36. Сили змін. Продовження», м. Фуллан визначає ще вісім складних уроків:

1. Моральна мета складна і проблематична. Реформи по­винні спиратися на певну моральну мету, систему основних цін­ностей. Однак нелегко визначити і впровадити моральні цінності. Моральна мета може бути проблемою тому, що пріоритети не завжди пов’язані.

2. Теорії змін і теорії освіти взаємопов’язані. Кожна сучас­на освітня теорія має брати до уваги фактор змін. З іншого боку, складно уявити теорію змін без навчального виміру.

3. Конфлікт і розмаїття - наші друзі. Розмаїття є цікавішим і збагачує більше, ніж гомогенна культура. Ми дізнаємося більше не від тих, хто поділяє наші погляди, а від наших опонентів.

4. Збагнути сутність діяльності на межі з хаосом. Ми маємо звикнути до стану невизначеності. Важливо підтримувати належ­ний баланс між жорсткою структурованістю і вільною системою. Перебуваючи у такому балансі, система може бути гнучкою та ефективно працювати.

5. Емоційна освіченість містить і викликає неспокій. Емо­ційно вразливі люди зазвичай відчувають неспокій. В період змін певний рівень неспокою неминучий і навіть корисний. З іншого боку, емоційно чутливі люди ефективніше долають неспокій.

6. Культури співпраці містять і викликають хвилювання. Культури співпраці сприяють розмаїттю і більш відкриті до інно­вацій, які можуть породити неспокій. Інноваційні організації при­ваблюють людей з різними ідеями; зіткнення ідей породжує не­спокій, але також і багато альтернативних рішень.

7. Боріться із непов’язаністю: поєднання і формування знань мають вирішальне значення. Одна з основних проблем сучасних реформ - їх непов’язаність. Коли реформи фрагментар­ні й розладнані, вони підвищують хаос і непорозуміння. В цьому сенсі злагодженість і створення нових знань украй важливі для успіху реформ.

8. Єдиного рішення немає: критично ознайомтесь із існу­ючими вченнями і виведіть для себе власні теорії і власні переконання. Експерти неспроможні дати відповіді на всі пи­тання, що виникають у процесі змін. Вони можуть допомогти зрозуміти контекст, в якому відбуваються зміни, і запропонувати чимало методів для використання, але не можуть запропонувати одного рішення. Тому освітнім лідерам необхідно виводити теорії і знаходити власні практичні рішення.

37. Освітні зміни, реформи та інновації

Більшість змін с прибутковими і потребують незначного до­опрацювання. Вони відбуваються щодня, і нерідко є ненавмис­ними. Реформи - більш істотні зміни. Плануючи і впроваджуюче реформи, ми свідомо намагаємося вплинути на процес змін. Тому можемо стверджувати, що реформа — процес запланованих змін. Реформи - це зміни на макрорівні, а інновації — зміни на мікро* рівні, що мають наслідком поліпшення певних аспектів освіти. Багато авторів визначають реформу як політичний процес. Таї, Фагерлінд і Саха (1989)32 у праці «Освіта і національний розви­тою» стверджують, що реформа - це досконала зміна системи освіти країни, яка означає повну переорієнтацію національної освітньої політики». Таким чином, на відміну від освітніх змін та інновацій, освітні реформи охоплюють політичний процес і впливають на перерозподіл влади і матеріальних ресурсів. Тому дуже важливо сприймати реформи з політичної точки зору.