орендодавець. Поря¬док страхування відповідальності орендаря перед третіми особа¬ми за збиток, що може бути заподіяний їм у зв'язку з викорис¬танням транспортного засобу, установлюється законом.