Михайло Орест

(21.XI.1901-12.Ш.1963)

Антонім: Михайло Костьонич Зеров. Народився в м. Зінькові па Полтав­щині в сім'ї педагога Костя Іраклійовича Зерова, батька п'яти синів — Дмитра, Костя, Миколи, Георгія, Михайла та трьох дочок — Марії, Олени, Віри. Це одна із наишляхетніших українських родин XX ст. Михайло Костьович середню освіту здобув на Полтавщині; в Києві поселився 1924 р.; закінчив філологіч­ний факультет Київського інституту На­родної Освіти; захоплювався індій­ськими релігійно-філософськими систе­мами. через іно його поезії не надавалися Д° Друку. Чотири роки провів у концтаборах НКВД, будував Біло-

морсько-Балтійський канал, а з початком Другої світової війни був відправлений на передову; під Вііїнннгот у 1941 р. нитрации у полон. У "Вінницьких вістях" н.ідрукуіілп перші вірші: від жовтня 1942 (і. друкується у львівському часописі "Памп дні" До травня 1944 р. жив у -•\ь»ч»і. Після війни потрапив до таборів л.'я. біженців у Аугсбурзі. За життя видав чотири поетичні збірки: "Луни літ" (1944), "Дута і доля" (1946), "Держава слова" (1952), "Гість і господа" (1952). П'ята збірка "Пізні вруна" (1965) побачила спіт завдяки І.Качуровському після смерті поста, яка наступила 12 березня 1963 р. в Дугсбурзі. Прах поета перевезено в ^ країну і перепоховано на Байковому .ііинтарі.

Гворчий доробок Михайла Ореста суттєно доповнюють книги поетичних та прозових перекладів: Вибрані поезії С.Георгс. — Аугсбург. 1952; Р.М.Ріль-ке, Г. фон 1 офмансталь, М.Давтен-дай. Вибір поезій. — Аугсбург, 1953;

Антологія німецької поезії. — Аугсбург, 1954; Антологія французької поезії. — Мюнхен, 1954; Ш.Лек'онт де Ліль. Поезії. — Мюнхен, 1956; Море і мушля. Антологія європейської поезії. — Мюнхен, 1959; Сім німецьких новел. — Мюнхен, 1962.

В Україні видано досі єдину збірку оригінальних поезій і перекладів Михайла Ореста "Держава слова" (К.: Основи, 1995) — упорядник та автор передмови "Михайло Орест, поет лісу" Соломія Павличко.

165

Футуризм

Михайль Семенко

(31.ХІІ.1892-24.Х.1937)

Творець і незмінний лідер українського футуризму від його початку (1913) до поліційного знищення Москвою (1934). Народився 31 грудня 1892 року в селі Кибинці Миргородського повіту на Пол­тавщині. Вчився в реальній школі і три роки в Петербурзькому психоневро­логічному інституті. Перша світова війна перебила освіту; 1914 він виїхав до Аме­рики, але застряг у Владивостоці, про­живши в ньому і його околицях три роки. 1916—1922 був членом комуністичної партії; вийшов із партії, оставшись без­партійним. Як тільки почалась революція. Семенко одразу вертається до Києва, де стає впертим, енергійним ватажком футуристичної революції" в українській літературі.

Писати почав рано; перший друко­ваний твір його появився в журналі Українська хата. В 1913 вже вийшла перша збірка його поезій Прелюд, а 1914 — дві наступні його книжки Дерзання та Кверофутуризм. В цих збірках він раз і назавше родиться й оформлюється футуристом, що заповзявся зруйнувати дотеперішню лінію розвитку української лірики й мистецтва, вводячи замість традиційних сільських — урба­ністичні мотиви, замість замріяної осо­бистої лірики — голосну маніфестацію нервової душі, що демонструє себе голос­но і публічно в шумі кав'ярень і вулиць, відкидаючи мелос та розмірений такт і оперуючи дисонансами та верлібром. зводячи в царину поетичного всю прозу щоденності. Становище "білої ворони" не пригноблює його, навпаки, надає йому більше зухвалості і бажання епатувати всіх і вся- В умовах революційного Києва Семенко з шумом і рекламою організує футуристичний рух в літературі і мистец­тві. Виявами його е: два числа Ужвер-са.іьного журна.їу (Київ, 1918); Фла­мінго за участю першорядного модерного маляра Анатолія Петрицького (1919);

Альмана\ трьох за підписом О. Слі-саренка, М. Любченка, М. Семепка (Київ, 1920); одне-єдине число Катафалка искусства. Ежедневный журнал панфу-гуристов- деструкторов (Київ, 1922), одне число Семафора у майбутнє. Апарат панфутуристів (Київ, 1922); Жовт­невий збірник панфутуристів (Київ, в-во "Гольфштром", 1923); Го.гьфшт-оом. Збірник І. Лтсектор АСКК (Харків, ДВУ, 1925), що був органом Семенкової організації "Асоціяція Комуністичної Культури"; Зустріч на

175

Футуризм

перехресній станції. Розмова трьох (Київ, в-во "Бумеранг" 1927). Проте найбільшим організаційним і періодичним витвором Семенка була група і місячний журнал Нова генераиія (Харків, 1927— 1931) — добре редагований і мистецьки оформлюваний в західномодерністичиому стилі, з цікавими формальними шуканнями в поезії і прозі (репортаж), але і з вели­чезною дозою поверхового прожек­терства, безвартісного жонглювання деструкцією і претензією на гегемонію в літературі як творця "ленінізму в куль­турі". Перехід до претензій політичних в дусі офіційної ідеології знаменував мистецьку невдачу Семенкового футу­ризму, який при більшій незалежності від Москви української культури і швидших темпах позитивного модерного розвитку України міг би був відіграти куди більшу і справді модерпізаторську роль. Роз­дратований тим, що ця історична роль припала фактично таким групам, як ВАПЛІТЕ, неокласики чи група "Лан­ка", — Семенко скерував свою енергію на політичну дискредитацію тих груп в очах Москви. Од Семенка відходять такі видатні письменники, як Слісаренко, Бажай, а фактично і Олекса Близько — всі вони переходять до ВАПЛІТЕ чи, як Близько, друкуються в її органах. Сам Семенко падає жертвою (одної із най­цікавіших в історії літератури) місти­фікації Едварда Стріхи (Кости Буревія), який зумів роками друкувати в Семен-ковій Новій Генерації зухвалі і вбивчі пародії на Семенка й футуризм.

Семенко як поет був не в міру плодо­витий. З 1918 по 1931 рік він випустив одна за одною близько двадцяти книг, в тому числі й два підсумкові видання їх:

Кобзар (повний збірник поетичних творів в одному томі, 1910—1922), Київ, в-во "Гольфпггром", 1924, 654 с. і Повна збірка творів (у трьох томах), Харків, 1930—1931. Плуг Семенкової поетичної творчості, не взявши солідно відповідної своїм силам глибини, пішов скакати у всіх напрямах літературного поля, докопуючи раз потрібне зривання віками злежалої цілини, а іншим разом переорюючи найдосконаліше ку.\ьти-вовані нові посіви. Якби була змога зібра­ти всю його поетичну творчість, то з неї можна б одсіяти книжку поезій свіжої думки і почуття, прегарних зразків модерної урбаністичної лірики, нових звукових асоціювань. строфічних новобудов, оновленої метафори.

За європеїзацію української поези, за вплив на талановиту молодь, за незнищимий в ньому дух вільної богеми, нарешті, за намагання дати свою власну інтерпретацію "ленінізму в культурі" — Семенко при всій своїй вірності режимові на всіх його заворотах був знищений тим режимом. Після розстрілу Олекси Близька москов­ським виїзним судом в грудні 1934 року незабаром був арештований і Семенко. Всі зв'язані з його іменем видання були вилучені з ужитку, а сам невгомонний ватажок українського футуризму ще в зеніті свого життя зник назавжди на Соловець-кому "острові смерті".

Юрій ЛАВРІНЕНКО

ПОЕТ

Я про тихі тіні співаю І про боязну в серці гру На цих струнах я граю Доки їх не порву Про тихі тіні співаю я. 3. IX. 1913. Київ

176

Михайль Семенко

Я ХОЧУ

Я хочу кожний день

все слів нових Нових нових пісень

ідей нових

Я хочу кожний час

новожиття Горіть палать в екстазі

почуття

Нових нових пісень

і тем нових Я хочу кожний день

років нових! 12. ПІ. 1914. Київ

БАЖАННЯ

Чому не можна перевернути світ?

Щоб поставити все догори ногами?

Це було б краще. По-своєму перетворити.

А то тільки ходиш, розводячи руками.

Але хто мені заперечить перевернути світ?

Місяця стягнуть і дати березової каші,

Зорі віддати дітям — хай граються,

Барви, що кричать весняно, — служниці Маші.

Хай би одягла на себе всі оті розкоші!

Тоді б, певно, Петька покохав її,

скільки б було сили. А то ходиш цим балаганом, що звуть —

природа, И молиш: о, хоч би вже тебе чорти вхопили! 1.IV.1914. Київ

МІСТО

Осте сте

бібо

бу

177