3. Юридична аргументація

Юридична аргументація – це повне або часткове обгрунтування твердження шляхом використання інших тверджень як доводів.

Юридичний аргумент будується на інших засадах, ніж фактологічний чи науковий. В його основі не зіставлення тези із реальним життям чи науковими істинами, а із законом, діючими правовими нормами.

Правова аргументація особливо відповідальна, бо має справу з узаконеними нормами життя: державного, групового, управлінського, політичного, родинного, адміністративного, економічного, пов’язаного з різними формами власності.

Пишучи про політику, економіку, стосунки між людьми й особливо про права та обов’зки громадянина, про злочини і покарання, журналіст, не будучи фахівцем з питань права, не може обминути часто складних правових колізій, у яких іноді важко розібратися навіть дипломованим у цій галузі спеціалістам. Як і в інших питаннях, журналіст повинен мати певний багаж знань, бути особливо обережним у власних судженнях, коли заходить мова про людської долі, розуміти можливості та межі втручання у діяльність правоохоронних органів. Юристи часто, іноді небезпідставно, нарікають на правову некомпетентність журналістів. Але без певної гласності і контролю з боку громади не може обійтися і третя влада, яка, як, до речі і так звана четверта, працює під тиском перших двох і відповідного криміналітету. Мас-медіа не раз ставали на захист цієї гілки влади.

Різновиди правових аргументів залежать від тих законів, на які посилається автор. З прийняттям конституції, в обговоренні якої ЗМІ брали найактивнішу участь, одним із різновидів аргументів є посилання на основний закон.

Юридична арґументація вважається важливою сферою застосування ідей, розвинених у царині теорії арґументації.

За рубежем протягом останніх тридцяти років був опублікований цілий ряд досліджень як теоретиками арґументації, так і теоретиками права, присвячених аналізу різних аспектів юридичної арґументації. Інтерес до юридичної арґументації почав зростати у 70–80-х рр. XX ст.

Що ж до тем, які обговорюються в розгляданих теоріях, тут можна виділити декілька різних напрямів або компонентів загального проекту дослідження юридичної арґументації: філософський, теоретичний, аналітичний, емпіричний і практичний.

4 варіант

1. Термін і термінополе-система

Термін – це слово або словосполучення, що позначає поняття певної організованої галузі пізнання(науки,техніки), що вступає в системні відносини з ін. словами і словосполученнями і утворюють разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнуту систему, що характеризується однозначністю,точністю та експресивною нейтральністю.

Під термінологічним полем розуміють своєрідну область існування терміну, де останній набуває всіх своїх характерних якостей. У такому полі терміни відзначаються однозначністю і становлять певну термінологічну систему з відповідною структурою. Великі поля можуть ділитися на малі, або мікрополя, які характеризуються тими ж властивостями.

Юридична терміносистема - це система термінів у юриспруденції, що обслуговує правову теорію та практику.

Виділяють три етапи творення терміносистеми:

1.- це перехід від етапу відсутності до стану її формування,тобто перехід від неупорядкованої сукупності термінів до терміносистеми

2.- зростання обсягу знань в межах прийнятої теорії, наприклад, збагачення терміносистем технічних наук, коли з'являються нові машини, прилади

3.- це зміна теорії і, як наслідок, зміна терміносистеми. Спочатку нову теорію описують термінами попередньої теорії, потім впроваджуються нові терміни, що відображають нові поняття. Таким чином формують систему понять нової теорії, і кожне місце в цій новій системі посідає певний новий термін, a у сукупності з'являється нова терміносистема. Частину термінів попередньої терміносистеми залишають. Але вони вже пов'язані з новими поняттями, а решту термінів більше не вживають.

Терміносистема формується на певному етапі розвитку певної галузі наукового знання, коли вже створено наукову теорію, позначено об'єкти та зв'язки між ними. Є кілька типових ознак терміносистеми:

1. Цілісність терміносистеми. Наприклад, назви дванадцяти місяців року у сукупності складають цілісну систему

2. Відповідність суми частин цілому. Якщо ми маємо справу з терміносистемою, що описує конструкцію машин, то терміни — назви вузлів і деталей — у своїй сукупності мають дати повний опис машини.

3. Певна сталість терміносистеми. Вона відбиває систему поглядів у певній сфері наукового знання на певному етапі, який має визначену тривалість.

4. Структурований характер терміносистеми. Структура терміносистеми може бути однорівневою лінійною (назви днів тижня, місяців року) та ієрархічною, тобто з підсистемами, що відбивають родо-видові відношення, відношення цілого та його частин, зв'язки причини й наслідку, відношення об'єктів та їхніх ознак тощо.