31. Система місцевих доходів.

Згідно із ст. 64—69 Бюджетного кодексу України до доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та врахову­ються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, включа­ються такі податки і збори (обов´язкові платежі):

—прибутковий податок із громадян у частині, визначеній Бюд­жетним кодексом;

—державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

—плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

—плата за державну реєстрацію суб´єктів підприємницької діяль­ності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

—плата за торговий патент на здійснення деяких видів підпри­ємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових па­тентів пунктами продажу нафтопродуктів — автозаправними станці­ями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

—надходження адміністративних штрафів, що накладаються ви­конавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установ­леному порядку адміністративними комісіями;

—єдиний податок для суб´єктів малого підприємництва у частині, Що належить відповідним бюджетам.

Зазначені вище податки і збори (обов´язкові платежі) створюють ко­шик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядуван­ня і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

До доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100% загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст.

До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Рес­публіці Крим) та обласного значення зараховується 75% від загально­го обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на тери­торії цих міст.

До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об´єднань зараховується 25% від загального обсягу прибуткового по­датку з громадян, що справляється на цій території.

31. Поняття податку. Особливості правового регулювання.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:

1. платники податку; 2. об'єкт оподаткування; 3. база оподаткування; 4. ставка податку; 5. порядок обчислення податку 6. податковий період; 7. строк та порядок сплати податку; 8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає:

- перелік загальнодержавних податків та зборів;

- перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад;

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.