
- •Богдан Кравців розгром українського літературознавства 1917-1937рр. (Скорочено)
- •Микола Зеров
- •Михайло Драй-Хмара
- •Павло Филипович
- •Юрій Клен
- •Максим Рильський
- •Віктор Петров
- •Проблеми літературознавства за останнє 25-ліття (1920—1945)
- •Засади поетики (Від "Ars poetica' є.Маланюка до "Ars poctica" доби розкладеного атома)
- •Історіософічні етюди
- •7. Проблема епохи. Середньовіччя і Ренесанс. Апологія заперечення
- •2. Мистецтво XIX—XX сторіч. Методологічні основи пізнання епохи
- •Віктор Петров естетична доктрина шевченка
- •Юрій шевельов шостий у гроні в. Домонтович в Історії української прози (Скорочено)
- •Михайло Орест
- •Михайль Семенко
- •Василь Еллан (Блакитний)
- •Микола хвильовий вас. Еллан
- •Микола Хвильовий
- •Володимир Сосюра
- •Тодось Осьмачка
- •Юрій Яновський
- •Євген Маланюк
- •Майк Йогансен
- •Микола Бажан
- •16 Укршнсьхе слово, т. 2
- •Григорій Косинка
- •Аркадій Любченко
- •19 Уїраіясью слово, т. 2
- •Наталена Королева
- •II. Симпозіон у гетери
- •Леонід Мосендз
- •Олекса Стефанович
- •Оксана Лятуринсъка
- •Наталя Левицька-Холодна
- •Юрій Липа
- •О.Ольжич
- •Олена Теліга
- •Богдан Ігор Антонич
- •Володимир Свідзинський
Оксана Лятуринсъка
(1.II.1902-13.VI.1970)
\^L черіїця 1^70 [тку и jMfpHKaii-U ському місті Міниеаполісі за древ-нім язичеським звичаєм наших предків було спалено тіло української письменниці, скульпторки і малярки Оксани Лятуринської. Нетлінна душа поетеси навіки залишила тлінне тіло, аби знайти собі вічність у її неповторній, самобутній творчості.
Поезії О.Лятуринської — не відгуки покликів київської княгині Ольги та пісні-плачу Ярославни у модерному світі мистецтва. Євген Маланюк зауважив: "...якщо б Ольга чи Ярославна писали вірші, то ті вірші й були б поезіями Оксани Лятуринської. В нашій винятковій добі ... постать Оксани Лятуринської уявляється однією з найяскравіших "жон руських" нашої поезії".
Княжими змаганнями за волю нації та високим аристократизмом духу перейнята творчість Лятуринської- Вишукана
артистичність та елітарність по праву вводять її до когорти найвизначніших митців України.
Для величних здобутків у царині поезії та національної ідеї прийшла у світ Оксана Лятуринська 1 лютого 1902 року па Волині, недалеко від Вишцевця, де знаходився хутір Лятуринських (звідси, очевидно, й один із псевдонімів поетеси — Роксана Вишневецька).
Місце народження визначає характер і долю, а надто людей непересічних, оскільки земля має і береже свої генотипи, аби у певний час відродити їх у видатній особистості. Психологічні генотипи вільно-любнвих галицько-волинських князів ожили в душі, а разом з тим — і у творчості Оксани Лятуринської'. Розкішна волинська природа подарувала їй надзвичайно тонке інтуїтивне світовідчуття і вразливу душу. Дитинство поетеси минуло на заможному хуторі, у поетичному світі волинської природи та прадавньої історії. Рід Лятуринських сягав корінням у глибину віків, у поетеси українська кров змішалася з французькою. Побутує переказ, що далеким предком батька Оксани був француз Лятур. У сім'ї було восьмеро дітей, Оксана серед них наймолодша. Вперше віч-на-віч майбутня поетеса зіткнулася з жорстокістю життя, коли в 17 років була силоміць видана заміж, за нелюбого їй чоловіка. Піс.\я п'яти років моторошного життя з ненависною їй людиною Оксана тікає до Чехословаччини, залишаючи назавжди рідну землю. З 1924 року починаються для неї поневіряння по чужих краях.
Оксана Лятуринська оселяється в Празі, завершує освіту в Українській гімназії, а потім вступає на філософський факультет Карлового університету. Пізніше навчається в Українській студії пластичних мистецтв та Чеській вищій промисловій
660
Оксана Лятуринська
школі у Празі- Після навчання пр.іпи'є як малярка і скульпторка, організову. кілька персональних виставок. Робота ску\ ііп іра виснажувала. Але руки Оксани Ля.уріїн-ської таїли в собі дивовижну силу і майстерність: карбували у камені так само, як віддзеркалювали у слові, могутність і щедрість душі. У доробку Лятуринської як скульпторки — пам'ятник полеглим у Пардубіцях, надгробок Євгенові Коновальцю у Роттердамі. Особливою майстерністю позначені виконані нею погруддя Тараса Шевченка, Євгена Коновальця, Симона Петлюри. На жаль, у 1945 році, під час воєнних дій у Празі, фактично всі малярські та скульпторські роботи Оксани Лятуринської загинули, залишилося кілька, але надзвичайно яскравих і промовистих. Про деякі знаємо із тогочасних світлин.
Перша поетична збірка поетеси "Гусла" побачила світ 1938 року в Празі. 1941 року вийшла друком наступна — "Княжа емаль", присвячена Юрієві Дарагану, найстаршому із представників Празької школи поетів.
Перед закінченням другої світової війни Оксана Лятуринська залишає Чехосло-ваччину і переїздить до США, де й мешкає до кінця свого життя-
У 1955 році об'єднанням українських письменників "Слово" (Нью-Йорк — Торонто) здійснено друге видання збірки "Княжа емаль", до якої увійшла і нова збірка поетеси "Веселка", До творчого доробку Оксани Лятуринської входять
також збірки новел "Материнки" (1946) та віршів для дітей "Бедрик" (1956). Протягом 50—60-х pp. поетеса працювала над книгою "Туга", яка, на жаль, так і залишилася в рукописі. Найповніше видання творів поетеси побачило світ після її смерті, 1983 року, в Торонто. Всебічну оцінку спадщини поетеси подав у вступній статті до цього видання Юрій Шевельов.
Поезія Оксани Лятуринської' — її духовний герб.
З найдавніших часів герб е своєрідною біографією його власника. Мовою символів герб розповідає про заслуги, цноти і характер діяльності, а разом з тим і внутрішній світ та провідну життєву ідею свого господаря. Образно кажучи, кожен справжній митець має свій власний герб, який розкриває характер творчості та її глибинну сутність, відображає естетичне і громадянське сприйняття автором доби, її духовних борінь, пристрастей та почувань. Це індивідуальний авторський творчий винахід, його неповторне мистецьке обличчя, вияв високої артистичності, його кредо і ars poetica-
На мистецькому гербі Оксани Лятуринської' можемо зобразити меч. вогонь, ратище, тризуб, яструба, лебедя, сокола, лева, ліру, когута. Кожен із цих символів розкриває одну із граней світосприйняття поетеси-Джерелом цієї символіки є княжий Київ, наше Раннє та Високе Середньовіччя.
Оксана СЛІПУШКО
Із книги "Княжа емаль" * * *
Зуб, ратище, копито, пазур. Тут муж ішов на силу вражу. Сурмив тут мамут. Тут ведмідь печерний вів кошлатий слід. Кружляв тут яструб в яснім небі, по озеру плив чорний лебідь.
661