9) Компакт диски.

Ще однією популярною технологією зберігання даних є використання компакт-дисків (CD).

Це диски діаметром 12 сантиметрів, виготовлені з відображає матеріалу, покритого прозорим захисним шаром.

Технологія виготовлення компакт-дисків спочатку застосовувалася в виробництві аудіозаписів з використанням формату, відомого як CD-DA.

Різниця між форматами CD-DA і CD-ROM полягає в способі інтерпретації полів даних. Ємність компакт-диска у форматі CD-ROM складає трохи більше 600 Мбайт.

Проте вже з'явилися нові дискові формати, наприклад DVD (Digital Versatile Disk - цифровий універсальний диск).

У цьому форматі ємність кожного носія складає близько 10 Гбайт.

На таких компакт-дисках можна зберігати мультимедіа-презентації, в яких аудіо-і відеоінформація комбінується з метою більш цікавою та змістовною подачі матеріалу.

Головне завдання розробки стандарту DVD полягає в наданні інструментальних засобів для запису на компакт-диски повнометражних кінофільмів.

10) Магнітні стрічки

У більш ранніх типах запам'ятовуючих пристроїв великої ємності використовується магнітна стрічка. У цьому випадку інформація записується на магнітне покриття тонкої пластикової стрічки, яка для зберігання намотується на бобіну.

Щоб отримати доступ до записаним на ній даними, магнітна стрічка встановлюється на пристрій, який називається стрічкопротяжним механізмом.

Цей пристрій дозволяє зчитувати, записувати і перемотувати магнітну стрічку під управлінням комп'ютера.

За своїми розмірами механізму протягування стрічки можуть варіюватися від невеликих касетних блоків, званих стриммерів. Інформація в масовій пам'яті зберігається у вигляді великих блоків, які прийнято називати файлами.

Типовий файл може містити деякий текстовий документ, фотографію, програму або сукупність даних про персонал якої компанії.

Фізичні особливості пристроїв масової пам'яті вимагають, щоб файли зберігалися і зчитувалися окремими блоками з великої кількості байтів.

Наприклад, кожен сектор на магнітному диску повинен оброблятися як одна безперервна рядок бітів.

Блок даних, відповідний фізичним характеристикам запам'ятовуючого пристрою, називається фізичною записом.

Тому файл, записаний в масову пам'ять, зазвичай складається з безлічі фізичних записів.

Тема 3. Обробка даних

1. Центральний процесор.

Мікросхема комп'ютера, яка контролює процес роботи з даними називається центральним мікропроцесором, або ЦПУ (часто використовується термін процесор)

У комп'ютерах середини ХХ століття мікропроцесори були великими елементами, які складалися з кількох шасі електронної схеми, що підкреслювало важливість елементу

Однак, розвиток технологій суттєво зменшив розміри цього пристрою

Сучасні ЦПУ (такі як Pentium, Celeron, iCore, що випускаються компанією Intel та Athlon, що випускається компанією AMD) розміщуються як невеликі прямокутники (розміром 5х5 см), які мають спеціальні ніжки для приєднання до головної плати комп'ютера (материнської плати)

2)Регістри центрального процесора і кеш пам'ять.

ЦПУ складається з двох частин: арифметично-логічного пристрою (АЛП), який містить схему обробки даних (напр. додавання та віднімання),

та вузол управління, який містить схему управління роботою комп'ютера.

Для тимчасового зберігання інформації, ЦПУ використовує комірки або регістри, які концептуально схожі на комірки головної пам'яті

Такі регістри діляться на дві групи: регістри загального призначення та регістри спеціального призначення

Регістри загального призначення використовуються для зберігання даних, які використовуються процесором

Ці регістри містять вхідні дані для АЛП та забезпечують зберігання результатів роботи даного елементу

Щоб провести операцію над даними, які знаходяться у загальній пам'яті, вузол управління передає дані з пам'яті до регістрів загального призначення,

інформує АЛП у яких регістрах зберігаються дані,

активізує відповідну схему АЛП, та

інформує АЛП до якого регістру потрібно зберегти результат