Первотвори

Передслів 'є (до "Русалки Дністрової")

Судило нам ся посліднім бути. Бо коли другі Славяне вершка ся дохаплюют і если не вже, то небавком побратаются з повним ясним сонцем, нам на долині, в густій студеній мраці гибіти. Мали і ми наших півнів і наших учителів, але ] найшли тучі і бурі, тамті заніміли, а народові і словесності надовго ся здрімало; однако ж язик і хороша душа руська була серед Славянщини, як чиста слеза дівоча в долині серафима.

Зволила добра доля появити ся і у нас збіркам народних наших пісень і іншим хорошим і ціловажним ділам; є то нам як зараннє по довгих тьмавих ночах, як радость на лиці нещасного, коли лучша надія перемчить крізь серце єго; суть то здорові, повносилі рістки, о которих нам цілою душею дбати, огрівати, плекати і зрощати, доки під крилом часу і добрих владнувателів хорошою і кріпкою засіяют величею.

Не жури ся, Русалочко з-над Дністра, що не прибрана, в наряді, який від природи і простодушного і добросердного народа твойого приймила-сь, стаєш перед твоїми сестрицями. Они добрі, вибача ти, приймут тя і прикрасят.

О НАЛИВАЙКУ

Що ся степом за димове густо закурили? Чи то мрячка осідає, стеляться тумани? Не мрячка то осідає, не туман лягає, Гей, то ляхів сорок тисяч в поход вирушає.

А в неділю на розсвіті полк козацький скорить, Тогді молод Наливайко до коня говорить: "Ступай, ступай, ворон коню, бистрими ногами, Недалеко Біла Церква, йдуть ляхи за нами".

Гей, по степу віє вітер по густих бур'янах,

Гей, там блищать довгі списи в сивеньких туманах.

У Гумані дзвонять дзвони і мир б'є поклони,

70

M. Жулинський

«Руська трійця»

Надлетіли з чужих сторон чорнії ворони. Збиралися козаченьки, радитися стали, По далекій Україні посли розсилали. А у місті Білій Церкві лиш звізди згасали, Ударили з самопалів, і коні заграли.

Тогді постиг Наливайко, під ним кінь іграє, "Гей, молодці, за свободу!"— до них промовляє. Вздовж списами городили зелені байраки, Уставляються по степу молодці-козаки.

Гей, там ляхів сорок тисяч — дим в'єсь по болоні, Від розсвіту аж до смерку ржуть бистрії коні, Гей там гримлять з самопалів, орють копитами, Та степ кровця сполоскала, зволочен трупами. Гей, на степу густа трава, степом вітер віє, Не по однім козаченьку стара неня мліє. Гей, по степу сивий туман, кургани курились, Не по однім козаченьку вдовиці лишились.

Тоді молод Наливайко зачав утікати, За ним в погонь вражі ляхи, не могли здогнати. А на Дніпрі на порогах плине чайок триста, Вертайтеся, вражі ляхи, з соромом до міста!

РОЗПУКА

Поза тихими водами Сумно та й смерклося; О, як голос меж горами, Щастя розбилося!

Летить ворон чорнокрилий, За ним загуділо. Щастя моє, гаразд милий Навіки зниділо.

Тяжко голубу малому Гори перебити. '

Ой, ще тяжче безрідному На сім світі жити.

Ти, зозуле сивенькая, Закуй ми сумненько: Най розпука та й лютая Вирве ми серденько.

РУСЬКА МОВА

Руська мати нас родила, Руська мати нас повила, Руська мати нас любила;

Чому ж мова єй немила? Чом ся нев встидати маєм? Чом чужую полюбляєм?..