Юрій Клен

(4.Х.1891-ЗО.Х.1947)

Автонім: Бурггардт Освальд Фрідріхович.

Інші псевдоніми та криптонім — Явір Гордій; Порфирій Горотак (спільно з Л.Мосендзом); Роксолана Черленівпа (віршовані пародії 1946—1947 pp.);

О.Б.

Повну дату народження різні літерату­рознавці подають по-різному: Ю.Кова­лів — 4 жовтня, І.Качуровський — 6 жовтня (очевидячки, за ст.ст.), М.Жу-линський в УЛЕ — 22 жовтня (явно, за п.ст.), але тоді за ст.ст. мало б бути 10 жовтня. Вибираємо дату народження 4 (16) жовтня 1891.

Народився майбутній поет у с. Серби-нівці на Поділлі (тепер Староконстан-

тинівський район Хмельницької області) в родині купця з німецьких колоністів. Виростав у багатомовному середовищі. що д дитячих літ забезпечило знання різних мов — німецької (рідної), україн­ської, польської, російської та єврейської. Гімназію закінчив у Києві, на романо-германському відділенні філологічного факультету Київського університету вив­чав германістику, романістику і славістику (закінчив 1920 p.).

У 1915 p. побачила світ перша наукова праця з проблем стилістики- У роки Пер­шої світової війни як німця О.Бурггард-та було депортовано в Архангельську губернію, повернувся до Києва 1918 p. Після закінчення університету викладав у різних навчальних закладах німецьку і французьку мови. Упорядкував антологію німецької поезії у власних перекладах „Залізні сонети" (1925). На грунті спіль­них зацікавлень близько зійшовся з київ­ськими неокласиками. Під власним ім'ям опублікував низку наукових праць і перекладів (див.: УЛЕ. t.i. — К.: УРЕ, 1988,с. 249 — 250).

У 1918 р. О.Бурггардт виїздив до Німеччини, але мало не був мобілізований до німецького війська і швидко повер­нувся в Україну. Закінчив дворічну аспі­рантуру при УАН, викладав у різних навчальних закладах, а в 1930—1931 pp. — у Київському університеті, тоді — Київський інститут народної освіти.

В умовах посилення репресій, цьку­вання неокласиків О.Бурггардт, скори­ставшись своїм німецьким походженням, добивається дозволу виїхати до Німеччи­ни на лікування. 1931 р. він залишив

66

Юрій Клен

Україну. Викладав у Мюнстерському уні­верситеті. У грудневому номері за 1933 рік донцовського "Вісника" було надру­ковано диптих "Кортес" за підписом Юрій Клен. Під цим іменем О.Бурггардт і залишився назавжди в українській літературі.

У роки Другої світової війни 50-річний поет був мобілізований у німецьку армію. Як перекладач знову на якийсь час по­трапив в Україну, під Лозовою на Полтав­щині простудився і захворів на плеврит. Після лікування був комісований- Із 1943 р- викладав історію української та російської літератури у німецькому уні­верситеті Праги. Залишаючись у суті своїй неокласиком, Юрій Клен вписується у стильову манеру постів празької школи, для яких традиції неокласиків були цілком очевидними. Піс-\я Другої світової війни поет опинився в таборах Ді-Пі. де й помер ЗО жовтня 1947 р.

Окремі видання творів Юрія Клена

Прок-гяпії роки (поема). — Львів, 1937 (друге видання — Краків, 1943).

Попі.і імперій, ч. 1. — Фюрт-Нюрнберг, 1946.

Твори (в чотирьох томах). — Т. І, Нью-Йорк, 1992; т. II, Торонто, 1960.

Спогади про неокласиків. — Мюнхен, 1947.

Порфирій Горотак. Дияболічні пара­боли. — Зальцбург. 1947.

Вибране. — К.: Дніпро, 1991.

Матеріали про письменника

Юрій Ковалів. Прокляті роки Юрія Клена. — Передмова до "Вибраного",

1991.

/гор Качуровськии. Творчість Юрія Клена на тлі українського парнасизму. — Передмова до т. І "Творів" Юрія Клена.

МихаНю Орест. Заповіти Юрія Клена. — "Українське слово", кн- І. — К.: Рось, 1994.

&і.ю,;и.чир Державин. Історична епопея Юрія Клена. — ж. "Пороги". — Вид-во "Нові дні", Зальцбург, 1950, грудень;

1951, січень-лютий; березень; квітень-травень; червень-липень.

Наталя Ґерксн (Русоаа). Патри­ціанська поезія або дві стихії в твор­чості Юрія Клена. — ж. "Літаври", 1947, ч. 1. квітень, с. 32—44; ч. 2, травень, с.

34—51.

Українська мова та література, число 7 (167). лютий 2000 (число повністю присвячене Юрію Клену; статті, біо­бібліографія) .

КОРТЕС 1

В казковий край, під пальми і агави, Де стигнуть темні грона островів, І ебе помчала далеччю морів Жадоба золота, пригод і слави.

Вкривались багрецем Ті заграви Дзвінкі вітрила легких кораблів, І вабив десь за безміром пісків Незнаний скарб заморської держави.

Роками мрію ти плекав.— тепер Вона встає між голубих озер ?й;ш^, втілившися у камінь зрнмий.

67

Юрій Клен

На це треба відповісти, що "храм Грааля, що зноситься в нетлінному царстві духа", це більша реальність, аніж мате­ріальний довкільний світ з його мінливим обличчям. Ми маємо в даному разі пла-тонівський реалізм, який протиставляємо реалізмові матеріалістичному. Отже, велике питання, чи були "дезертирами від наші" ті, іцо стреміли ад ардуа, ад астра, до самотніх верховин, щоб звідти кликати й таїти іорбу до себе, чи, може, ті. що воліли з юрбою змітатися, знівелюватися та йти в такт з добою "і кидати болотом у тих, що дерлися на скелясті кручі", коли хто й посковзнувся, не утримавшись на крутій стежці, і скотився униз, то це не доказ, що його дотогочасний шлях був невірний, і що невірними є шляхи, якими пгору стремлять інші.

Якимсь непорозумінням є заклик відкинути усталені форми, що стали градиційпимн в поетичній практиці, як хоч би сонет, терцина тощо, бо вони. мовляв, "сковують і деформують зміст". Я б не дивувався, почувши такі думки на засіданнях "Плугу" чи "Гарту"... Допо­відач, інакше кажучи, вимагав зректися тої чи іншої усталеної строфіки, як кайданів, що сковують лет думки. Але ж, коли зректися строфіки, то чому вже не зректися й рими, і метрики, бо й рима, і розмір "сковують", за доповідачем ."деформують" зміст. Не треба ніяких обмежень, пиши. як Бог на душу поклав. Геть усе, що "сковує" зміст, і ми матимемо ту розхитану, розхльостану деформовану "форму", оте віршоплетництво, що характеризує деяку "поезію" останніх десятиліть. Я далекий від думки прого­лошувати за загально обов'язкові такі форми, як сонет і терцини, бо вони вима­гають високої мистецької вправності, і та повінь сонетів, що тепер заливає нас. мало спільного має з сонетом, дарма що додержало порядку і кількості рим. Хай молоді краще пишуть простішими стро­фами. Я тільки хочу сказати, що рівно- і повноправними є всі форми, нам потрібна багатогранність у творчості, а не топтання між трьома соснами пролетарської ідеології, яке може тільки пошкодити українській культурі.

ЦДо ж до людей з "по той бік греблі", то гадаю, що їх можна розбити на такі 4 категорії:

1. Люди, що зросли в умовипах до­революційних. а тому пізнішої дійсності не прийняли ані свідомо, ані підсвідоме.

2. Люди. що просякли тією пізнішою ідеологією, але хоч відкинули її формаль­но. проте підсвідоме не позбулися її стан­дартних способів думання (хвіст у ре­п'яхах).

3. Люди, чю відкинули цю ідеологію, але свідомо не хочуть зректися її методів та способів думання (інертність і "па-пужництво").

4. Люди з певними завданнями...

Людей 2-ї категорії можна пере­конувати. вказувати їм на їхні хиби, по­могти знайти шлях, якого вони самі шукають.

Проти людей 3-ї і 4-ї категорії ли­шається боротьба. Ті, що вели Ті по "той бік гребя", не боячися бути самотніми у своїх змаганнях, стягаючи на себе наклепи і наруги, ті ютові будуть тепер шдношт;

боротьбу, пізнавши свого порога й тоді, коли скинув шкіряну куртку і маскується шароварами або помалу відрощує оселедця.

Духові кордони визначено. Бій може початися.