1. Бактеріологічне та мікологічне дослідження мокротиння:

• багато лейкоцитів

• детрит

• кристали жирних кислот

• пробки Дітриха

• еластичні волокна

• різноманітна мікрофлора

• виявлення конкретного інфекційного збудника і його чутливість до антибіотикотерапії

2. Загальний аналіз крові: лейкоцитоз, зрушення лейкоцитарної формули вліво, збільшення ШОЕ (у фазі загострення), зменшення гемоглобіну, еритроцитів.

3. Загальний аналіз сечі: протеїнурія.

4. Біохімічний аналіз крові: зниження вмісту альбумінів, збільшення – альфа -1-глобулінів і бета-глобулінів, сіалових кислот, фібрину, серомукоїду.

5. Рентгенологічне дослідження органів грудної порожнини:

6.Бронхоскопія з прицільною біопсією. Виявляється гнійний бронхіт, виявляється джерело кровотечі.

7. Комп’ютерна томографія.

Диференційна діагностика легеневої деструкції

• Пневмонія

• Туберкульоз легень, туберкулома

• Пухлини легень

• Кісти легень

• Ехінококоз легень

• Пневмоконіози

• Кандідоз легень

• Актиномікоз легень

• Сифіліс легень

• Бронхолітіаз

• Сепсис

• Системні захворювання сполучної тканини (СЧВ, ревматичний перитоніт, синдром Гудпасчера і інші.)

Лікування ІДЗ бронхолегеневої системи.

1. Антибіотикотерапія: призначають комбіноване лікування двома або трьома антибіотиками одночасно в достатньо високих дозах, періодично змінюючи групи антибіотиків (карбапінем, ванкоміцин, цифран, цефтриаксонг, кліндаміцин). Призначають антикандидозну терапію (флюконазол, ністатин).

2. Введення лікарських засобів через дихальні шляхи:

• через резиновий катетер , введений у бронх

• через бронхоскоп

• у вигляді аерозолей

3.Застосування сульфаніламідних препаратів (бісептол, сульфадиметоксин, сульфален) при непереносимості до антибіотиків, нечутливості мікрофлори до антибіотиків, небезпеці розвитку кандидозів

4. Покращання дренажної функції бронхів

• покращання відходження харкотиння (відхваркуючі засоби (лазолван, АЦЦ, амброксол, мукалтин))

• постуральний дренаж

• інгаляції протеолітичних ферментів і лужних розчинів (трипсин, хімотрипсин, химопсин)

5. Стимулююча терапія (гемотрасфузії)

6. Хірургічне лікування :

• профузні рецидивуючі кровотечі

• піопневмоторакс

• емпієма плеври

Профілактика ІДЗ бронхолегеневої системи полягає у своєчасному і повноцінному лікуванні захворювань легень, на фоні яких вони виникають.

Хронічна легенева недостатність (ХЛН) – це стан, при якому не забезпечується підтримування нормального газового складу крові, або підтримування нормального газового складу крові забезпечується за рахунок напруження роботи апарату зовнішнього дихання, що стає причиною зниження функціональних можливостей організму.

Етіологія ХЛН – захворювання бронхолегеневої системи: хронічний бронхіт, пневмонія, бронхіальна астма, інфекційно-деструктивні захворювання бронхолегеневої системи (абсцес, гангрена легені, бронхоектатична хвороба), туберкульоз легень, професійні захворювання легень (пневмоконіоз, азбестоз).

Патогенез ХЛН. Бронхолегенева недостатність обумовлена ураженням паренхіми легень або порушенням прохідності легень.

Клініка ХЛН. Основною скаргою хворих є задишка, яка посилюється при фізичному навантаженні або вдиханні холодного повітря. В залежності від виразності задишки розрізняють 3 ступені легеневої недостатності:

І ступінь – задишка при звичайному фізичному навантаженні; функція зовнішнього дихання істотно не порушена

ІІ ступінь – задишка при незначному фізичному навантаженні; помірне порушення функції зовнішнього дихання

ІІІ ступінь – задишка в спокої, різке порушення функції зовнішнього дихання, артеріальна гіпоксемія, ціаноз, еритроцитоз.

Лікування ХЛН направлене на лікування тих захворювань бронхолегеневої системи, які стали причиною її розвитку.

Профілактика полягає в раціональному лікуванні гострих і загострень хронічних запальних процесів у легенях.