Григорій костюк

(нар. 1902 р.)

Григорію Косткжу зараз 98 років. Глибока старість, а водночас — дивовиж­на молодеча снага і спрага пізнання. Все, що пов'язане з Україною, передусім із розвитком літератури і мистецтва, Григорія Олександровича цікавить особ­ливо гостро. "Я ніколи не був і не є ворогом Української соціалістичної дер­жави, але я був і є противником тих сил, які цю державу знівелювали, які зве­ли її нанівець", — схвильовано казав він 14 січня 1989 р. під час моєї з ним першої зустрічі.

Зустрів Григорій Костюк мене на порозі свого будинку, якого "вписано з систему кооперативного господарства "Дозвілля" в районі "Срібний фонтан' далеченько від Вашингтона. Живуть там переважно літні люди у спокої й тиші, хоча Григорій Олександрович має свій ритм творчого життя, свій спосіб ор­ганізації праці. Змушений писати великими літерами чорним чорнилом на біло­му-білому папері — очі кепсько бачать, користуватися спеціальним пристроєм для підсилення звуку в телефоні — ослаблений слух... Усе це гнітить звиклого до динамічного життєвого ритму літературознавця, але він не здається, не складає рук — працює багато, натхненно, завершує другу книгу мемуарів "Зустрічі і прощання".

476

ЩП, Жулинський Григорій Костюк

"Залишилося ще три-чотири розділи, кожен по 20—30 сторінок. Найваж­ливіший — "Останні дні життя Тодося Осьмачки", — розповідав Григорій ■Олександрович.

Драматичне життя українського поета, прозаїка і перекладача Тодося Ось-Імачки завершилося на 68-му році в психоневрологічному госпіталі у штаті Нью-Джерсі. Усі клопоти й фінансові витрати, пов'язані з останніми тижнями і днями Исамотнього поета, з його похороном, лягли на Григорія Костюка, але не це хоче ■ він описати. Згадав Григорій Олександрович свою негативну рецензію на остан-; ню, видану 1929 р. в радянській Україні збірку поезій Тодося Осьмачки, печа­лився, що не зрозумів, не сприйняв оригінальної творчої манери поета, що не спромігся він тут, на еміграції, гідно поцінувати його творчий доробок.

Творче життя Григорія Костюка в останні ЗО років зосередилося навколо долі і літературної та мистецької спадщини Володимира Винниченка.

"Ще з шкільних років Винниченко був для мене великим письменником. У ■мої студентські роки творилися своєрідні "літературні суди" над романами попу-\ лярного письменника. Обирався "прокурор", який давав літературознавчу харак­теристику підсудному" творові, а "захисник" прагнув захистити цей твір від зви­нувачень. Пам'ятаю, у Кам'янець-Подільському університеті так "судили" ро­ман В. Винниченка "Чесність з собою" письменники Іван Дніпровський і Ми­хайло Драй-Хмара.

Григорій Олександрович ніколи не бачив Володимира Винниченка, не листу­вався з ним, але коли письменникові виповнилося 70 років, він од гурту ук­раїнських літераторів на еміграції написав привітання.

6 березня 1951 р. Володимир Винниченко раптово помер у своєму "Закутку" на півдні Франції. Григорій Костюк видрукував велику статтю-некролог і почав міркувати про подальшу долю "Закутка" і творчої спадщини письменника. Зв'язався з удовою — Розалією Яківною Винниченко, шукав кошти, дбав про правові гарантії збереження меморіальних місць, пов'язаних із життям прозаїка у Франції, описом і виданням його неопублікованих творів, детально оглянув і опи­сав "Закуток", у якому жив і творив Володимир Винниченко з 1934 р. по 1951 р.

Майже десять років, а точніше — від 1952 р. по 1958 p., тривали пошуки можливостей для врятування архіву Винниченка. Врешті-решт_>сзосередили архів письменника в Бібліотеці Колумбійського університету (Нью-Йорк, США) — в Архіві російської та східноєвропейської історії та культури, а правом розпоря­дження цим архівом володіє Українська вільна академія наук у США. Було створено Комісію для охорони і збереження літературної та мистецької спадщи­ни В. К. Винниченка, яку очолив Григорій Костюк. Завдяки пожертвам ук­раїнців було зібрано кошти для опрацювання архіву Винниченка, видання ще не опублікованих творів — п'єси "Пророк" і кількох оповідань, романів "Слово за тобою, Сталіне!", "Поклади золота", перших двох томів "Щоденника".

Діяльність Винниченківської комісії (скористаюся цією робочою назвою) за­слуговує на спеціальну розмову, тим більше, що Григорій Олександрович знахо­дить час і для дослідження творчості Миколи Хвильового, Миколи Куліша, Ос­тапа Вишні, Юрія Яновського, Валеріана Підмогильного, Петра Панча, Ар-кадія Любченка, Бориса Антоненка-Давидовича, Івана Багряного, Вадима Ле-сича, Емми Андіевської, Ростислава Єндика, Святослава Гординського, Докії Гуменної, Уласа Самчука...

477

Григорій Костюк

M. Ждлимьт і

Далеко не випадково в цьому пе-Я реліку імен письменників, літературні портрети яких написав Григорій Кос­тюк і згодом, у 1983 p., опублікував і книжкою "У світі ідей і образів", нема поділу на українських письменників pa- J дянських та еміграційних.

Літературознавець послідовно об- І стоював концепцію неподільної єдності творчого генія українського народу. У І "Слові від автора" до цих "критичних та історико-літературних роздумів 1930—1980" Григорій Костюк виклав свою "концепцію двоколійності ук- ] раїнського літературного процесу поре-волюційної доби"¹: літературний процес в УРСР і літературний процес поза її межами. Але феномен двоколійності, j зумовлений історичними обставинами буття українського народу, не означає ан- І тагонізму між цими двома процесами, вважає Григорій Костюк, бо вірить, що настане час, коли "довготривалий літературний процес поза межами рідного краю перестане існувати й природно ввіллється в єдине могутнє річище вільної української багатопланової й багатовиявної у формі літератури "^г.

Свідченням органічного злиття літературних процесів у єдиному духовному річищі розвитку української літератури стала і публікація в журналі "Слово і час" (1990 p., № 7) статті Григорія Костюка "Світ Винниченкових образів та ідей", яку він написав і опублікував до 100-річчя від дня народження письмен­ника в 1980 р.

Щодо заторкнутої у статті полеміки автора з науковцями Інституту літера­тури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР С. Д. Зубковим, А. О. Ковтуненком, Ф. П. Погребенником, яким належить стаття "Перед судом історії" (надруко­вана в "Літературній Україні" 4 серпня 1970 р. з нагоди 90-річчя від дня народ­ження В.К. Винниченка), хочу зробити деякі пояснення. Поділяючи оцінку Гри­горія Костюка цієї колективної публікації, як і статті Є. С. Шабліовського про Володимира Винниченка в журналі "Радянське літературознавство" (1970 p., № 8), слід усе ж сказати, що і в Є. С. Шабліовського, як і в С. Д. Зубкова, А. О. Ковтунеика та Ф. П. Погребенника, були перші, дещо віддалені від кате­горичного заперечення спадщини Винниченка, варіанти статей. Крім того, в Ін­ституті літератури ім. Т. Г.Шевченка АН УРСР підготували проспект видання творів Винниченка в 2-х томах, але бурхлива діяльність тодішнього партійного керівництва республіки з вишукування ідеологічних ворогів, передусім — ук­раїнських буржуазних націоналістів, перекрила будь-яку можливість для реабілі­тації творчості В. К. Винниченка. На жаль, наші колеги погодилися на опубліку­вання далеких від наукової об'єктивності статей про життя, літературну і політич­ну діяльність одного з найяскравіших українських письменників XX ст.

Григорій Олександрович прагнув жити на чужині "життям вільного емігран­та ': продовжував літературну діяльність, яку перервав арешт у 1935 р. Був ви-

478

■ Жулшський Григорій Костюк

аний до Воркута, де перебував до кінця 1940 р. Під час Другої світової війни їхав за кордон, але часто повертався у спогадах на рідне Поділля, де він наро-вся в с Боришківці. Навчався в Київському інституті народної освіти, в пірантурі Інституту української літератури ім. Т. Г. Шевченка, який тоді пере­бував у Харкові, захистив кандидатську дисертацію на тему "До проблеми твор­чої методи в літературі". Належав до літературної асоціації "Пролітфронт', час-друкувався в періодиці, викладав українську літературу в Харківському інсти-професійної освіти, в Харківському університеті, в Інституті народної освіти Луганську. Десь тут, в архівах, можливо, лежить його докторська дисертація "Українська модерна поезія початку XX століття. 1900—17", але арешт поховав ■надії на її захист. Перу Григорія Костюка належить багато статей на суспільно-політичні теми, книга англійською мовою про сталінський терор в Україні, книга спогадів про тюремні роки і роки заслання "Окаянні роки", величезний том ду­же цікавих спогадів "Зустрічі і прощання"...

Бадьорий, натхненно працьовитий, принциповий, Григорій Костюк працює, ■рилений суспільно-політичними і культурними процесами в Україні. Він завжди вірив, що до материка рідної культури повернеться все те духовно цінне, що було витворено українцями за межами рідної землі. Принаймні Григорій Ко­стюк зробив дуже багато для того, щоб ці духовні набутий зберегти і прискори­ти їхнє наближення до рідного народу.

1998 _Р.

' Костюк Григорій, У світі ідей і образів: Вибране. — Мюнхен, 1983. — С. 5—6. ² Там само. — С. 6.