5. Юридична термінологія

Поняття «юридична термінологія» можна розглядати у двох аспектах: 1) як систему юридичних термінів, що використовується у юридичній сфері та 2) як науку про юридичні терміни. Для позначення юридичної термінології у другому значенні краще послуговуватися терміном юридичне термінознавство.

З-поміж ознак юридичної термінології можна виокремити такі:

1) юридична термінологія – це система юридичних термінів юриспруденції в цілому (нормативно-правових актів, правозастосувальних актів, юридичної науки і практики);

2) юридична термінологія як системне утворення складається з терміносистем певних предметних сфер юриспруденції;

3) терміносистеми юриспруденції доцільно виокремлювати за такими двома критеріями як галузь юридичної науки та галузь законодавства (адже не всі юридичні терміни певної терміносистеми, які використовуються в науці, зафіксовані в законодавстві);

4) юридична термінологія має свою структуру, до якої входять терміносистеми, які перебувають у взаємозв’язках;

5) мінімальною одиницею в структурі юридичної термінології є односкладовий юридичний термін. Хоча кількісно в юридичних терміносистемах переважають складені юридичні терміни, утворені синтаксичним способом за моделлю «прикметник + іменник» (наприклад «право власності», «прямий умисел»);

6) для кожного юридичного терміна притаманне термінологічне поле – та юридична термінологія, за межами якої слово втрачає свою характеристику терміна. Наприклад, термін «суд» втрачає термінологічність за межами юридичних терміносистем, адже це слово літературної мови може позначати залежно від термінологічного поля його вживання і «суд Божий», «осуд», «розсуд».

7) термінологічне поле юридичного терміну пов’язується з терміносистемою через термінологічні групи. У термінологічному полі виокремлюють терміни-ядра, терміни центру та терміни периферії залежно від їх ролі у термінологічному полі. Наприклад, в терміносистемі цивільного права термінами ядрами можна вважати такі терміни як «зобовʼязання», «право власності», «цивільні договори», а також інші терміни, які використовуються для позначень інститутів цивільного права як галузі права. Ті терміни, які використано для позначення юридичних понять у межах цього інституту, вважаються термінами центру. Наприклад, у договірному праві такі терміни як договір купівлі-продажу, договір поставки, договір найму тощо, а також терміни, які позначають сторін договору чи їх істотні умови, будуть термінами центру, а терміни, які пояснюють їх, а також загальновживані слова, номенклатури чи абревіатури будуть вважатися термінами периферії. Слід зважати, що відмежувати терміни-ядра від термінів периферії можна лише обумовивши, про яку термінологічну систему і про яке термінологічне поле йдеться;

8) на формування терміносистем юриспруденції впливають явища об’єктивного характеру (складність юридичних явищ, які позначаються термінами; слова певної мови) та суб’єктивного характеру (праворозуміння, стан суспільної свідомості та культури).

Юридична стилістика

1. Мовний стиль – це усвідомлена суспільством підсистема в системі мови, закріплена за тими чи іншими ситуаціями спілкування, яка історично склалася й характеризується набором засобів вираження і певним принципом їх відбору.

Функціональний (мовленнєвий) стиль – сукупність прийомів відбору та сполучень мовленнєвих засобів, функціонально зумовлених змістом, метою та обставинами спілкування.

Виокремлюють такі функціональні стилі: художній, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, розмовний, конфесійний та епістолярний.

Офіційно-діловий стиль – це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні.

Ознаки: наявність реквізитів, що мають певну черговість, однозначністьформулювань, точність, послідовність викладу фактів, максимальна чіткість висловлюбвань, усталеність мовних зворотів, стандартизованість початків і закінчень.

У офіційно-діловому стилі виокремлюють такі підстилі, наведені далі у таблиці.

Підстилі	Форми мовлення	Види діяльності
		Встановлення індивідуальних чи нормативних правил	Заявлення клопотань, прохань, вимога	Інформування
Законодавчий	Письмові	Закони, рішення, нормативні акти, укази, постанови
	Усні		Парламентські виступи	Парламентскі виступи, дебати
Судово-процесуальний (юрисдикційний)	Письмові	Обвинувальні висновки, вироки, ухвали, судові рішення, постанови про арешт, про обшук і ін	Касаційні скарги, касаційні протести, доручення, передплати, зобов'язання	Процесуальні акти, протоколи
	Усні		Судові промови, бесіди при прийомі громадян	Опитування, допити, покази, очна ставка (фіксуються у протоколах)
Дипломатичний	Письмові	Договори, угоди, конвенції, пакти, декларації, ультиматуми, вербальні ноти, протоколи	Особисті ноти
	Усні			Спільні заяви, комюніке, спільні комюніке, меморандуми
Адміністративний	Письменные	Накази, рішення, статути, постанови, службові циркулярні листи, факси і телеграми директивного характеру, договори, контракти, трудові угоди, заявки, договори страхування (життя, майна та ін)...	Петиції, позовні, особисті заяви, пояснювальні записки, рекомендаційні листи, службові листи, факси і телеграми заявника характеру, заявки, заповіти, комерційні листи типу оферти і претензії	Автобіографії, доповідні записки, особисті листівки з обліку кадрів, резюме, комерційні листи, банківські документи (чеки, акредитиви, кредитні картки, платіжні доручення), акти, бухгалтерська документація (ордера, звіти, квитанції, рахунки, реєстри, журнали-ордери, касові книги, календарні пани, авансові звіти), товаросупровідних документація (накладна, акт, сертифікат, страхові поліси та ін)
	Усні	Распоряжения, переданные лично или опосредованно (по телефону)	Речи-представления, аукционы, выступения-предложения, просьбы	Коммерческие переговоры, речи на приемах и презентациях, торги, беседы, выступления и доклады на собраниях, совещаниях, телефонные разговоры, прения

2. Професійна мова юриста поєднує офіційно-діловий, науковий та розмовний функціональні стилі. При цьому, вкраплення розмовного стилю відбуваються щодо усного професійного мовлення, і аж ніяк не щодо письмового, в якому, насамперед, використано офіц-діловий стиль. Специфікою професійної юридичної діяльності є значний обсяг роботи з текстом.

Текст з точки зору мови – це письмова система знаків, які становлять лінійну послідовність висловлювань, обʼєднаних у тематичну та структурну цілісність

Ознаки тексту:

звʼязаність, цілісність, членованість, інформативність, завершеність

Загальні мовні вимоги до юридичних текстів:

1) уникнення викладу від 1 особи (я зробив − було зроблено);

2) вживання сталих словосполучень, які дозволяють наголосити на чомусь важливому та пояснити, виділити щось:

3) структурування тексту на частини за допомогою сполучників, які створюють послідовність думок та поєднують твердження

4) використання слів, зазвичай прислівників, для оцінки інформації

5) використання слів для того, аби робити узагальнення

7) використання слів для порівняння інформації

8) використання слів для посилання на нормативно-правові акти згідно з, відповідно до, а не за, згідно …

9) слід обмежити вживання ускладнених синтаксичних побудов речень з дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами, з різного роду репліками.

10) стислість викладу досягається шляхом заміни складних речень простими, а також за допомогою усунення дієприкметникових і дієприслівникових зворотів і вживання загальноприйнятих скорочень.

11) Слід звести до мінімуму використання складних речень із сурядним та підрядним зв’язком, натомість широко використовуються безсполучникові, прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів речення тощо).