3. Види юридичних термінів

Термін – це слово або словосполучення, що позначає поняття певної організованої галузі пізнання(науки,техніки), що вступає в системні відносини з ін. словами і словосполученнями і утворюють разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнуту систему, що характеризується однозначністю,точністю та експресивною нейтральністю.

Класифікація термінів − це їх розподіл за узагальненими ознаками спорідненості та відмінності.. Терміни класифікують за такими критеріями:

1) за походженням:

- терміни, створені засобами власної (української) мови: вирок, дізнавач, суддя, слідчий розшук,

- запозичені (іншомовного походження) (наприклад, муніципальний, апеляція, криміналістика, експертиза);

- “зконструйовані” з власних і запозичених складників (наприклад, безапеляційний вирок, презумпція вини, кваліфікований злочин, ордер на обшук).

2) за значенням:

- терміни, що позначають абстрактні поняття (наприклад, ліквідність – здатність своєчасно виплачувати боргові зобов’язання; регрес – право особи, яка виконувала зобов’язання ін. особи, пред’являти до неї зворотну вимогу про повернення витрат);

- терміни, що позначають конкретні поняття про особи, предмети, речовини тощо (наприклад, адвокат- особа, яка надає юридичну допомогу населенню, установам, підприємствам і організаціям порадами, складанням різних юридичних документів; преамбула -вступна частина законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій викладено обставини, що є підставою для видання або укладання цього документа).

3) за галуззю використання:

- загальнонаукові (загальновживані) – це найменування предметів, якостей, ознак,дій, які набули значного поширення і однаково використовуються в побутовій мові, художній літературі, ділових паперах, законодавстві тощо. Наприклад: документ – 1) діловий папір, що підтверджує будь-який факт або право на щось; складений відповідно до вимог закону акт, що посвідчує факти, які мають юридичне значення (диплом про освіту, заповіт); 2) офіційне посвідчення особи (паспорт);

- міжгалузеві – терміни, що мають невелику продуктивність і вільно використовуються в різних галузях наукових знань (лінгво-юридичні: термін, дефініція, поняття).

- вузькоспеціальні (спеціальні) – позначають поняття, які відображають специфіку певної галузі науки: юридичні спеціальні терміни, відповідно, позначають поняття, що відображають специфіку державно-правових явищ: позов, правовідносини, юридична особа, речовий доказ, дізнання.

4) за структурою:

- прості (однослівні): розшук, покарання, звільнення, прокурор;

- складні (композити): співвідповідач, співучасть, правопорушення;

- складені або багатокомпонентні (словосполучення): мотивування судового вироку, судово-медична експертиза, таємниця судової наради,

5) За семантикою:

однозначні: податок на додану вартість, договір факторингу; багатозначні: право, держава;

6) За власне лінгвістичними показниками (характером смислових відношень між лексичними одиницями):

Родо-видові відношення (юрист – адвокат). Синонімічні (правознавство – юриспруденція, кримінальний – карний). Антонімічні (обвинувачення – захист, законно – незаконно).