Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України
Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського
Факультет української філології
Кафедра теорії та історії української літератури
План-конспект уроку з теми «Новелістика Олеся Гончара»
ОЛЕСЬ ГОНЧАР — майстер малих літературних жанрів. Життя і творчість митця.
Детальний аналіз новел «За мить до щастя», «Пізнє прозріння»
Студенток 4 курсу групи «В»
Кудряшової А.Є., Баранової А. Ю.
Сімферополь-2012
ОЛЕСЬ ГОНЧАР — майстер малих літературних жанрів. Життя і творчість митця
Детальний аналіз новел «За мить до щастя», «Пізнє прозріння»
Мета: навчити учнів аналізувати епічний твір, визначати новелістичний жанр, виділяти провідні ідеї, образи, розкривати їх, спираючись на текст; розвивати вміння використовувати деталі, кольорову гаму для розкриття стильової палітри твору; виховувати усвідомлення філософської сутності щастя людини, його відносності й короткочасності; навчити учнів пізнавати внутрішній світ людини через її духовні якості. Розвивати художнє мислення учнів.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: текст новел, літературознавчий словник, презентації з теми «життя та творчості письменника». Епіграф: «Кажуть: життя коротке... А мені воно здається таким довгим! Бачу отого солдата-студента в окопі над Россю, а то ж я! І той, що блукає в оточенні десь за Білгородом, — і то я. І гину від спраги в холодногірській тюрмі 1942 року, де нас 100 тисяч невільників, — теж я. А потім ті фронтові — страшні й чаруючі Альпи... І молода слава «Прапороносців»... І голгофа «Собору»... І госпітальна палата десь на Єнісеї, і асамблея ООН в Нью-Йорку та Сан-Франциско, і диво правічного секвоєвого лісу, і шум океану, і ласкавість полтавської Ворскли та місячні розбурхані ночі на Азові — все, все це увібрало одне-єдине людське життя...» О.Гончар
Перебіг уроку:
I. Бесіда з учнями • Дайте загальну характеристику розвитку української прози другої половини ХХ ст. • Назвіть представників української прози другої половини ХХ ст
II. Перегляд презентації.
III. Літературний диктант «Так» — «Ні»
1. Учитель української мови назвав Гончара Олесем, якого до того називали Сашком.(Так)
2. Солдатом, старшим сержантом — командиром обслуги батальйонного міномета, потім — старшиною батареї пройшов Гончар Велику Вітчизняну війну. (Так)
3. Коли О. Гончару запропонували перейти з фронту до редакції дивізійної газети, він радо погодився.(Ні)
4. Олесь Гончар писав тільки прозу. (Ні) 5. Перший повоєнний твір — новела «Модри камінь», надрукований 1946 р. (Так)
6. О.Гончар відомий і як блискучий новеліст. (Так)
7. О.Гончар очолював Спілку письменників України, був головою Українського республіканського комітету захисту миру, член Всесвітньої Ради Миру. (Так)
8. О.Гончар не брав участі в українському національному відродженні. (Ні) 9. Новела «Модри-Камінь» про гірку долю селянської бідноти, змушеної йти на заробітки в херсонські степи.(Ні)
10. Роман «Людина і зброя» був відзначений Державною премією ім. Т. Г.шевченка за 1962 рік. (Так)
11.Роман «Прапороносці» — новий погляд на війну. (Так)
12. Роман «Собор» розповідає про будівництво нового собору. (Ні)
IV. Аналіз новел
V. Висновки
Вступне слово вчителя.
Видатних митців, що досягли вершин творчості, зробили великий внесок в історію, культуру рідного народу або й усього людства, часом називають за їхніми найвідомішими творами чи образами, в яких найяскравіше втілені їхні ідеали, найглибше розкрита їх людська й мистецька сутність: Тараса Шевченка – Кобзарем, Івана Франка – Каменярем, Максима Горького – Буревісником, Андрія Малишка – Сурмачем. Олеся Гончара можна по праву назвати Прапороносцем. Адже він завжди – на правому фланзі, в гущі подій, за справедливість, за мир, за добро людям. Чи то навчаючись в університеті, чи боронячи Вітчизну в лавах добровольців-студбатівців, чи створюючи свої талановиті книги…
Олесь Гончар – видатний письменник, великий майстер слова, чиї твори вже сьогодні заслужено вважаються радянською класикою. Як і всьому "поколінню Брянських" – тим, кому на початок війни було десь 20-25 років. Гончару судилося в житті пройти важкими фронтовими шляхами, зазнати й гіркоти відступу та поразок, і біль втрат, і радість Перемоги. Трудом і зусиллями цього покоління підвелася Вітчизна з руїн, утвердила мир на землі, скорила атом, послала своїх синів у Космос. Шлях Олеся Гончара – типовий для цього покоління.Олесь Гончар по праву назвали великим Українцем, совістю нації, подвижником її духовного відродження.
Новела «За мить щастя»
Шукаємо щастя по країнах, століттях,
а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді,
так і ми у ньому, і воно біля нас шукає нас самих.
Нема його ніде від того, що воно скрізь.
Воно схоже до сонячного сяйва —
відхили лише вхід у душу свою.
Г. Сковорода
Вступне слово вчителя. Новела «За мить щастя» писалась, коли в літературу прийшло більше трагічної правди про війну. На той час О. Гончарем був написаний роман «Людина і зброя» про трагедію студентського батальйону, бійцем якого був і сам автор; у його уяві окреслювався роман «циклон» про страшну табірну одіссею радянських полонених. Через те не дивно, що новела «За мить щастя» сповнена болю, суперечностей, побудована на багатьох опозиціях. Її задум виник у далекій Бірмі, у місті Рангуні.Тамтешні молоді солдати з автоматами й храми-пагоди, що нагадують оповідачеві «стоги жовтогарячого жнив’яного блиску», стали імпульсом спогаду про давню історію. Очевидно, цей архетипний образ сонячних жнив, снопів, полукіпків, як символ життя, зберігався в підсвідомості автора ще з повоєнного літа поруч із образом смерті як кари за смерть. Але тієї смертної кари не приймала душа автора, котрий пройшов крізь пекло війни й таборів. Більше того, смерті на війні протиставлено радість життя й кохання — і ті дві смерті вже після війни, коли фронтовикам мріялося про вічний мир. Свої давні тривоги й сумніви автор відбив у слові, воскресивши найбільш вражаючі епізоди тієї давньої історії й намагаючись осмислити те, що сталося…Скупими деталями окреслено історичні умови, здавалося б, локальної події, що сталася на жнивах у полі, біля угорського Містечка, поруч із яким розташувалися окупаційні частини, «солдатська цивілізація», як не без іронії висловлюється оповідач про землянки, споруджені в колишньому графському лісі. У ситуації, що склалася, не могли не виникати проблеми взаємин солдатів і місцевого населення. Автор подає лише окремі деталі кризових моментів тих відносин: «боєць лежить на винограднику затоптаний, поглумлений, з перерізаним горлом»; трапляється, місцеві любителі вина й «бійців споюють».
Завданням нашого уроку є з’ясувати, чи справді любов зробила щасливими героїв твору «За мить щастя».