Розвиток економіки Чехословаччини в 20-х pp.

Систематична обструкція Національних зборів німцями, що підтримувалася представниками інших нацменшин, постійно ускладнювала діяльність уряду Я.Черни, що кінець кінцем у вересні 1921 р. привело до утворення коаліційного уряду на чолі з Е. Бенешем. Програма нового кабінету передбачала проведення ряду демократичних заходів у галузі економічної та національної політики. Здійсненню програми перешкоджав ряд обставин, у тому числі опір «П'ятірки».Восени уряд запровадив держмонополію на виробництво ряду промислових і сільськогосподарських товарів, ужив заходів щодо зміцнення курсу крони шляхом викупу та вилучення частини кредитних білетів. У січні 1922 р. Чехословаччина отримала від Англії позику. Водночас були підвищені податки на сіль, цукор, сірники, тютюн, пиво. Всіма цими та іншими заходами урядові Е. Бенеша вдалося дещо зміцнити національну економіку.Але наслідки економічної кризи початку 20-х років у західних країнах продовжували негативно впливати на становище в країні. Соціальна напруженість не спадала. Уряд, навіть у співробітництві з «П'ятіркою», не зміг у своїх практичних заходах відхилитися від визначеного раніше курсу на забезпечення панівних позицій національного капіталу. Чеський капітал посилив наступ на німецьку й словацьку промисловість. Компартія перейшла в активну опозицію уряду. Незадоволені у своїх претензіях нацменшини повернулися до тактики обструкції в Національних зборах.Організаційна роздрібненість політичної структури за певної нестабільності економіки робила політичну систему Чехословаччини досить хиткою. Намагаючися подолати цю нестійкість, правлячі кола вдавалися до створення нових юзаконституційних структур. Окрім «П'ятірки», значний вплив на формування урядової політики справляло угруповання «Град» (від назви президентської резиденції в Празькому Кремлі), яке склалося навколо президента Т. Масарика. Численні та впливові прихильники «Града» обіймали посади в усіх основних політичних структурах країни. «Град» був реальною політичною силою, що визначалося рядом чинників. Особливе місце серед них посідала непересічпа особистість президента Т. Масарика, який дуже шанувався громадянами республіки як визнаний ідеолог і досвідчений політик з усталеним міжнародним авторитетом.В цілому ж економічна кон'юнктура періоду стабілізації світового господарства сприяла розвиткові державотворчих процесів у щойно створеній Чехословацькій республіці. Вже на початку 1924 р. промислове виробництво країни вступило в смугу піднесення, яке, з певним падінням у 1926 р., тривало до кінця 20-х років. Темпи приросту промислового виробництва становили 1,5 %.Аграрна реформа, хоча й була однією із найзначніших серед проведених у Центральній та Південно-Східній Європі в міжвоєнний період, цілком не забезпечила землею всіх селян. Вона не ліквідувала великого, в тому числі німецького та угорського землеволодіння, хоча суттєво обмежила його й сприяла зміцненню економічних позицій чеської й словацької сільської буржуазії.В ході гострої конкурентної боротьби прискорився процес концентрації й централізації виробництва та капіталу. Особливо швидко цей процес відбувався у провідних галузях промисловості—гірничодобувній, металургійній, машинобудівній, а також текстильній, цукроварній та взуттєвій. У цей період у Чехословаччині виникають такі гіганти-комбінати, як гірничо-металургійне товариство, що володіло шахтами, рудниками, кар'єрами, заводами. На нього разом із Празьким металургійним товариством та Витковицькими металургійними заводами припадав майже весь обсяг виплавки чавуну й сталі в країні. Підприємства військово-промислового концерну Акціонерного товариства колишніх заводів «Шкода» випускали літаки, мотори, автомобілі, трактори та зброю. Взуттєвий концерн Т. Баті в Злині виробляв 80 % взуття в країні. Його дочірні підприємства та філії були розкидані по всьому світу.Монополістичні об'єднання складалися і в сільському господарстві. «Центрокооператив», який об'єднував розгорнуту мережу промислових, закупівельних, збутових та інших сільгоспкооперативів, перетворився на гігантський картель, що монополізував закупівлю, збут сільгосппродукції, частково контролював її переробку та постачання селу промислових товарів.