20. Мовні засоби юридичної аргументації

Юриспруденція належить до аргументативно-активних сфер. Право, насамперед Комерційне та Договірне право, імпліцитно передбачає наявність конфліктної ситуації, конфліктуючих аргументів і механізми їх запобігання чи усунення. Аргументація у ЮД, на відміну від аргументації у формальній логіці, не обмежується встановленням істини, вона має на меті стимулювання конкретних практичних дій, тобто здійснення мовленнєвого впливу на адресата таким чином, щоб він добровільно виконав спрогнозовані адресантом дії. Особливість аргументації ЮД полягає в його жанровій специфіці, його належності чи співвіднесеності з офіційно-діловим стилем, якому притаманні такі стилістичні характеристики: точність, логічність, однозначність, послідовність і чіткість викладу, загальність і всеосяжність. За А.Д. Бєловою, способом реалізації аргументації в комунікації є аргументативний дискурс (АД), який містить мовні одиниці та мовленнєві конструкції, невербальні компоненти та фактори екстралінгвістичного характеру, що використовуються та враховуються аргументатором з метою максимального переконувального впливу на реципієнта. Смислова організація дискурсу так само як і аспекти когнітивної інфраструктури дискурсу, впливає на його аргументативне звучання і спонукальну дієвість.

21. Види юридичної аргументації

Діалектична – ще в античній філософії поняття "діалектика" означало мистецтво суперечки, суб'єктивне вміння вести полеміку — вміння знайти суперечності в судженнях супротивника з метою спростування його аргументів.

Мета діалектики полягає у тому, щоб, докладно розібравшись у обговорюваній темі, визначити усі за і проти того чи іншого аргументу, дійшовши урешті – решт до єдиного правильного висновку, хоч би яким він не був – б й прийняти отриману істину у якості шуканого результату.

Ведучи діалектичну полеміку, слід дотримуватися певних правил. Бесіду слід вести цілеспрямовано, постійно слідкуючи за ходом теми та раз у раз повертаючи розмову у потрібне русло. Слід почергово докладно розбирати кожен аргумент, приходячи до єдиного правильного висновку у випадку висловлення кожного з них, але найліпше бити аргументи фактами. Ніколи не слід перебивати опонента, завжди даючи йому можливість довести те чи інше твердження, і лише опісля вичерпання його аргументів по тому чи іншому аспекту обговорюваної теми можна приводити власні аргументи на підтвердження чи на спростування доведеного.

Емоційна аргументація - побудована на зверненні до емоцій і основних мотивів. Емоційні аргументи волають до почуттів і відчуттів. Емоційно написаний текст викликає живу реакцію .

Така реакція використовується при масових акціях, є ефективною в публічних виступах ораторів, слугує додатковим фактором згуртування людей.

У логічній аргументації розкриваються внутрішні ознаки предметів і явищ, доводяться певні положення. Цей тип мовлення спирається на логіку, умовиводи .

1. Індукція - умовивід від часткового до загального (узагальнення): з нагляду маси випадків робиться загальний висновок.

2. Дедукція - умовивід від загального до приватного: з судження про правильність загального твердження робиться висновок, що правильні і окремі випадки його застосування

3. Аналогія - виявлення подібності двох предметів і висновок про те, що предмети схожі і в інших відносинах

Продуктивна - ?