Оксана Лятуринсъка

(1.II.1902-13.VI.1970)

\^L черіїця 1^70 [тку и jMfpHKaii-U ському місті Міниеаполісі за древ-нім язичеським звичаєм наших предків було спалено тіло української письмен­ниці, скульпторки і малярки Оксани Лятуринської. Нетлінна душа поетеси навіки залишила тлінне тіло, аби знайти собі вічність у її неповторній, самобутній творчості.

Поезії О.Лятуринської — не відгуки покликів київської княгині Ольги та пісні-плачу Ярославни у модерному світі мистецтва. Євген Маланюк зауважив: "...якщо б Ольга чи Ярославна писали вірші, то ті вірші й були б поезіями Оксани Лятуринської. В нашій винятковій добі ... постать Оксани Лятуринської уявляється однією з най­яскравіших "жон руських" нашої поезії".

Княжими змаганнями за волю нації та високим аристократизмом духу пере­йнята творчість Лятуринської- Вишукана

артистичність та елітарність по праву вводять її до когорти найвизначніших митців України.

Для величних здобутків у царині поезії та національної ідеї прийшла у світ Оксана Лятуринська 1 лютого 1902 року па Волині, недалеко від Вишцевця, де знаходився хутір Лятуринських (звідси, очевидно, й один із псевдонімів поете­си — Роксана Вишневецька).

Місце народження визначає характер і долю, а надто людей непересічних, оскільки земля має і береже свої генотипи, аби у певний час відродити їх у видатній осо­бистості. Психологічні генотипи вільно-любнвих галицько-волинських князів ожили в душі, а разом з тим — і у творчості Оксани Лятуринської'. Розкішна волинська природа подарувала їй надзвичайно тонке інтуїтивне світовідчуття і вразливу душу. Дитинство поетеси минуло на заможному хуторі, у поетичному світі волинської природи та прадавньої історії. Рід Лятуринських сягав корінням у глибину віків, у поетеси українська кров змішалася з французькою. Побутує переказ, що далеким предком батька Оксани був француз Лятур. У сім'ї було восьмеро дітей, Оксана серед них наймолодша. Вперше віч-на-віч майбутня поетеса зіткнулася з жорстокістю життя, коли в 17 років була силоміць видана заміж, за нелюбого їй чоловіка. Піс.\я п'яти років моторошного життя з ненависною їй люди­ною Оксана тікає до Чехословаччини, зали­шаючи назавжди рідну землю. З 1924 року починаються для неї поневіряння по чужих краях.

Оксана Лятуринська оселяється в Празі, завершує освіту в Українській гімназії, а потім вступає на філософський факультет Карлового університету. Пізніше навча­ється в Українській студії пластичних мистецтв та Чеській вищій промисловій

660

Оксана Лятуринська

школі у Празі- Після навчання пр.іпи'є як малярка і скульпторка, організову. кілька персональних виставок. Робота ску\ ііп іра виснажувала. Але руки Оксани Ля.уріїн-ської таїли в собі дивовижну силу і майстер­ність: карбували у камені так само, як від­дзеркалювали у слові, могутність і щедрість душі. У доробку Лятуринської як скульп­торки — пам'ятник полеглим у Пардубіцях, надгробок Євгенові Коновальцю у Роттердамі. Особливою майстерністю позначені виконані нею погруддя Тараса Шевченка, Євгена Коновальця, Симона Петлюри. На жаль, у 1945 році, під час воєнних дій у Празі, фактично всі малярські та скульпторські роботи Оксани Лятуринської загинули, залишилося кілька, але надзвичайно яскравих і промовистих. Про деякі знаємо із тогочасних світлин.

Перша поетична збірка поетеси "Гусла" побачила світ 1938 року в Празі. 1941 року вийшла друком наступна — "Княжа емаль", присвячена Юрієві Дарагану, найстаршому із представників Празької школи поетів.

Перед закінченням другої світової війни Оксана Лятуринська залишає Чехосло-ваччину і переїздить до США, де й мешкає до кінця свого життя-

У 1955 році об'єднанням українських письменників "Слово" (Нью-Йорк — Торонто) здійснено друге видання збірки "Княжа емаль", до якої увійшла і нова збірка поетеси "Веселка", До творчого доробку Оксани Лятуринської входять

також збірки новел "Материнки" (1946) та віршів для дітей "Бедрик" (1956). Протягом 50—60-х pp. поетеса працю­вала над книгою "Туга", яка, на жаль, так і залишилася в рукописі. Найповніше видання творів поетеси побачило світ після її смерті, 1983 року, в Торонто. Всебічну оцінку спадщини поетеси подав у вступній статті до цього видання Юрій Шевельов.

Поезія Оксани Лятуринської' — її духовний герб.

З найдавніших часів герб е своєрідною біографією його власника. Мовою символів герб розповідає про заслуги, цноти і характер діяльності, а разом з тим і внутрішній світ та провідну життєву ідею свого господаря. Образно кажучи, кожен справжній митець має свій власний герб, який розкриває характер творчості та її глибинну сутність, відображає естетичне і громадянське сприй­няття автором доби, її духовних борінь, пристрастей та почувань. Це індиві­дуальний авторський творчий винахід, його неповторне мистецьке обличчя, вияв високої артистичності, його кредо і ars poetica-

На мистецькому гербі Оксани Лятурин­ської' можемо зобразити меч. вогонь, ратище, тризуб, яструба, лебедя, сокола, лева, ліру, когута. Кожен із цих символів розкриває одну із граней світосприйняття поетеси-Джерелом цієї символіки є княжий Київ, наше Раннє та Високе Середньовіччя.

Оксана СЛІПУШКО

Із книги "Княжа емаль" * * *

Зуб, ратище, копито, пазур. Тут муж ішов на силу вражу. Сурмив тут мамут. Тут ведмідь печерний вів кошлатий слід. Кружляв тут яструб в яснім небі, по озеру плив чорний лебідь.

661