80. Валютні правовідносини: поняття, види, структура.

Валютні правовідносини є специфічним видом фінансових і визначаються як урегульовані нормами права суспільні відносини, що складаються у сфері обігу валюти та валютних цінностей, а також здійснення відповідними органами валютного регулювання і валютного контролю.

Структуру становить:суб’єкт,об’єкт та зміст.

Об’єкт-те заради чого виникають правовідносини.

Суб’єкти –1)органи держ.управління валютними правовідносинами(КМУ,ВРУ,ПУ,МінФін);2)фіз.та юр.особи.

1.Валютні відносини складаються у сфері фінансової діяльності держави і пов'язані з її організовуючою роллю з розподілу та перерозподілу національного доходу в цілях утворення необхідних суспільству валютних фондів. 2. Безпосередньою підставою для виникнення валютних відносин служить планомірна діяльність, що проводиться державою, з утримання і використання в суспільстві необхідних валютних фондів. 3. Об'єктом валютних відносин є валютні цінності, під якими необхідно розуміти предмети, що служать засобом платежу в міжнародних розрахунках або можуть бути сурогатом міжнародних розрахункових коштів, тобто є грошима.

Без правовідносин валютні відносини не існують і, як будь-які фінансові правовідносини, в механізмі правової дії виконують три функції:

1) указують на коло осіб, на які в конкретній ситуації розповсюджується дія відповідної правової норми;

2) закріплюють конкретну поведінку суб'єктів у сфері мобілізації, розподілу і використання відповідних централізованих та децентралізованих валютних фондів, якої вони повинні дотримуватися;

3) є умовою можливості застосування засобів забезпечення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

81. Поняття валюти України. Поняття іноземної валюти.

Валюта - це грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вартості товару. Поняття «валюта» використовується в трьох значеннях:

■ національна валюта - грошова одиниця даної країни (українська гривня, американський долар, російський рубль та ін.);

■ іноземна валюта, тобто грошові знаки іноземних країн, а також кредитні і платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються у міжнародних грошових розрахунках;

■ міжнародна (регіональна) валюта - це спеціальні права запозичення (СПЗ) та євро.

Валюта, залежно від режиму використання, поділяється на конвертовану і неконвертовану, від сфери і цілей використання - на валюту платежу, валюту ціни, валюту операцій, валюту клірингу, валюту векселя.

Валюта України — грошові знаки, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу^[1]. З 1996 року валютою України є гривня.

Валюта України представлена у формі банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах^[1].

82. Зміст валютної політики та валютного регулювання в Україні.

Валютна політика — це сукупність здійснюваних державою економічних, організаційних та правових заходів у сфері валютних відносин з метою реалізації стратегічних завдань розвитку національної економіки.

Зміст стратегічних завдань валютної політики визначає її як органічну складову економічної політики держави в цілому.Стратегічними завданнями валютної політики є: 1) забезпечення стійкого економічного зростання; 2) підтримання стабільного рівня цін (низького рівня інфляції); 3) сприяння високому рівню зайнятості в національному господарстві (низький рівень безробіття); 4) забезпечення зовнішньоекономічної рівноваги (тобто рівноваги платіжного балансу країни).

Такимиспецифічними завданнями валютної політики, зокрема, є:

• забезпечення стабільного функціонування внутрішнього валютного ринку країни і недопущення кризових та спекулятивних явищ;

• сприяння нормальній організації грошового обігу в країні для забезпечення товарообмінних операцій у зовнішньоекономічній сфері;

• створення адекватних правових умов організації валютних відносин для розвитку зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання і припливу іноземних інвестицій;

Важливе значення для розуміння сутності і цілей валютної політики має поділ її на два основні види: поточну (короткострокову) і структурну (довгострокову).

Поточна валютна політика — це сукупність регулятивних заходів центрального банку щодо оперативного повсякденного впливу на динаміку обмінного курсу, кон’юнктуру валютного ринку, обсяги валютних операцій у країні.

Структурна валютна політика — це сукупність заходів міждержавного регулювання валютних відносин, напрямлених на забезпечення довгострокових структурних змін у світовій валютній системі. 

Валютне регулювання — це діяльність держави в особі уповноважених нею органів, що передбачає проведення законодавчих, економічних та організаційних заходів, котрі визначають порядок здійснення операцій з валютними цінностями на території країни.

Основними завданнями валютного регулювання є:

1) захист національної валюти, що передбачає мінімізацію зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на її купівельну спроможність;

2) установлення оптимального режиму обмінного курсу національної валюти, спроможного збалансувати інтереси експортерів та імпортерів задля ефективної участі країни у міжнародному поділі праці;

3) регламентація порядку використання іноземної валюти суб’єктами валютного ринку країни, що визначає динаміку його кон’юнктури, а відтак і стан обмінного курсу;

4) захист прав власності на валютні цінності, що є необхідною умовою ефективного руху валютного капіталу та розвитку валютного ринку країни;

Залежно від виду використовуваних державою інструментів валютне регулювання може бути прямим або опосередкованим.