Як скласти конспект

1. Прочитайте текст. Визначте його тему та головну думку.

2. Поділіть текст на змістові частини.

3. Визначте підтему кожної з частин. Це - пункти простого плану тексту.

4. До кожної змістової частини тексту подумки поставте питання: яка її головна думка? Відповіді на ці питання (у вигляді цитати або перефразована своїми словами) - це тези тексту.

5. Доповніть кожну тезу взятими з тексту фактами - це конспект тексту.

6. При конспектуванні відкресліть береги - для запису ваших зауважень до законспектованого тексту.

7. У конспекті виділяйте розділи, параграфи, пункти (відповідно до того, як це зроблено в статті).

8. Використовуйте в конспекті підкреслення, умовні позначки (? - питання; ?? -сумнівно;!!! - цікаво; ^ - вставка, доповнення).

5 Хід роботи

5.1 Відповісти на контрольні запитання до практичного заняття.

5.2 Виконати індивідуальні завдання.

6 Індивідуальні завдання для самостійного виконання

Завдання 1 І. Прочитайте вислови. Яка роль пам'яті в навчанні? Що допомагає краще запам'ятовувати почуте й прочитане?

1. Знання – це своєрідне пригадування (Платон). 2. Пам’ять чинить опір тискові новизни, але в нас ще й розум є, котрий спроможний підкорити собі пам’ять! Підкорити її й разом з нею навчитися відділяти зерно від куколю і перетворювати мед на золото – ось звичка, якої варто набути передовсім (Ів.). 3. Запам’ятай одне: запам’ятати все неможливо! Записуй! (С.Балакій).

ІІ. Розкрийте значення польського прислів'я «Поганенька ручка краща за найміцнішу пам 'ять».

Завдання 2 Прочитайте висловлювання. Поясніть, що означає вислів «Справжній читач – це водночас відбирач».

Великий чеський педагог Ян Амос Коменський у середині XVII століт-тя виголосив промову «Про майстерне кристування книжками – найпершим знаряддям культури природних здіб­ностей». І хоч висловленим у ній думкам понад триста років, вони не втратили своєї вартості.

Ось уривок з цієї промови: «Не досить читати книжки, їх треба читати уважно: з тією метою, щоб найважливіше помічалося і виносилось.

Помічалося – у самій книжці, якщо вона твоя, виносилося, тобто випи-сувалось, і з власної книжки, і з чужої. Відбирати най­суттєвіше – справа такої надзвичайної важливості, що неможливий справжній читач, котрий не був би водночас відбирачем.

...Покладатися лише на пам'ять – усе одно, що читати на вітер, тому що пам'ять наша надзвичайно нетривка, багато чого вбирає в себе, але незабаром втрачає, якщо воно не закріплене за допомогою письма. Тож допомагаймо пам'яті вловлювати корисне! Найліпше, коли все корисне виписуватиметься і занотовуватиметься...» З посібника.

Завдання 3. Вдумливо прочитайте Складіть конспект прочитаного. Який вид оберете: цитатний, вільний або змішаний? Вибір обґрунтуйте. З’ясуйте лексичне значення виділених слів за тлумачним словником.

Чи можна купити мрію

Шопоманія, шопоголізм, шопінг-паранойя – це різні назви однієї при-страсті – неконтрольованого потягу до купівлі. На думку фахівців, залежніс-тю від шопінгу сьогодні вражене до 10 % населення планети. У Великій Бри-танії, наприклад, налічують 700 тисяч шопоголіків, у США – 55 мільйонів, стан ще 15 мільйонів американців є близьким до критичного.

В Україні, на щастя, становище поки що не загрозливе, воно таким не стало, якраз час замислитись: як протистояти напасті. Адже в нас, як і в ін-ших країнах, нав'язлива реклама умовляє: «Купуй, купуй, купуй...» Ми неу-хильно перетворюємося на суспільство споживання.

Шопоманія – атрибут благополучного суспільства з розвинутою еконо-мікою. Зростає рівень добробуту, в людей є зайві гроші, у них збільшується кількість вільного часу, а магазини переповнені товарами. З'являється дедалі більше гіга-, мега- та супермаркетів, які продають що завгодно і на будь-який смак. Тож шопінг є популярною формою дозвілля.

Поява нових технологій у галузі комунікацій (Інтернет, мобільний зв'язок) значно розширила можливості реклами. Вона проникає в усі сфери життя, у неї є можливість впливати на наші смаки, формувати цінності, ви-значати норми поведінки та інтереси.

Конкуренція стала характеристикою не тільки виробників, а й покуп-ців. Людина намагається купувати те, що, з одного боку, дасть їй їй змогу бути «не гіршою за інших», а з другого – «не зливатися з натовпом». Індиві-дуальне споживання віддзеркалює основні характеристики особи: її соціаль-ний статус, стиль життя культури і, звичайно, доходів.

Моральні цінності суспільства споживачів заперечують всебічного ро-зумового, морального та духовного розвитку людини. Це неухильно підштов-хує до деградації особистості, зниження рівня культури. Крім того, надзви-чайно спрощує процес маніпулювання суспільною свідомістю: темних, за-турканих, неосвічених людей легко обманювати.

Що ж таке шопоманія – нова недуга чи вже знайома хвороба? Щоб зро-зуміти це, нам необхідно визначитися з термінами.

Поняття «шопінг» для нас цілком звичне. Жодної небезпеки процес за-купівлі товарів не несе. Загалом шопінг дає людині позитивних емоцій: ра-дість від придбання речі, яка сподобалась, гордість за вдале капіталовкладен-ня, передчуття втіхи від подальшого використання купленого, приємне збуд-ження від можливості вибору.

Проте існує й поняття «залежність» (аддикція). Цей стан людини ха-рактеризується відходом від реальності за допомогою різноманітних засобів. Найбільш відомі види залежності – хімічні (алкоголізм, токсикоманія, нарко-манія). Та виділяють і нехімічні залежності. Серед них – ігрова, комп'ютерна (її різновид – інтернет-залежність), релігійна залежність (фанатизм). Крім то-го, можна говорити про залежність від їжі, сексу, любовну залежність і, зви-чайно ж, про шопоманію.

Будь-яка залежність рано чи пізно стає стилем життя. Емоційний зв'я-зок установлюється не з іншими людьми, а з неживими предметами (това-ром) або процесом їхнього придбання (шопінгом). Науковці визнають, що шопінг і наркоманія діють за одними законами: виникає потреба у збільшенні дози, задоволення стає дедалі короткотривалішим, з часом людина повністю втрачає контроль над собою.

Після завершення шопінгу та оцінки його наслідків для бюджету люди-на почувається винною, її охоплює пригніченість, а то й депресія. І тоді, щоб позбутися негативних емоцій, бідолаха йде... до магазину.

Кожен із нас має зрозуміти, що з ним відбувається і як це можна зміни-ти. Для цього потрібно відповісти самому собі лише на кілька запитань.

Що я роблю? Потяг до купівлі виникає, коли я незадоволений собою або стомився. Йду до магазину й купую, не розмірковуючи, не аналізуючи, чи потрібна мені ця річ або наскільки вона відповідає моєму стилю. Купив-ши, шкодую. Через непотрібні покупки сварюся з ріднею та друзями, кон-фліктую на роботі, але зупинитися не можу, хоч розумію, що час.

Що це для мене означає? Щось купивши, я відчуваю, що справа зовсім не в тому, що я щось там придбав, а в тому, що відчув упевненість у собі, пе-реконався у своїй незалежності. Мене тішить повага й запобігливість продав-ців, їхні лестощі. Магазин для мене – палац, у якому я довгожданий і шанова-ний гість. Насправді я купую тут мрію і споживаю свій шматочок щастя.

Чи може щось інше дати мені таку саму втіху? Безумовно. Це спілку-вання з близькими мені людьми, турбота про них. Цікава робота. Хобі, що даруватиме приємні й радісні миті. Книжкі Музика. Мистецтво. Мандрівки. Потрібно тільки вибрати!

Що трапиться, якщо я відмовлюся від своєї пристрасті? Це подарує ме-ні можливість почати все спочатку. Я виправлю помилки, налагоджу зіпсова-ні стосунки, реалізую давні плани. Відчую себе сильною й упевненою в собі людиною, відповідальною за свої вчинки. Можливо, це зробить мене щасли-вим.

5.Чи зможу я відмовитися від залежності? Це – найважливіше питання. Чи й далі закриватиму очі на причини й наслідки своєї залежності або оберу інший шлях? Тепер, коли я розумію, що відбувається, чим мені це загрожує і до чого призведе, хіба ж мі право жити, як раніше?

...На щастя, кожен має свободу вибору.

Суспільству споживання не потрібні незалежні люди, спроможні до критичного мислення. Головне – щоб були прибутки й не було проблем. Зга-даймо шалені прибутки фармацевтичних компанії., яким вигідні все нові й нові хвороби і, бажано, невиліковні… Пригадаймо аморальних політиків, ко-трим легше досягати своїх меркантильних цілей, керуючи залежними людь-ми...

Суспільство споживання – це сукупність суспільних стосунків, в осно-ву яких покладено принцип індивідуального споживання. Воно характеризу-ється масовим споживанням матеріальних благ і формуванням відповідної систем цінностей та установок. За В.Єгоровою .

Завдання 4 Опрацювавши текст «Чи можна купити мрію», зробіть те-матичні виписки, де розкрито сутність явища «шопінг».

7 Контрольні запитання

7.1 Назвіть види мовленнєвої діяльності.

7.2 Назвіть види записів навчального матеріалу.

7.3 Опрацюйте Пам’ятку „Як складати конспект письмово”.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 19 (2 години)

Тема: Розвиток зв’язного мовлення. Тези. План

1 Мета:

1.1 Навчальна: з’ясувати види мовленнєвої діяльності, види навчальних записів та їх особливості.

1.2 Розвиваюча: розвивати вміння складати план, тези, тематичні виписки, конспект прочитаного, пам’ять, свідоме ставлення до розвитку українського мистецтва.

1.3 Виховна: виховувати культуру мислення, поведінки тощо.

2 Методичне забезпечення:

2.1 Опорні конспекти.

2.2 Зошит.

2.3 Письмове приладдя.

2.4 Індивідуальні завдання.

3 Література:

3.1 Вороніна В. І. Українська мова: підручник для 10 – 11класів загальноосвітн. навч. закл. / За ред. проф. Чабаненка В. А. – Запоріжжя: Прем’єр, 2005. – 208 с.

3.2 Українська мова: Підруч. для 10 – 11 кл. пік. з укр. та рос. мовами навчання / О.М. Бєляєв та ін. – К.: Освіта, 2001. – 239 с.

4 Теоретичні відомості

У навчальній діяльності дуже часто вдаються до поєднання різних ви-дів мовленнєвої діяльності: аудіювання – письмо (студент одночасно слухає-сприймає та записує: план лекції, диктант тощо), читання – письмо (учень од-ночасно читає та записує: план тексту, реферат тощо).

Записи не тільки зберігають сприйнятий матеріал, а й допомагають йо-го осмислити та засвоїти. З навчальною метою застосовують такі види запи-сів, як план, тези, тематичні виписки, конспект.

План – н айкоротший вид записів. Його пункти – стисле формулювання висвітлених у тексті (лекції, статті, у художньому творі тощо) питань.

Тези – короткий виклад основних думок автора тексту.

Тези передають не зміст, а основні положення тексту в логічній послі-довності, яка забезпечує доведення головної думки. Ця послідовність може не збігатися з послідовністю викладу матеріалу в тексті. Щоб скласти тези, необхідно уважно прочитати текст, обміркувати його зміст, визначити тему й головну думку (ідею) і лише після цього письмово викласти основні поло-ження.

Тематичні виписки роблять відповідно до заздалегідь складеного плану або тез доповіді, реферату тощо. Найчастіше виписки оформлюють у вигляді цитат з точним покликанням на джерело.

Конспект – найбільш розгорнута форма запису. Він обов'язково має відповідати планові тексту. Тому спочатку складають план, а потім, з опорою на цей план, – конспект.

У кожній частині тексту (абзаці, розділі) виділяють основні думки, які фіксують у пунктах плану (деталі опускають). Ці думки розгортають, конкре-тизують у конспекті. Важливий прийом конспектування – змістове «згортан-ня» тексту, тобто його скорочення з обов'язковим зазначенням основних ду-мок. Запорука успішності такого: «згортання» – сформоване вміння перефор-мульовувати думки «своїми словами».

План, тези та конспект можуть бути цитатні, вільні або змішані.

Пам’ятка