Державний переворот 1929 p.

Наприкінці 20-х років унаслідок політичної кризи становище в Королівстві СХС різко загострилося. Вихід із ситуації правлячі кола бачили у встановленні авторитарного режиму. В грудні 1928 р. король Олександр, шукаючи підтримки, виїхав до Парижа, а 6 січня 1929 р. здійснив державний переворот. Видовданську конституцію було скасовано, а парламент розпущено. Король призначив головою сформованого ним уряду генерала П. Живковича.Основою правопорядку в країні став декларований королем надзвичайний закон «про захист держави», який заборонив діяльність усіх політичних партій. Спеціальним законом був створений державний суд у політичних справах, а замість органів місцевого самоврядування введений Інститут державних комісарів. Парламентаризм заступив монархо-поліцейеький режим, який спирався на великосербську буржуазію та армію. Активну підтримку королю надала Франція.Так завершився процес формування Королівства СХС як військово-поліцейської держави із самовладною бюрократією та корумпованою адміністрацією. Декларуючи відданість демократії, великосербдька правляча верхівка проводила політику пригноблення всіх несербських народів країни. Для обгрунтування внутрішньої політики Белград уміло використав концепцію «трьохіменного народу», яка раніше служила справі боротьби за національне визволення, а тепер перетворилася на зброю унітаризму та сербського гегемонізму.В листопаді 1929 р. Королівство СХС було перейменоване в Королівство Югославії. Нова назва мала символізувати «національну єдність» населення країни. Навіть назви 9 бановін, створених згідно з новим адміністративним поділом країни, походили від тамтешніх річок, щоб стерти будь-які спогади про окремі народи та історичні землі Югославії. Режим намагався забезпечити сербську більшість на прикордонні Сербії. В регіонах з несербським населенням застосовувалися репресивні заходи, всі державні та національні проблеми вирішувалися тоталітарними засобами на користь необмеженої сербізації.Суспільно-політична база монархії була вкрай вузькою. Всі спроби створити для неї масову опору у вигляді партії двору — Югославської радикально-селянської демократії, або Югослов'янської національної партії («борбаші») — закінчилися невдачею. Репресії з боку поліцейського режиму проти національного й ліворадикального рухів були результативнішими — на певний час вони були придушені.

Конституція 1931 p.

Світова економічна криза 30-х років охопила Югославію дещо пізніше, ніж інші країни. В 1931 - 1933 рр. промислове виробництво різко скоротилося, і без роботи опинилися близько 300 тис. чоловік. Скорочення експорту та падіння цін на сільськогосподарську продукцію призвели до масового розорення та зростання заборгованості селянства. В 1932 р. уряд змусив установити мораторій на селянські борги та відмінити примусовий продаж майна за їх не-сплату. Була підірвана кредитна система, що викликало дезорганізацію грошового обігу та девальвацію динара. По країні прокотилася хвиля фінансових банкрутств підприємств і банків.Зростаюча протидія королівській внутрішній політиці з боку різних національно-політичних угруповань змусили Олександра ввести у вересні 1931 р. нову конституцію, яка створювала видимість парламентського режиму, але зберігала за королем усю повноту влади. Всі видані до цього часу надзвичайні декрети залишалися дійсними. Парламент складався з двох палат. Вибори до Народної скупщини і сенату проводилися відкритим голосуванням. Половина членів сенату призначалися королем. На виборах до скупщини в листопаді 1931 р. були представлені тільки урядові кандидати, а голосування проводилося відкритим способом.Невдоволення курсом монархічного уряду охопило широкі верстви населення. Поширювався студентський рух, центром якого став Белградський університет, У листопаді 1932 р. в Загребі відбулася нарада Селянсько-демократичної коаліції, прийнята нею «загребська пунктація» містила вимоги відновлення демократії, ліквідації сербського гегемонізму та федерального переустрою країни. Проти авторитарного режиму виступили Демократична партія, частина радикалів та словенські клерикали.