
- •1. Юридична аргументація та її вираження в слові:
- •2. Судова комунікація: мовні вимоги
- •3. Кодекс професійного спілкування юристів (комунікативна деонтика).
- •Види юридичних термінів
- •1) За походженням:
- •2) За значенням:
- •3) За галуззю використання:
- •4) За структурою:
- •5) За семантикою:
- •Поняття та знаки юридичного терміну
- •Поняття функціонального стилю в українській мові
- •Відмінність юридичного терміну від загального слова, номенклатури, професіоналізму
- •Види функціонального стилю
- •Особливості судової комунікації
- •Підстилі офіційно-ділового стилю
- •Етапи спілкування
- •Юридична аргументація
- •Термін і термінополе-система
- •Способи творення юридичних термінів
- •Мовні засоби юридичної аргументації
- •2.1. На паперових носіях.
- •2.2. На електронних носіях.
- •III. Вимоги до змісту та оформлення тексту проектів нормативно-правових актів
- •3.1.1. Структура нормативно-правового акту
- •3.1.2.Мова і термінологія нормативно-правового акту
- •3.1.3.Викладення положень проектів нормативно-правових актів.
- •4. Національна стандартизація правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів
- •§ 2. Основні реквізити документа, їхня характеристика
- •1. Поняття та ознаки юридичного терміна
- •2. Відмінність юридичного терміну від загальновживаного слова, професіоналізму та номенклатури
- •3. Види юридичних термінів
- •4. Способи творення юридичних термінів
- •5. Поняття юридичної термінології
- •6. Поняття юридичної терміносистеми
- •7. Поняття термінологічного поля
- •8. Поняття тексту
- •9. Юридичні поняття метафори
- •10. Синоніми, омоніми, евфемізми в юриспруденції
- •11. Оціночні поняття
- •12. Дефініції понять, що позначаються юридичними термінами
- •13. Поняття функціонального стилю
- •14. Види функціональних стилів
- •15. Підстилі офіційно-ділового стилю
- •16. Мовні засоби у текстах юридичного жанру офіційно-ділового стилю
- •17. Етикет ділового листування
- •18. Особливості професійного мовлення юриста
- •19. Етапи спілкування
- •20. Мовні засоби юридичної аргументації
- •21. Види юридичної аргументації
- •22. Особливості судової комунікації
- •23. Мовні засоби наукового стилю
9. Юридичні поняття метафори
Метафора - слово або вираз, що вживається в переносному значенні, в основі якого лежить неназване порівняння предмета з яким-небудь іншим на підставі їх загальної ознаки.
Описи деяких традиційних видів метафори:
• Різка метафора являє собою метафору, що зводять далеко стоять один від одного поняття. Модель: начинка висловлювання.
• Стерта (генетична) метафора є загальноприйнята метафора, фігуральний характер якої вже не відчувається. Модель: ніжка стільця.
• Метафора-формула близька до стертою метафори, але відрізняється від неї ще більшої стереотипністю і іноді неможливістю перетворення в не фігурально конструкцію. Модель: черв'як сумніву.
• Розгорнута метафора - це метафора, послідовно здійснювана протягом великого фрагмента повідомлення або всього повідомлення в цілому. Модель:Книжковий голод не проходить: продукти з книжкового ринку все частіше виявляються несвіжими - їх доводиться викидати, навіть не спробувавши.
• Реалізована метафора передбачає оперування метафоричним виразом без урахування його фігурального характеру, тобто так, як якби метафора мала пряме значення. Результат реалізації метафори часто буває комічним. Модель: Я вийшов з себе і увійшов в автобус.
Виграш справи, боротьба зі злочинністю, вагомі докази, механізм стримувань і противаг - все це метафори, якими часто користуються в юридичній діяльності. Метафори густо визначають правозастосовну практику: кримінологи сперечаються з приводу опису реагування на злочинність: боротьба чи протидія, у конституційному праві обговорюються проблеми побудови правової держави. Застосування терміну «побудова» до способу організації публічної влади є таким же проявом метафоричності, як і вираз "боротьба зі злочинністю».
10. Синоніми, омоніми, евфемізми в юриспруденції
СИНОНІМІЯ - тобто взаємозамінність слів та словосполучень ( «тимчасове виселення - евакуація», «вибір громадянства - оптація», «випуск грошей – грошова емісія», «неплатоспроможність - банкрутство», «клопотання - заява»).
Синонімія у правовому регулюванні відіграє важливу прагматичну роль – уточнює, адаптує волю нормодавця. За допомогою синоніму висвітлюється інша сторона того чи іншого об’єкту чи явища. Основне завдання синоніму у нормативному тексті – уточнення думки нормодавця.
ПРАВИЛА ВИКОРИСТАННЯ СИНОНІМІВ:
1) недопустимість використання квазісинонімів-слів або словосполучень, які не стоять у так званому синонімічному спорідненні.
2) недопустимість використання неточного відтіночного синоніму («катастрофічна ситуація – замість небезпечна ситуація»).
3) недопустимість синонімічної надмірності. Багато синонімів, їх безсистемне використання знижує ефект розумуіння законодавчого тексту.
Омоніми – вимагають особливої уваги при їх використанні (наприклад - *відвід судді* і *відвід землі* чи сУдді КСУ / суддІ КСУ) Для підвищення ефективності сприйняття тексту, що містить омоніми, можна керуватися двома правилами – 1) адаптувати слово-омонім пропозицією тексту юридичного документа, 2) супроводжувати омоніми з нетотожною вимовою знаками наголосу
Полісемія у терміносистемах виникає у результаті здатності одного мовного знаку відповідати декільком значенням, що історично обумовлені або взаємопов'язані за змістом та походженням.
Проблема семантичної організації української термінології є насьогодні ще дискусійною та остаточно не розв’язаною. Зокрема, суперечливою лишається проблема синонімії та полісемії термінів. Відомо, що ті ж самі феномени зовнішньої дійсності у побутовій мові і в термінах науки можуть отримувати різні форми позначення (напр. стаття – юридичний термін; стаття – загальновживане слово). Полісемічним вважається термін, який позначає два (або більше) наукових поняття в системі понять однієї спеціальної галузі знання і значення якого мають інваріантні спеціальні семи. Наприклад, слово документ як юридичний термін позначає: 1. Діловий папір; 2. Письмове свідоцтво, що офіційно підтверджує особу [5, с.236]. Тобто документ – “матеріальний об’єкт” і документ – “правове 206 свідоцтво”.
Евфемі́зм — заміна грубих або різких слів і виразів м'якшими, а також деяких власних імен — умовними позначеннями.
Евфемізм є наслідком лексичного табу (заборони), який завдяки різного роду упередженням, марновірствам, релігійним віруванням накладається на вживання назв певних предметів і явищ навколишнього світу, внаслідок чого людина удається до виразів іносказань.
Евфемізми, пов'язані із впливом держави на життя людей: а). воєнні дії («в'язниця» → «місце позбавлення волі»); б). соціальні вади (алкоголізм, наркоманія, проституція, злочинність, напр. «алкоголік» → «людина з (алкогольною) залежністю»); в). бідність («бідний» → «економний», «скромний»); д). звільнення («піти за власним бажанням», «дати неоплачувану відпустку», «скоротити», «відпустити»); е). академічна неуспішність («двієчник» → «недостатньо вмотивований учень»);