51) Завдання юридичної служби по оцінці та використанню матеріалів аудиту.

Якщо при перевірці виявлені серйозні порушення законодавства України і (або) інших нормативно-правових актів, нестачі, розкрадання грошових коштів або матеріальних цінностей, порушення податкового законодавства, які вимагають внесення змін у бухгалтерську звітність підприємства та відшкодування втрат (тобто є підстава для усунення від роботи винних посадових осіб і стягнення з них нанесеної шкоди), матеріали перевірок передаються в юридичний відділ підприємства. Останній дає правову оцінку записам в матеріалах перевірки і готує позовні документи для передачі до суду з метою вішкодування матеріальної шкоди.

Юридичному відділу повинні бути передані:

- акт перевірки в оригіналі з доданими до нього засвідченими копіями документів, що підтверджують нанесену дійсну шкоду;

- пояснення посадових осіб, на яких покладена відповідальність за нанесену шкоду;

- додаткові дані, які підтверджують правильність записів в матеріалах перевірки і обсяг нанесеної шкоди;

- розрахунок матеріальної шкоди, за підписом керівника підприємства і головного бухгалтера;

- трудовий договір (контракт) з посадовими особами, які допустили правопорушення, і наказ про прийняття їх на роботу.

Особам, винним в заподіянні шкоди, повинно бути запропоновано відшкодувати її добровільно. У випадку відмови відшкодування здійснюється у судовому порядку шляхом пред'явлення цивільного позову.Звітні документи по аудиторських перевірках, проект рішення по перевірці (наказ), додаток, інші документи по перевірці і перелік вжитих заходів представляються на розгляд посадовій особі, яка призначила аудиторську перевірку.

ЮС зобов"язана адекватно відноситись до виявлених порушень у фін-госп. д-сті, давати повну юр. оцінку виявленим факторам, якщо на думку ЮС міст. висновки, які суперечать законодавству, ЮС зобов"язана такий висновок оскаржити та довести до відома аудиторів.

52.

Юридична служба – це частина апарату управління, яка відрізняється від інших тим, що вона не тільки веде певну ділянку правової роботи, але й виступає головним організатором правової роботи стосовно інших підрозділів апарату управління.

Юридична служба – відособлений підрозділ, який здійснює правове забезпечення, правовий супровід господарської діяльності підприємства і який веде свою діяльність у відповідності до чинного законодавства України та міжнародного права.

Призначення юридичної служби полягає у покращенні всіх показників діяльності організації правовими засобами. Юридична служба разом з іншими структурними підрозділами бере участь у реалізації практично всіх функцій управління міністерством, підприємством та іншим господарчим органом, посідаючи при цьому особливе місце: через юридичну службу держава не тільки забезпечує, а й контролює додержання законності та державної дисципліни в діяльності підприємств, установ і організацій. Юридична служба підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства. Юридичній службі надається особлива державна функція, тому порядок її організації і правове положення визначаються в централізованому порядку Загальним положенням про юридичну службу. Юридична служба як самостійний підрозділ у системі управління підприємством має певну організаційну структуру. Юридична служба органу виконавчої влади, підприємства утворюється як самостійний структурний підрозділ, вид якого залежить від обсягу, характеру та складності правової роботи (департамент, управління, відділ, сектор). На підприємстві функції юридичної служби може виконувати юрисконсульт відповідної категорії (головний юрисконсульт, старший юрисконсульт, юрисконсульт). Ефективність правової роботи на підприємстві залежить від визначення оптимальної організаційної структури юридичної служби і необхідної кількості штатних одиниць з урахуванням обсягу роботи і особливостей діяльності підприємства. Як свідчить практика, для промислових підприємств, де працює велика кількість працівників, наявний великий обсяг робіт з підготовки й оформлення договорів, претензій, позовів та інших правових документів, юридична служба складається з чотирьох-п'яти осіб.

Пунктом 16 Положення про юридичну службу №1040 закріплено, що орган виконавчої влади та підприємство зобов'язані забезпечити юридичну службу не лише окремим приміщенням, телефонним зв'язком, транспортом для виконання службових обов'язків, сучасною оргтехнікою, нормативними актами й довідковими матеріалами, як було передбачено постановою КМУ, що втратила чинність, а й плюс до цього – електронним зв'язком, сучасними комп'ютерами, електронною системою інформаційно-правового забезпечення, а також доступом до інформаційних баз, тобто створювати необхідні умови для належної роботи. Юридичний відділ, який складається з кількох юристів і керівника, доцільно створювати як окремий структурний підрозділ у тому випадку, коли об’єм правової роботи на підприємстві є значним і не під силу одному спеціалісту.

53.

Правовий та соціальний захист інтересів працівників юридичних служб, які працюють в організаціях, підприємствах та господарствах різних форм власності та господарювання в юридичній літературі на Україні майже не висвітлений. "Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.1995 за № 690 передбачено, що працівники юридичної служби несуть відповідальність за невиконання покладених на них функціональних обов'язків, за невідповідальність чинному законодавству завізованих ними наказів, рішень,, розпоряджень, постанов, інструкцій, положень, статутів, договорів та інших документів правового характеру.

Проте цим підзаконним актом не визначено порядок і гарантії правового захисту працівників та їх інтересів.

Отже, трудові та інші соціальні права працівників юридичної служби повинні захищатися відповідно до чинного законодавства України. В "Загальному положенні про юридичну службу" питання про певний захист прав і інтересів висвітлено не чітко, тобто йдеться посилання на не конкретну норму чинного законодавства.

Це важливе питання в певній мірі врегульовано такими законодавчими актами України : Законами "Про пенсійне забезпечення", "Про оплату праці", "Про державну службу", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Кодексом законів про працю України та іншими правовими актами. Це питання в конкретних суб'єктах господарсько; діяльності також регулюється локальними норма­тивними актами: правилами внутрішнього розпорядку, колективним договором, положенням про оплату праці та матеріальне стимулювання тощо.

Отже, норми вищеназваних законодавчих локальних актів, які регулюють питання правового захисту і стимулювання, розповсюджуються на всіх працівників незалежно від того, в яких вони підприємствах, організаціях та установах працюють (в державних, колективних, спільних, кооперативних, приватних, селянсько-фермерських господарствах), чи ці служби наділені правами юридичної особи, чи працівники юридичної служби працюють в органах державного управління та виконавчої влади.