1. Юридична аргументація та її вираження в слові:

• Поняття, види та засоби аргументації.

Аргументація у найбільш широкому розумінні слова — це процес обгрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези, концепції) з метою переконання в його істинності, слушності.

Обгрунтування може здійснюватися різними способами:

♦ положення можуть бути обгрунтовані шляхом безпосереднього звернення до дійсності (експеримент, спостереження тощо).Саме такий спосіб дуже часто застосовується у природничих науках;

♦ обгрунтування може бути здійснене за допомогою вже відомих положень (аргументів) шляхом побудови певних міркувань(доказів). У цьому випадку людина також певним чином звертається до дійсності, але вже не безпосередньо, а опосередковано. Такий спосіб переважно притаманний гуманітарним наукам.

Юристами застосовується саме аргументація другого типу. Це означає, що предметом подальшого розгляду буде процес обгрунтування, обстоювання певного положення (твердження, гіпотези, концепції) на підставі використання інших положень.

Види аргументації:

• Доказова і недоказова аргументація.

Доказова аргументація — це не що інше, як доведення. Доведення можна визначити як встановлення істинності тези з використанням логічних засобів за допомогою аргументів, істинність яких уже встановлена. Формою такої аргументації повинно бути дедуктивне міркування. Теза в цьому випадку — достовірне твердження.

Слід зазначити, що термін «доведення» у логіці й у праві має зовсім різні значення.

Якщо в логіці «доведення» — це процес встановлення істинності тези логічними засобами, то в процесуальному праві цей термін застосовується, принаймні, у двох основних значеннях:

♦ для позначення фактичних обставин, які фіксують суттєві характеристики кримінальної або цивільної справи (наприклад, погроза обвинуваченого на адресу потерпілого; сліди, які були залишені на місці вчинення злочину тощо);

♦ для позначення витоків інформації про фактичні обставини, що стосуються справи (наприклад, заяви свідків, письмові документи тощо).

Однак вимога обгрунтованості, доказовості висуваєтья також і до судочинства: судове рішення з кримінальної або цивільної справи вважатиметься правочинним, якщо воно отримало всебічне і об'єктивне обгрунтування в ході судового розгляду. Застосування з цією метою логічних доведень є в деяких випадках дуже ефективним засобом.

Іншим видом аргументації є недоказова аргументація. Тут використовують аргументи, істинність яких не встановлена.

• Пряма і непряма аргументація

Пряма аргументація — це обгрунтування, спрямоване від аргументів до тези. Теза безпосередньо обгрунтовується аргументами.

Непряма аргументація — це обгрунтування, в якому істинність тези обгрунтовується шляхом встановлення хибності антитези.

Непряма аргументація буває двох видів:

♦ апагогічна аргументація;

♦ розділова аргументація.

Апагогічна аргументація — це обгрунтування тези шляхом встановлення хибності антитези на підставі виведення із антитези і наявних аргументів протиріччя.

Хід міркування у цьому випадку такий. Треба обгрунтувати деяку тезу (Т). Висувається твердження, яке є запереченням тези (не-Т). Воно називається антитезою. З аргументів та антитези виводять протиріччя, тобто два твердження, одне з яких є запереченням іншого. На підставі цього робиться висновок про хибність антитези й істинність тези.

Таким чином, аргументація та переконання може реалізовуватися за допомогою різних вербальних стратегій та засобів. Для ефективності переконання політичні діячі вдаються до різних тактик. У процесі дослідження були виявлені такі тактики аргументації, присутні в політичному дискурсі:

1) стилістичні (пом'якшення, повтори, оціночні слова);

2) семантичні (явне заперечення, явна поступка, перенесення);

3) аргументативний (апеляція до авторитету, риторичні питання, мінінарратіви, інтимізация, створення очевидності і загальновідомості фактів, обіцянки, посилання на традиційні цінності, опозиція, позитивна самопрезентація, дискредитація опонента).

• Особливості усної аргументації.

Найчастіше усна аргументація має місцу у дискусії

Виступ у дискусії — це лаконічний (до 2-5 хв.), чітко аргументований виклад певного погляду на проблему. Виступ найчастіше не готується завчасно і є спонтанною мовною реакцією на щойно почуте на зборах, нараді, семінарі, науковій конференції тощо. Полемічність, стислість, точність і чіткість формулювань - основні риси виступу.

Особливості публічного мовлення пов’язані насамперед з тим, що звернення до великої аудиторії створює специфічну атмосферу — атмосферу офіційності й особливої відповідальності за сказане.

Промовець повинен дотримуватися ряду вимог, зокрема пов’язаних із його поведінкою:

— природність, позбавлена штучності;

— доброзичливість, повага, теплота у ставленні до слухачів;

— зосередженість, серйозність оратора;

— глибока внутрішня переконаність;

— відповідна інтонація, міміка, жести.

Щоб певна аргументація була доказовою та переконливою, варто взяти до уваги:

1. Специфіку аудиторії, учасників дискурсу, яким намагаються змінити позицію (думку). Одній аудиторії наголошують на логічній строгості й точності аргументів, оскільки вона не сприймає нічого "на віру", іншій - важливі не стільки строгість і точність наведених аргументів, скільки зв'язок із життям, досвідом людей, учасників дискурсу.

2. Сферу діяльності людей - виробничу, адміністративну, політичну, юридичну, економічну тощо.

Для реалізації доказової та переконливої функцій у дискурсі використовують різноманітні методи аргументації, за допомогою яких апелюють до розуму людей, впливають на їхні вірування, погляди, думки з метою змінити думку, позицію, сприйняти потрібне для спільноти рішення.

• Юридична аргументація у письмовому юридичному тексті

• Публічна, розгорнута письмова форма юридичної аргументації судового рішення є важливим елементом у механізмі захисту конституційних прав та свобод людини й громадянина та реалізації КУ, оскільки:

а) вона надає можливість раціонального розуміння юридичного обґрунтування рішення;

б) вона надає можливість оскаржити рішення під кутом зору обґрунтованості та правильності тлумачення закону відповідно до Конституції;

в) вона є репрезентацією застосування норм Конституції до конкретних життєвих обставин, до конкретних фізичних та юридичних осіб;

г) вона є засобом впровадження принципу однаковості розуміння положень КУ при розгляданні судами конкретних справ, тобто є основою конституційного принципу рівності (ст. 24 КУ).

• Письмова консультація - розгорнута письмова відповідь на питання клієнта. Аргументована основа для прийняття господарських рішень, попередження та мінімізації негативних наслідків помилок.

Послуга являє собою мотивовану письмову відповідь на питання клієнта.

Письмова консультація рекомендується, якщо питання складне і багаторівневе. У таких випадках вона має незаперечні переваги, тому що клієнт отримує правовий юридичний висновок:

• з докладними відповідями на всі питання правового характеру, що цікавлять клієнта

• і з обов'язковими посиланнями на закони та інші нормативно-правові акти, які обгрунтовують висновки юриста.

У письмовій консультації будуть зазначені і дати вступу в силу нормативних актів, і посилання на відповідні пункти та абзаци, якщо клієнт вирішить надалі використовувати її для складання позовної заяви, аргументації своєї позиції у спорах з органами влади, посадовими особами і т.п.