Володимир Сосюра

(6.1.1898-8.1.1965)

Народився Володимир \Ііі;,и\,іН( Сосюра у м. Дебальневе на Д' чині в сім'ї робітника. Освіту здобуї ав у двокласній сільській школі, сільс іко-господарському училищі, у комуністич {ому університеті ім. Артема, на робіт раці Харківського інституту народної ос іітн.

Починав трудовий шлях робітником на содовому заводі. З листопада 1918 по січень 1920 р. служив у армії С.Пет­люри:

/ пішов я тоді до Петлюри. Бо у мене штанів не було. Скільки нас отаких біля мурів Від червоної кулі лягло.

У 1921 р. свої переживання часів громадянської війни талановито відтво­рив у поемі "Червона зима", яка відразу поставила молодого 23-річного поета в

шерег наивидатніших письменників 20-х pp. Був членом більшості літератур­них організацій 20-х pp. Поеми "Махно" (1926). -Мазепа" (1929), "Два Во-лодьки" викликали лють репресивних органів НКВД. Після 1934 р. поет на кілька років зникає з творчого життя. Нових переслідувань та арешту поет зазнав після війни 1953 р. за вірш "Любіть Україну". Ще 1948 p. була засуджена дружина поета Марія І ав" рилівна за розголошення державної таємниці та антирадянську пропаганду.

За життя поета побачило світ понад 80 поетичних збірок. Після смерті поета у 1965 p. вийшов автобіографічний роман "Третя рота" (написаний ще у 1959 р.) та поема "Розстріляне без­смертя" (була написана у 1960 p.).

Видання творів В.Сосюри

Твори. В 10-ти т. — К.: Дніпро, 1970 — 1972.

Твори. В 4-х т./ Упор. В.В.Сосюри, вст. ст. Б.Олійника. — К.: Дніпро, 1986 — 1987.

Так ніхто не кохав: Поезії. / Упор. Ю.Бурляй. — К.: Радянський пись­менник, 1987.

Матеріали про письменника

Асєєяа С.А. — Твори В.Сосюри в роки війни. — Українська мова і література в школі, 1991, 11.

Гальченк.о С. Цього не викреслиш із серця. — К., 1991.

Гришко В. — Серце "другого Во-лодьки" і заборонена любов. — Ук­раїнське слово, К., 1994, т. II.

Моренець В.П. — Володимир Со­сюра. Нарис життя і творчості. — К.:

Дніпро, 1990.

361

Тодось Осьмачка

(16.V.1895-7.IX.1962)

Народився Тодось Степанович Осьмачка в с. Куцівка па Черка­щині. Тут же здобув середню освіту. Закінчив Київський інститут народної освіти. Вчителював у київських школах.

Писати поезії Тодось Осьмачка почав ще в школі- У Києві ввійшов у літе­ратурне угрунування "Ланка" (пізніше МАРС — "майстерня революційного слова"), до якого входили Є.Плужник, Г-Косинка, Б. Антонен ко-Давидович. В.Підмоі'ильний. У 20-х pp. Т.Осьмачка видав три збірки поезій: "Круча" (1922). "Скитські вогні" (1925), "Клекіт" (1929). З початком сталінських репресій мав намір перейти західний кордон, проте був спійманий. Далі — Бутирка, Лук'янівська

в'язниця, примусове лікування в Кири­лівській психіатричній лікарні, звідки тікає і переховується в рідному селі. Уже в роки війни добирається до Львова, а звідти — на Захід. І наний манією пере­слідування, вештається по країнах Європи, в США, Канаді. За цей час створив кілька поетичних книг — "Сучасникам" (1943), "Поет" (1947, 1954), "Китиці часу" (1953). "Із-під світу" (1954) та три повісті: "Старший боярин" (1946), "План до двору" (1951) та "Ротонда душогубців" (1956). Т.Осьмачка здійснив блискучі переклади із О.Уайльда та У.Шекспіра. 6 липня 1961 р. у Мюнхені Т.Осьмачку розбив параліч. Друзі перевезли поета на лікування до Нью-Йорку, де він і помер 7 вересня 1962 р.

Видання творів Т.Осыиачки

Старший боярин. — "Прометей", 1946.

План до Двору: Повість. — Торонто:

Український легіон, 1951.

Поезії. II Упор. та прим. Л.Світайло. — К: Радянський письменник, 1991.

Матеріали про письменника

С.їабошпицькии М. — Сон про Україну /Штрихи до портрета Тодося Осьмачки- — Українська мова і література в школі, 1992, 2.

Слабошпицький М. — Тодось Осьмачка. Літературний профіль. — К.:

Рада, 1995.

Сіпсфаник Ю. — Матеріали до характеристики життя й творчості / Спогад/ — Українське слово, К., 1994, т. II.

372

Тодось Осьмачка

КАЗКА

Як купала мене мати

у любистку,

трусив зорі Див із лану

у колиску.

Схиляв голову весняну

голий місяць

до маленьких моїх ніжок

в купіль свіжу.

Вода з місяця збігала

на малого,

ніби сріблом полоскала

тепле лоно.

Як скупала мати сина,

то між зорі

положила у колиску,

як у полі...

Як у полі, на могилі

коло яру,

у пшеницю колосисту

серед лану.

Та в купелі моє серце

залишилось,

й мати вилила з водою

під калину.

М'ячі срібні кругом серця

впали в трави —

солов'ї їх покотили

на дзеркала.

Ромен-зілля зросло з серця

в росах кутих,

йому в листя упав місяць

з озер гнутих.

Погойднулось ромен-зілля

на все поле,

свою голову вмочило

в синє море.

З моря сокіл тоді степом

нап яв крила,

з крил тумани поспадали

скрізь по нивах.

373