1. Види юридичних термінів

Класифікація термінів − це їх розподіл за узагальненими ознаками спорідненості та відмінності.

1) За походженням:

- терміни, створені засобами власної (української) мови: вирок, дізнавач, викривальний доказ, суддя, слідчий розшук, притягнення;

- запозичені (іншомовного походження) (наприклад, муніципальний, апеляція, криміналістика, ордер на арешт, оперативний орган, експертиза);

- “зконструйовані” з власних і запозичених складників (наприклад, безапеляційний вирок, презумпція вини, кваліфікований злочин, ордер на обшук).

2) За значенням:

- терміни, що позначають абстрактні поняття (наприклад, ліквідність – здатність своєчасно виплачувати боргові зобов’язання; регрес – право особи, яка виконувала зобов’язання ін. особи, пред’являти до неї зворотну вимогу про повернення витрат);

- терміни, що позначають конкретні поняття про особи, предмети, речовини тощо (наприклад, адвокат- особа, яка надає юридичну допомогу населенню, установам, підприємствам і організаціям порадами)

3) За галуззю використання:

- загальнонаукові (загальновживані) – це найменування предметів, якостей, ознак,дій, які набули значного поширення і однаково використовуються в побутовій мові, художній літературі, ділових паперах, законодавстві тощо. Наприклад: документ – 1) діловий папір, що підтверджує будь-який факт або право на щось; складений відповідно до вимог закону акт, що посвідчує факти, які мають юридичне значення (диплом про освіту, заповіт);

- міжгалузеві – терміни, що мають невелику продуктивність і вільно використовуються в різних галузях наукових знань (лінгво-юридичні: термін, дефініція, поняття).

- вузькоспеціальні (спеціальні) – позначають поняття, які відображають специфіку певної галузі науки: юридичні спеціальні терміни, відповідно, позначають поняття, що відображають специфіку державно-правових явищ: позов, правовідносини, юридична особа, речовий доказ, дізнання.

4) За структурою:

- прості (однослівні): розшук, покарання, звільнення, прокурор;

- складні (композити): співвідповідач, співучасть, правопорушення;

- складені або багатокомпонентні (словосполучення): мотивування судового вироку, судово-медична експертиза, таємниця судової наради, теорія доказів — за підрахунками науковців, такі терміни складають 70 % від загальної кількості, зокрема, структурним ядром сучасної юридичної термінології є двокомпонентні терміни, утворені за моделлю “прикметник + іменник”: кримінальний позов, неповнолітній злочинець.

5) За семантикою:

- однозначні: податок на додану вартість, договір факторингу;

- багатозначні: право, держава;

6) За лінгвістичними показниками (характером смислових відношень між лексичними одиницями):

- Родо-видові відношення (юрист – адвокат).

- Синонімічні (правознавство – юриспруденція, кримінальний – карний).

- Антонімічні (обвинувачення – захист, законно – незаконно).

2. Поняття та знаки юридичного терміну

Юридичний термін — слово або словосполучення, що виражає поняття з правової сфери суспільного життя і має визначення (дефініцію) у юридичній літературі.

ОЗНАКИ :

Термін повинен відповідати правилам і нормам певної мови

Термін повинен бути системним

Термінові притаманна властивість дефінітивності

Термінові властива відносна незалежність від контексту

Термін повинен бути точним.

Термін повинен бути коротким, хоча дана вимога нерідко суперечить вимозі точності, тобто повноти терміна.

Термінології не притаманна синонімічність, яка заважає взаєморозумінню.

Терміни експресивно нейтральні

Термін повинен бути милозвучним

Від терміна вимагається, щоб він служив ґрунтом для утворення деривативів, але лише у межах своєї системи