3. Поняття функціонального стилю в українській мові

Мовний стиль – це усвідомлена суспільством підсистема в системі мови, закріплена за тими чи іншими ситуаціями спілкування, яка історично склалася й характеризується набором засобів вираження і певним принципом їх відбору.

Функціональний (мовленнєвий) стиль – сукупність прийомів відбору та сполучень мовленнєвих засобів, функціонально зумовлених змістом, метою та обставинами спілкування.

Виокремлюють такі функціональні стилі: художній, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, розмовний, конфесійний та епістолярний.

2 варіант

1. Відмінність юридичного терміну від загального слова, номенклатури, професіоналізму

Юридичний термін — слово або словосполучення, що виражає поняття з правової сфери суспільного життя і має визначення (дефініцію) у юридичній літературі (законодавчих актах, юридичних словниках, науково-правових працях).

Термін відрізняється від слова:

1) термін виражає спеціальне професійне, наукове, технічне поняття, а слово – загальне чи побутове поняття;

2) термін базується на чіткому визначенні поняття, на дефініції, слово – ні;

3) термін завжди є елементом терміносистеми, слово – ні;

4) у сфері термінології термін є стилістично нейтральним.

Термін відрізняється від номенклатури:

1) терміни утворюють єдину систему, номенклатура – сукупність внутрішньо не пов’язаних елементів,

2) під номенклатурою, на відміну від термінології, варто розуміти сукупність абстрактних і умовних символів, єдине призначення яких − дати максимально зручні з практичного погляду засоби для позначення предметів, речей, без прямого відношення до потреб теоретичної думки, що оперує цими речами,

3) номенклатурні слова сполучені з поняттями, але вони практично незлічимі, більш номінативні, у той час як терміни пов'язані з поняттями науки, їх кількість обмежена для кожної науки і дефінітивні, тому що словесно відбивають систему понять визначеної науки.

Термін відрізняється від професіоналізму

Слід розмежовувати юридичний термін як цілком офіційну, узаконену назву правового поняття і професіоналізм — напівофіційне слово, сферою уживання якого є, як правило, усне побутово-професійне мовлення правників (у суддів: підпадати під статтю, дослід, адмінматеріали). Не є термінами образні вислови, розмовні слова, («терміноподібні»), напівтерміни (ще не сформувались і не набули певного терміно­логічного визначення), які використовують правники у своїх наукових і публіцистичних творах, усному мовленні (правова матерія, правове поле, телефонний злочинець, «наркотичне» законодавство).

Характерні відмінності:

1. П. належать до ненормативної спеціальної лексики на відміну від Т., які є нормативною частиною спеціальної лексики наукової мови

2. П. рідко подають у загальних та спеціальних словниках і існують переважно у сфері функціонуваня,на відміну від Т., які фіксуються словниками

3. Домінантною сферою функціонування Т. є письмове мовлення, а П. використовують переважно в усному, розмовному мовленні

4. П. виникають в умовах професійного спілкування як вторинні форми вираження термінів

5. У П. певної галузі системні зв’язки виражено меншою мірою ніж у Т.

6. П. належать до периферії відповідної термінологічної системи, а Т. до центру