26.Спрощена система оподаткування в Україні: переваги і недоліки.

Спрощена система оподаткування має багато переваг, серед яких основними є:

1) зменшується кількість податків і зборів, що сплачуються;

2) значно полегшується облік (документальний) господарської діяльності платників податків;

3) не потрібно додаткових знань у галузі оподаткування і немає потреби відстежувати всі зміни у законодавстві про по датки і збори, що вносяться досить часто;

4) полегшується здійснення податкової звітності;

5) надається право фізичним особам не застосовувати при розрахунках зі споживачами РРО;

6) надається право вибору реєстрації як платника ПДВ;

7) сфера застосування єдиного податку набагато ширша, ніж фіксованого податку.    

   Незважаючи на те, що підприємство не отримує великих прибутків, воно своїм переходом на спрощену систему оподаткування страхує себе від численних перевірок, непорозумінь та штрафів, які, на жаль, так часто зустрічаються в практичній діяльності. Виходячи з Закону №727 «Про спрощену систему обліку і звітності», до підприємства – платника єдиного податку автоматично не застосовуються цілий ряд штрафів і санкцій, які могла б застосувати ДПА для звичайної системи оподаткування.

Поряд з перевагами в спрощеній системі оподаткування притаманні недоліки, такі як:

 1) обмеження за обсягом діяльності (розмір виручки) таких суб'єктів;            

 2) при використанні праці найманих робітників фізична осо ба—платник єдиного податку повинна сплатити за кожного з них по 50% суми єдиного податку;

3) сума єдиного податку фізичної особи—платника податків сплачується авансом за звітний період (квартал). При цьому не враховується, чи буде фактично отримано доход від здійснення такої діяльності за звітний період;

4) обмеження за способом розрахунків юридичними особами;

5) самим суттєвим недоліком був і залишається по цей час елемент подвійного оподаткування в спрощеній системі за ставкою єдиного податку 6% при умові сплати ПДВ. 

27.Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки: платники, об'єкт оподаткування, база, ставки податку.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є власники об’єктів житлової нерухомості – фізичні особи, себто громадяни як учасники цивільних відносин, та юридичні особи-організації, які створені і зареєстровані в встановленому законом порядку.

У випадку якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності декількох осіб, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є кожна з цих осіб за належну їй частку нерухомості. Коли об’єкт житлової нерухомості перебуває в спільній сумісній власності декількох осіб, проте не поділений у натурі, платником є одна з цих осіб-власників, визначена за їхньою згодою, у випадку коли інше не встановлено судом. Якщо ж об’єкт житлової нерухомості перебуває в спільній власності декількох осіб та поділений між ними у натурі, платником являється кожна із цих осіб за належну їй частку.

Об’єктами оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова нерухомість, а саме: будівлі, віднесені, згідно з нормативно-правовим полем, до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюються сільськими та селищними радами за 1 квадратний метр житлової площі об’єкта житлової нерухомості в межах: для квартир, житлова площа яких не більша від 240 квадратних метрів і житлових будинків, житлова площа яких не більша від 500 квадратних метрів – до 1% від розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, для квартир, житлова площа яких більша за 240 квадратних метрів і житлових будинків, житлова площа яких більша 500 квадратних метрів – 2,7 % від розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року.

Податкові органи до 1 липня звітного року обчислюють розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб та надсилають по місцезнаходженню об’єктів житлової нерухомості податкові повідомлення – рішення щодо сумми податків, що підлягають сплаті, та платіжні реквізити.

Юридичні ж особи мають самостійно обчислити суму  податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки станом на 1 січня звітного року та до 1 лютого цього ж року подати до податкової за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію.

Базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості.