Внутрішня політика чср у 30-ті pp.

Криза розпочалась у Чехословаччині дещо пізніше, але виявилась більш тривалою та руйнівною, ніж в інших країнах. У 1930 р. вона охопила більшість галузей чехословацької економіки. Навесні 1933 р. криза промислового та сільськогосподарського виробництва, зовнішньої торгівлі та фінансової системи досягла найбільшої гостроти.Промислове виробництво становило 60 % рівня 1929 р. Закрилися майже 15 % підприємств, а інші використовували лише частину своїх потужностей. Оптові ціна на сільгосппродукцію знизилися вдвоє, чистий прибуток з 1 га угідь зменшився в Чеських землях утроє, ще більше — в Словаччині та Підкарпатській Русі, де для дрібних та середніх господарств виробництво стало збитковим. У 1934 р. була введена хлібна монополія та встановлені високі внутрішні ціни.В 1933 р. в країні налічувалося понад 1 млн безробітних, із яких допомогу отримували лише 40 %. Решта змушена була задовольнятися мізерним продовольчим пайком.Довготривала економічна криза відбилася на всіх сторонах суспільного життя. Вона загострила класові суперечності, а також боротьбу різних політичних угруповань.У зв'язку з розширенням коаліційного уряду колишні поза конституційні структури влади, такі як «П'ятірка» або «Вісімка», тепер були замінені Політичним комітетом аграріїв. Однак диктат у ньому аграріїв уможливлював прийняття будь-яких компромісних рішень. Тим часом банкіри та підприємці вимагали від уряду підтримки експорту, а також рішучих адміністративних заходів щодо подолання кризи. В 1931 р. був прийнятий закон про державну підтримку зовнішньої торгівлі. За рахунок зниження податків, скасування боргів та прямих дотацій банки й промислові корпорації отримали з державного бюджету необхідні кошти.Соціальне напруження з суспільстві досягло вищої межі в березні-квітні 1932 р., коли під час загального страйку в Північно-Чеському вугільному басейні 25 тис. шахтарів, об'єднавшися під гаслом «Єдність, страйк, перемога!» непохитно обстоювали свої права. До складу страйккому ввійшли представники різних партій та профспілок, що примусило уряд і підприємців піти на поступки. Компартія (КПЧ) організувала спільні акції працюючих та безробітних, у результаті яких удалося домогтися збільшення грошової та продовольчої допомоги. Характерною рисою суспільного життя Чехословаччини в роки кризи стала подальша поляризація політичних сил. Зростали лави партій лівої та правої орієнтації. Так, із 1930 по 1932 рр. чисельність КПЧ збільшилася втроє. З'явилися правонаціоналістичні й відверто фашистські партії. Національна фашистська община, керована амбіційним генералом Р. Гайдою, тяжіла до правого крила аграріїв, а Національна ліга на чолі з колишнім лідером національно-визвольної партії І. Стршибрним — до націонал-демократів. Однак чеський фашизм не дістав масової підтримки.Широкого розмаху фашистський рух набрав лише в прикордонних районах Північної та Північно-Західної Чехії завдяки активності Німецької націонал-соціалістської партії. В жовтні 1933 р. вона була заборонена і стала називатися Судетсько-німецький вітчизняний фронт, а в березні 1934 р.— Судетсько-німецька партія. Партію очолював К. Генлейн, який майже відкрито спирався на політичну та фінансову підтримку гітлерівської Німеччини.Помітно поправіли традиційні чеські політичні партії. Посилилися позиції відверто сепаратистських течій у партіях національних меншин, насамперед у найчисленнішіи з них — Глінківській словацькій народній партії (ГСНП), яка робила ставку на націоналізм та войовничий клерикалізм.Прийнятий улітку 1933 р. закон «Про надзвичайні розпорядливі повноваження» надав урядові право зі згоди президента та оминаючи парламент приймати рішення й видавати постанови з широкого кола соціально-економічних питань. Після цього були зменшені державні асигнування на допомогу по безробіттю, на охорону здоров'я, освіту, соціальне забезпечення, знижена зарплата державних і муніципальних службовців.Нові норми, введені в закони «Про захист республіки», «Про надзвичайні заходи», «Про контроль за друком», надавали урядові право забороняти й розпускати політичні партії. Під приводом «захисту демократії від загрози справа і зліва» урядом була зупинена або заборонена діяльність різних ліворадикальних (КПЧ—1933—1934 рр.), радикально-націоналістичних, фашистських організацій, а також розповсюдження їхніх друкованих видань. Щоправда, ці каральні заходи нерідко мали косметичний або суто формальний характер.Процес перегрупування політичних сил, що відбувався в середині 30-х років, спричинювався прагненням обох провідних партій — аграрної та націонал-демократичної — до авторитаризму. Країна стояла перед альтернативою: або демократичним силам удасться зберегти мир і відвернути небезпеку втрати республікою цілісності, або праворадикальні сили мобілізуються, й існування республіки опиниться під загрозою.Націонал-демократи робили ставку на утворення під своєю егідою опозиційного політичного блоку, що дало б їм змогу на парламентських виборах травня 1935 р. спертися на ширшу соціальну базу. Було створено Національне об'єднання, до якого ввійшли навіть профашистські угруповання — Національна ліга та Національний фронт.Підсумки виборів свідчили, що праві сили переоцінили свої можливості. Аграрна партія залишалася найсильнішою серед чеських та словацьких партій. Національне об'єднання отримало 5,6 % голосів виборців (17 мандатів), Національна фашистська община — 2% (6 мандатів). Судетсько-німецька партія здобула 44 місця в парламенті, КПЧ — 30. У Словаччині Глінківська партія, утворивши Автономістський блок, отримала 6,9 % голосів і 22 місця в парламенті.Президент Чехословаччини 21 листопада 1935 р. повідомив лідера аграріїв і прем'єр-міністра М. Годжу про намір подати у відставку і рекомендував на цю посаду Е. Бенеша. Незважаючи на маневри правих, 18 грудня більшістю голосів уже в першому турі президентом було обрано Є. Бенеша (1884 - 1948).