97. Співвідношення різних видів мовлення на окремих етапах навчання глухих.

На ранніх етапах навчання (підготовчий клас) методично обґрунтованим є використання вчителем усно-дактильного мовлення із застосуванням письмового (окремих слів, написаних на табличках). Учні сприймають мовлення вчителя зорово. При цьому вони відображено дактилюють та промовляють слова.

По мірі розвитку слухового сприйняття та читання з губ (орієнтовно – з 1 класу) вчитель звертається до дітей усно, використовуючи дактилювання тільки при утрудненнях. Самі учні користуються в 1-2 класах усно-дактильною формою мовлення з поступовим переходом на усне з дактилюванням по необхідності.

Промовляння матеріалу за вчителем або учнем, що відповідає, в підготовчому-1 класі – усно-дактильне, 2 клас – усне, з 3-4 класу – переводиться у внутрішній план з періодичним контролем вчителем (повтори відповідь товариша і т.д.).

З 3 класу знайомий матеріал може сприйматися тільки на слух (за екраном)

98. Самосвідомість та напрямки розвитку особистості дітей з вадами слуху.

Порушення спілкування з оточуючими частково ізолює дитину з вадами слуху від людей, що веде до утруднення формування самосвідомості та інших особистісних утворень. Так, відділення себе від оточуючих людей, виділення власних якостей і якостей іншої людини відбувається уповільнено. Такі діти пізніше починають указувати на себе (в кінці 2-го року життя, в нормі – на рік раніше). Вони не показують невидимі їм власні очі, ніс, хоча показують їх у ляльки або дорослої людини.

У зв’язку із уповільненим формуванням предметної діяльності в більш пізні строки відбувається перехід до усвідомлення себе як активного діяча.

Фактично, в розвитку самосвідомості та самооцінки діти з вадами слуху проходять ті ж стадії, що й чуючі, але при цьому затримуються на 2-3 роки.

Так, поява самокритичності і скромності в оцінці себе фіксується приблизно в сьомому класі. До цього віку діти з вадами слуху, як правило, без сумнівів і коливань дають собі позитивні оцінки "Я хороший товариш", "добрий", "ввічливий".

В оцінці себе та інших проявляється тенденція змішування понять "хороший товариш" і "хороший учень". На оцінку оточуючих і самооцінку дітей з вадами слуху, особливо молодшого шкільного віку, помітно впливають думки вчителів.

Часто значні проблеми виникають у молоді з вадами слуху в період встановлення виробничих контактів з іншими людьми. Підлітки і юнаки з вадами слуху мають недостатньо сформовані оцінні критерії міжособистісних стосунків, часто припускаються крайнощів, недостатньо диференціюють особисті та ділові відносини.

 Направления работы по развитию личности детей с нарушенным слухом:      1. Сформировать у детей представление о качествах личности, эмоциональных свойствах, о нормах поведения.      2. Научить детей видеть проявления этих качеств в поведении других людей, формировать умение понимать поступки других людей.      3. Формировать у детей адекватную самооценку.