60 Словотвір дієслова
Дієслово характеризується найбагатшою серед інших частин мови словотвірною структурою, йому властива префіксація, суфіксація, використовуються інтерфікси, закінчення (флексії), у творення дієслівних форм втягується морфема (частка) -ся, практикується словоскладання, що виявляється або в повторі слова, або в структурному злитті слів — синонімів.
Така структурна різноманітність дієслівного словотвору пов'язана з функціональним варіюванням його семантики. Словотвір можна розглядати з кількох поглядів:
з погляду морфемної структури слова;
з погляду використання певних морфем у процесах словотворення;
з погляду участі певного типу морфем у частковій модифікації дієслівної семантики;
з погляду виявлення засобів внесення емотивності в дієслівну семантику.
Усі дієслівні форми творяться від двох основ:
1) основи інфінітива;
2) основи теперішнього часу.
Основу інфінітива визначають, відкинувши від неозначеної форми дієслова суфікс -ти, а також -сти: працювали), говори(ти), позелені(ти), бра(ти), жи(ти), чу(ти), мог(ти), розцві(сти), опа(сти); але: нес(ти), рос(ти), тряс(ти).
Від основи інфінітива творяться форми минулого часу (працював, брав, жив), умовний спосіб (працював би, жив би), активні дієприкметники доконаного виду (позеленілий, опалий, зігнилий), пасивні дієприкметники з основою на -а-(прочита(ти) — прочитаний, поча(ти) — початий) та відповідні форми на -но, -то (прочита-но, поча-то) і дієприслівники доконаного виду (позеленівши, поча-вши, розцві-вши).
Основу теперішнього часу визначають, відкидаючи від 3-ї особи однини особове закінчення -є або -ить (-іть): жив(е), почн(е), розцвіт(е), працюй(е), умій(е), позеленій(е), говор(ить), лов(ить), прос(ить), стой-іть, гой-іть.
Від основи теперішнього часу творяться форми наказового способу (живи, почни, працюй, умій), активні дієприкметники недоконаного виду (живучий, працюючий, стоячий) та дієприслівники недоконаного виду (живучи, працюючи, цвітучи, стоячи, гоячи).
Основа інфінітива й основа теперішнього часу, як правило, різняться між собою: писа(ти) — пиш(е), кува(ти) — куй(е), бра(ти) — бер(е), ду(ти) — дм(е), мог(ти) — мож(е), гна(ти) — жен(е). Іноді ці основи можуть збігатися: плив (ти) — плив(е), вез(ти) — вез(е), нес(ти) — нес(е).
61 Морфемна структура дієслова. У кожному дієслові наявні корінь і одна чи декілька словотворчих або словозмінних морфем. Найпростіша дієслівна структура — корінь + 1 морфема: пек-ти, нес-ти, жи-ти; печ-у, нес-у, жив-у; пік-в (нульова словозмінна морфема), ніс-в, жи-в. Проте в кожній із цих форм наявна ще й третя морфема, а саме суфікс основи. У наведених прикладах він або нульовий (пек-в-ти, нес-в-ти, жи-в-ти, жи-в-в) або ж злився з особовим закінченням (печ-у, нес-у, жив-у). Всього в українській мові нараховується 14 типів суфіксів основ, якщо брати до уваги семантичну неподільність основ теперішнього часу й інфінітива.
Кореневі морфеми дієслів можуть бути власне — дієслівними (жи-ти, пи-ти, ли-ти, кур-і-ти), відсубстантивними (актор-ува-ти, вівчар-юва-ти, груп-ува-ти, кухар-и-ти, звір- і-ти), відад'єктивними (біл-и-ти, брудн-и-ти, син-і-ти, темн-і-ти, блід-ну-ти, сліп-ну-ти, горд-ува-ти, слаб-ува-ти, актив-ізува-ти, конкрет-изува-ти), відчислівникові (дво-ї-ти, тро-ї-ти, восьмер-и-ти), відприслівникові (задк-ува-ти, дарм-ува-ти), вигукового походження (агов-ка-ти, ау-ка-ти, бе-ка-ти, кукурі-ка-ти).
Як видно з уже наведених раніше прикладів, суфікси основи можуть накладатися на інші словотворчі суфікси, як власні, так і запозичені. До природних українських належать -о-ну- (стук-ону-ти, грюк-ону-ти), -от-а і -от-і- (грюк-ота-ти — грюк-оті-ти), -к-а (ах-ка-ти, трах-ка-ти); цей ряд треба продовжити сполученнями суфіксів основ з іменниковими суфіксами -еге- і -ник-: безум-ств-о — безум-ствува-ти, вільнодум-ств-о — вільнодум-ствува-ти, па-кос-ник— пакос-нича-ти. Морфемосполука -нич- частіше виступає як окрема морфема, що поєднується з іменними твірними основами, які не мають у своєму складі суфікса - ник: дипломат — дипломатничати, дармоїд — дармоїдничати; інтимний — інтимничати, манірний — манірничати.
Окремо слід відзначити, що в неозначеній формі в позиції після суфікса основи виступає показник інфінітива — суфікс -ти/-ть: каз-а-ти, ход-и-ти, смі-я-ть-ся (форма розмовна). Виняток становлять атематичні дієслова бу-ти, дати, їс-ти, [відпо]вісти, які не мають суфіксів основ, а тому в них суфікс -ти (варіанта -ть вони не мають) приєднується до кореня.
До запозичених морфем належать -із-/-из-, -ір-/-ир-, -іфік-/-ифик-; на них накладається тільки один суфікс основи: гібрид — гибрид-изува-ти, каталог — каталог-ізува-ти, колонія — колон-ізува-ти: соло — сол-ірува-ти, флексія — флект-ирува-ти, код — код-ифікува-ти, персона— персон-іфікува-ти. Вживання варіантів з початковими /і/ та /и/ регулюється «правилом дев'ятки», тобто /и/ виступає після /д/, /г/, /з/, /с/, /ц/, /ж/, /ч/, /ш/, /р/, після решти приголосних — /і/.
Активні й пасивні словотвірні засоби. Активність суфіксів основ визначається такими показниками: перше місце за частотою вживання в текстах посідає суфікс основи -и-, -і-у-; він входить обов'язковим компонентом у більшість префіксально-суфіксальних і префіксально-суфіксально-постфіксальних словотвірних моделей, таких, як: о- + К + -и- + -ти, обез- + К+-и-+-ти, зне- + К+ -и- + -ти, збез- + К+-и- + -ти, в-/у- + К+-и- + -ти, ви- + К + + -и-+-ти, з-/с- + К+-и- + -ти, по- + К+-и-+-ти, роз- + К+ + -и-+-ти, від + К+-и- + -ти, роз- + К+-и- + -ти- + -ся та ін. Суфікси дієслівних основ, особливо високочастотні,—
це будівельний матеріал дієслівної форми. Префікси майже завжди є носіями додаткової семантичної ознаки. Вони її втрачають (або майже втрачають), коли виконують функцію показника доконаного виду. В інших випадках вони або сприяють народженню нового слова, лише дериваційно-пов'язаного з твірною основою (ді-стати<стати, добути<бути, відкрити<крити і под.), або ж частково модифікують семантику безпрефіксного дієслова, вказуючи напрям дії стосовно якогось об'єкта (ввійти, вийти, зайти, обійти підійти і т. д.), початок і кінець дії (зацвісти — відцвісти, зазвучати — відзвучати), вплив на об'єкт з метою його зміни (заасфальтувати, заносити обписати) і т. ін.
Часткова модифікація дієслівної семантики. За допомогою префіксів утворюються моделі, що поповнюють число т. зв. родів дії — одновидових дієслів з певним, цілком окресленим лексичним значенням (про це докладно розповідається в розділі «Роди дії»). Тут же йтиметься про двовидові дієслова з модифікованою семантикою. Усі вони утворюються від безпрефіксних дієслів з дієслівним коренем. Розгляньмо ті випадки, коли модифікація семантики пов'язана з інтенсивністю виявлення ознаки: вона або посилюється, або послаблюється.
62 У позиції перед коренем виступають префікси. Переважна більшість префіксів українського (якщо точніше — то спільнослов'янського) походження. Це в-(ві-)/у-(уві-) (в-ходити, ві-йти, уві-йти, у-бігти), ви- (ви-стрибнути, вирвати), від- (віді-)/од- (оді-) (від-кусити, віді-рвати, од-кусити, оді-рвати), до- (ді-) (до-бігти, ді-йти), за- (за-кричати, за-бігти), з- (із-, ізі-, зо-(іс-) (з-робити, із-ранити, зі-бгати, ізі-бгати, зо-тліти, с-хоси-ти, іс-трясти), на- (накрити, на-кричати, на-гребти), над-(наді-) (над-лити, надібрати), о-/об-(обі-) (о-горнути, об-горнути, об-ка-тати, обіпертися), пере- (перє-хреститися, пере-їхати), перед- (передплатити, перед-чути), під-(піді-) (під-нести, піді-перти), по- (пі-) (по-їхати, no-звати, пі-знати), пвпо- (попо-їхати, попо-біг-ти), при- (при-їхати, при-тулити, при-хилити), про- (про-чути, про-бігти), роз-(розі-) (роз-гнівити, розі-гнати)
Цілий ряд словотвірних моделей існують для того, щоб підкреслювати неповноту вияву динамічної ознаки. Сюди, зокрема, належать: Дієслова з префіксом над- (наді-), за допомогою яких передається значення часткової поширеності дії на якийсь об'єкт: гризти — надгризти/надгризати, колоти — надколоти/надколювати, кусати — надкусити/надкушувати, рубати — надрубати/надрубувати і под. Напр.: «Дівчата брали по тістечку, намагаючись узяти найменше, надкушували його несміливо... і клали поштиво на тарілочку» (І. Вільде); «Вийняв інженер портсигар, дістав папіросу. Раз надкусив мундштучок, другий раз» (С. Журахович).
Дієслова з префіксом під-(піді-), які вказують на те, що дія відбувалася без належної інтенсивності або ж виконувалася недбало: читати — підчитати/підчитувати, будувати — підбудувати/підбудовувати, вечеряти — підвечеряти/підвечерювати, гострити — підгострити/підгострювати і под. Напр.: «Батько, не доївши свій куліш, Терпугом підгострює леміш» (П. Воронько); «Антон знайшов косу, підгострив її з кумом Семеном» (С. Чорнобривець).
Дієслова з префіксом під- (піді-), якими позначається дія, що супроводжує іншу, передавану безпрефіксним дієсловом: вити — підвити/підвивати, співати — підспівати! підспівувати, грати — підіграти/підігрувати, свистіти — підсвистіти/підсвистувати і под. Напр.: «Затенькала синичка. Станко задер голову й почав ловко підсвистувати» (П. Панч); «Шевченко заспівав пісню. Солдати спочатку слухали, потім почали непогано підспівувати» (З. Тулуб).
Значна частина дієслів як окремих лексичних одиниць утворюється префіксально-суфіксальним способом, тобто до твірної основи одночасно приєднуються префікс і суфікс. Зокрема, існують такі префіксально-суфіксальні моделі: в-/у- + Т. о. + -и- + -ти (удочерити, усиновити, увиразнити, уможливити), ви- + Т. о.+-и- + -ти (вивітрити, висвітлити, висловити, вивільнити, видовжити), о-+ Т. о. + -и- + -ти (обюрократити, олітературити, озвучити, одомашнити, отоварити, ототожнити), роз- + Т. о. + -и- + -ти (розм'якшити, розсекретити, розморозити). зне- +Т. о. + -и- + -ти (знебарвити, знекровити, знецінити), обез-+Т. о. + -і-+-ти (обезводіти/обезводніти, обезволіти, обезглуздіти, обезголосіти) та ін. Тут представлені моделі, які характерні для дієслів з іменними коренями. Варто звернути увагу на те, що частина їх утворюється з допомогою спарених префіксів зне- і обез-. Серед префіксально-суфіксальних утворень з дієслівними коренями спарені префікси не зустрічаються, якщо не брати до уваги повторюваний префікс попо -. Вони в основному служать для часткової модифікації дієслівної семантики і будуть розглянуті далі.
63 Активну участь у творенні дієслів бере постфікс -ся/-сь. У літературній мові він завжди виступає в крайній позиції після суфікса інфінітива -ти/-ть або після особових закінчень, суфіксів минулого часу, родових і числових закінчень, що виступають після суфіксів минулого часу, а також після суфіксів дієприслівників -учи і -ши: сміятися, сміюся, сміявся, сміялася, сміялися, сміявся б, сміялася б, сміялися б, сміючись, засміявшись; пектися, печеться, пікся, пеклася, пеклися, пеклися б, пекучись, пікшись. У текстах, в які вкраплюється західноукраїнська мовна практика, можливі випадки вживання афікса ся (і його варіанта сі) перед дієсловом. Напр.: « — Пане злотий, — скрушно похитала головою учителька,— чи я вам маю відповісти, як то ся робить?» (Ю. Винничук); « — Пхе! І то мають бути гроші! Як я ще візьму п'ятсот, то що сі зостане?» (Ю. Винничук) .
Крім дієслів, у яких постфікс -ся становить з коренем єдине структурно-семантичне ціле (сміятися, борюкатися, змагатися, посміхатися, пузиритися, жеребитися, лікуватися, бочитися, гоноритися, куматися, гордитися, пишатися, яснитися і под.), є ще багато дієслів, де постфікс виконує функцію нейтралізації перехідності (нервувати — нервуватися, робити — робитися, писати — писатися, носити — носитися і под.). Дієслова з нейтралізованою перехідністю нерідко передають ознаку пасивності (лист пишеться, дерево тешеться).
Нові лексеми — дієслова утворюються також префіксально-суфіксально-постфіксальним способом. Корені таких дієслів переважно прикметникового походження, суфікс основи — -и-: о-сміл-и-ти-ся, за-пізн-и-ти-ся, з-милосерд-и-ти-ся, у-самітн-и-ти-ся. Інтерфікси можна виявити у складних дієсловах між двома кореневими морфемами: вільн-о-думствувати, сам-о-регулюватися і под.
Дієслова з префіксом в-/у- і постфіксом -ся, що мають значення «глибше пізнати що-небудь, зосередити увагу на чомусь»: думати — вдуматися/вдумуватися, дивитися — вдивитися/вдивлятися, слухати — вслухатися/вслухатися, читати — вчитатися/вчитуватися. Напр.: «І вдивлявся Юхим у сині шелюги над Дніпром, услуховувався в шепіт примерзлих пісків» (Іван Ле); «Вслухайся — шелест сюди долітає» (П. Дорошко); «Федоренко жадібно вчитувався в кожне слово, заглиблювався в повість» (Я. Качура); «— Ага! Це — Івзі Семенівні! — вчитавшися в адресу, зрозумів нарешті парубійко» (А. Головко).
Дієслова з префіксом ви- і постфіксом -ся, якими підкреслюється повнота вияву дії, доведення її до повної вичерпності: говорити — виговоритися/виговорюватися, лежати — вилежатися/вилежуватися, плакати — виплакатися/ виплакуватися, спати —і виспатися/висипатися/ висиплятися і под. Напр.: «Ранок був тихий, але холодненький, так гарно було вилежуватись на м'якому сіні» (І. Нечуй-Левицький); «— Я тебе попрошу зараз поїхати додому, лягти і добре вилежатися» (В. Собко); «— Лягай раніше, висипляйся, бо завтра чи і вночі доведеться спати» (Панас Мирний); «— Ти, Василино, завтра не буди мене рано. Хоч раз на тиждень висплюся до ладу» (С. Васильченко).
Дієслова з префіксом від- і постфіксом -ся, що передають значення «прийти в нормальний стан після якогось процесу»: кашляти — відкашлятися/відкашлюватися, лежати — ідлежатися/відлежуватися, сидіти — відсидітися/відсиджуватися, спати — відіспатися/відсипатися/відсиплятися і под. Напр.: «Бабу Оришку знову кашель напав і, тяжко хропучи... вона почала одкашлюватись» (Панас Мирний); «Орест одкашлявся і взяв цигарку» (О. Досвітній); «Поки водолази відсипалися перед спуском у воду, обслуговуючий персонал готував костюми» (М. Трублаїні); «Нарешті можна було відіспатись за все» (О. Гончар).
Дієслова з префіксом до- і постфіксом -ся, що вказують на досягнення мети внаслідок виконання якоїсь дії: копати,— докопатися/докопуватися, рити — доритися/дориватися, шкрябати — дошкрябатися/дошкрябуватися, служити — дослужитися/дослужуватися, думати — додуматися/ додумуватися і под.: Напр.: «Хому цікавило все, до всього він докопувався» (О. Гончар); «Максимов розумів, що з дівчиною діється щось недобре... а докопатися зараз до правди не міг» (В. Собко); «І там доля не кинула — дослуживсь [козак] до чину» (Т. Шевченко).
Дієслова з префіксом з-/зі- і постфіксом -ся, що вказують на те, що певна група людей чи істот збирається з різних місць в одне: бігти — збігтися/збігатися,і летіти — злетітися/злітатися, їхати — з'їхатися/з'їжджатися, іти — зійтися/сходитися і под. Напр.: «То так голосно вона кричала, що всі сусіди стали збігатися, як на який дивогляд» (М. Черемшина); «В селі знялася тривога. Проте, поки збігся народ, палії встигли втекти» (М. Руденко); «Мальовничості цій картині додавали ще зграї сизих голубів, що зліталися сюди з монастиря для купання» (І. Вільде); «Сотні метеликів злетілись сюди, тріпочучи крильцями» (О. Донченко).
Дієслова з префіксом з-/зі-, із-/с- і постфіксом -ся, що вказують на досягнення певної злагоди у виконанні якоїсь дії або ж на звичку виконувати певну дію: грати — зігратися/зігруватися/зіграватися, жити — зжитися/зживатися, працювати — спрацюватися/спрацьовуватися, співати — зіспіватися/ зспівуватися і под. Напр.: «Петро все глибше і глибше заривався у свою працю, зживався з своєю роботою» (Панас Мирний); «Старий боявся втратити свою погану нору; він тут ізжився» (У. Кравченко); «Багач з багачем знюхається і за три милі» (І. Вільде); «—А ти що робив минулого літа? Як готувався до бою?! З ченцями знюхався!» (З. Тулуб).
Дієслова з префіксом об- і постфіксом -ся, якими передається значення дії, доведеної в своєму вияві до небажаних наслідків: їсти — об'їстися/об'їдатися, жерти — обжертися/обжиратися, пити — обпитися/обпиватися і под.
Напр.: «Німці обжирались яблуками,:груша ми, ...качками, індиками» (О. Довженко); «— Нічого йому не станеться...— меду обжерся, тепер болить живіт..,» (С. Васильченко) .
Дієслова з префіксом при- і постфіксом -ся, якими передається зосередженість на якійсь дії, на якомусь процесі: слухати — прислухатися/прислухатися]прислухувати- ся, нюхати «— принюхатися/принюхуватися, дивитися — придивитися/придивлятися і под. Напр.: «До вікон подалися селяни, придивляючись, як у далекому полі почала примхливо вививатись і підростати пожежа» (М. Стельмах); «Здоровкаючись зо мною, він затримав мою руку й зблизька придивився в лице» (С. Васильченко).
Дієслова з префіксом роз- (розі-) і постфіксом -ся, що означають дії, рух яких спрямований в різні боки, або ж стани, внаслідок яких зростає певна маса: бігти — розбігтися/розбігатися, летіти — розлетітися / розлітатися, іти — розійтися/розходитися, лити — розлитися/розливатися, рости — розростися/розростатися і под. Напр.: «Гримнули постріли з "усіх боків. Розбігається черга» (О. Довженко) ; «Новаки сипнули врозтіч. Однак Хомі здалося, що вони розбіглися не досить прудко»(О. Гончар); «У Києві... розростаються нові квартали. Місто росте» (П. Загребельний); «З високої Замкової гори видко, як широко розрісся старий Львів!» (І. Цюпа).
Дієслова з префіксом в-/у- і постфіксом -ся, за допомогою яких передається значення усталення дії на тривалий час: сісти — усістися/усідатися, лягти — улягтися! улягатися, мостити — умоститися/умощуватися і под. Напр.: «— Скинь автомат, на час роботи дозволяю,— змилосердився подоляк, всідаючись зручніше в сідлі» (О. Гончар); «Перед вечором гарненько усілись вони на ґанку, що виходив в невеличкий садок» (Панас Мирний).
64.Прислівники
Прислівники іменникового походження
Творення прислівників від іменників буває двох видів:
а) прийменникове творення (частіше);
б) безприйменникове творення (рідше).
Прийменникове творення.
Чимало прислівників української мови походять від форм непрямих відмінків іменників з прийменниками, тобто від тих форм іменників, які залежать від дієслів (адже прислівник відноситься найчастіше до дієслова).
1. Від форм родового відмінка однини з прийменниками-префіксами до-, з- (с-), за-, а також з двома прийменниками та з займенником що:
а) з прийменником-префіксом з- (с-): збоку, зверху, звіку, згори, ззаду, знизу, знадвору, зсередини, зозла, здаля, спочатку;
б) з прийменником-префіксом за-: завтра (з «за утра»), загодя, завчасу;
в) з прийменником-префіксом до-: довіку, довкола, додому, додолу, до останку, дотла, дощенту;
г) з двома прийменниками-префіксами: вдосвіта, знадвору, спідсподу (із з- під д) зі займенником що: щодня, щоранку, щотижня, щороку.
д) зі займенником що: щодня, щоранку, щотижня, щороку.
2. Від форм знахідного відмінка однини з прийменниками-префіксами в-(у), за-, на-, над-, по-, а також з двома прийменниками:
а) з прийменником-префіксом в- (у-): вбік, вголос, вволю, вглиб, вгору, вдень, вниз, вплав, впору, впоперек, вподовж, всмак, вщент;
б) з прийменником-префіксом за-: завдовжки, завширшки, заздалегідь, залюбки, заміж, заочі, зараз;
в) з прийменником-префіксом на-: навгад, навздогад; назад, навідріз, навиліт, навскіс, нагору, назустріч, напам'ять, наперекір, наполовину, наприклад, насилу.
1.2 Прислівники прикметникового походження
Прислівники прикметникового походження в сучасній українській мові становлять найбільш продуктивний тип. Найбільшу групу в складі прислівників, утворених від прикметників, становлять прислівники на -о, що утворюються від називного відмінка якісних прикметників середнього роду нечленної форми: актуально, бадьоро, весело, грамотно, давно, красиво, ніжно, чисте, фанатично, задумливо, темно, тихо, тепло. Прислівники цього типу мають невідмінювані ступені порівняння.
Значна кількість прислівників утворюється також від нечленної форми прикметників у сполученні з прийменником:
а) від форм родового відмінка однини давніх коротких (нечленних) прикметників з прийменником: звисока, здавна, здалека і здалеку, згарячу, спроста;
б) від форм давального відмінка нечленних прикметників чоловічого-середнього роду: помалу, потиху, потроху;
в) від форм давального відмінка відповідних членних прикметників і займенників: по-батьківському, по-козацькому, по-діловому, по-книжному, по-домашньому, по-старому, по-новому, по-доброму, по-хорошому; по-нашому, по-вашому, по-їхньому;
г) від форм знахідного відмінка однини з прийменником: востаннє, вручну, заново, наново, нарізно, напевне, нашвидку, наспіх;
д) від форм місцевого відмінка з прийменником на: напоготові.