Пам’ятка «Як треба працювати над статтею в газету»

1 Тема, її актуальність, значущість.

2 Як вона розкрита (досить повно, чи переконливі факти, що використані для її розкриття, чи зроблені висновки, узагальнення)? 3 Чи продумана композиція статті (чи не порушена логічна послідовність у викладі матеріалу та ін.)?

4 Чи вдало дібраний заголовок?

5 Чи відповідають використані мовні засоби обраному стилеві, типові й жанрові мовлення?

6 Чи виражене ставлення автора до висловленої думки?

7 Чи всі мікротеми – малі теми, підтеми – розкриті з урахуванням обраного роздуму?

5 Хід роботи

5.1 Відповісти на контрольні запитання до практичної роботи.

5.2 Виконати індивідуальні завдання.

6 Індивідуальні завдання для самостійного виконання

Завдання 1

Напишіть статтю, використавши такий початок. Дайте статті заголовок.

Переважна частина нашого суспільства має тривкіше застосовувати те, що дає правдива школа реального життя: незалежна Україна є, на неї дедалі більше зважає світ, і справа полягає лише в тому, що мусить її доля боліти не так світові, як самим нам, українцям. Біда в тому, що України в Україні ще замало. Замало в наших думках і почуваннях, замало у мірі нашої їй відданості…

7 Контрольні запитання

7.1 З’ясуйте призначення публіцистики?

7.2 Пригадайте, які жанри публіцистики Ви знаєте?

7.3 Що спільного та відмінного між заміткою і статтею?

7.4 Якими ознаками характеризується публіцистичний стиль?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 13 (2 години)

Тема: Контрольна робота. Диктант

1 Мета:

1.1 Навчальна: навчити застосовувати набуті знання на практиці.

1.2 Розвиваюча: розвивати вміння практично використовувати вивчені правила.

1.3 Виховна: виховувати любов до української мови, літератури.

2 Методичне забезпечення:

2.1 Опорні конспекти.

2.2 Зошит.

2.3 Письмове приладдя.

2.4 Індивідуальні завдання.

3 Література:

3.1 Українська мова: Підруч. для 10 -11 кл. / О. М. Біляєв та ін. – К.: Освіта, 2002.

3.2 Українська мова. Довідник школяра/ Уклад. О. А. Російська. – Донецьк: ВКФ "БАО", 2001. – 390 с.

4 Теоретичні відомості

Педагогічним тестом є система паралельних завдань специфічної форми, які розташовуються за принципом зростання відповідно до складно-сті порядку, що дозволяє якісно й ефективно виміряти рівень і структуру підготовки екзаменованих. Кожне тестове завдання має відповідати чітко ви-значеній формі, змісту, рівневі складності. Тільки якісні завдання забезпечу-ють високу валідність (тест справді вимірює те, для чого його призначено) і надійність (наскільки точно тест вимірює досліджуване явище) тесту.

За метою використання та місцем у навчальному процесі розмежову-ють тести навчальні й контрольні. Навчальні тести використовуються на всіх етапах роботи над матеріалом і покликані відстежити рівень оволодіння мА-теріалом, закріпити або повторити його. Їх головна мета – виявити прогалини в знаннях, уміннях, навичках школярів, спрямувати їх на усунення недоліків у підготовці. З огляду на це перевіряти такі тести можуть самі учні. Кон-трольні тести проводяться як певний підсумок роботи над вивченням теми, вони мають комплексний характер, тобто перевіряють знання й уміння, здо-буті й вироблені школярами в межах одного або кількох тематичних блоків.

За наявністю або відсутністю варіантів відповіді виділяють тести за-критої форми (з вибором однієї правильної відповіді, з вибором кількох пра-вильних відповідей, на встановлення відповідності) та відкритої форми (зав-дання з пропусками, на доповнення, з короткою відповіддю, з розгорнутою відповіддю).

Диктант – форма письмового контролю в учбових закладах середньої освіти, вправа для засвоєння або перевірки грамотності, що полягає в запису-ванні тексту, який диктується.

Диктант може бути повторювальним або закріплювальним. Перший має на меті ознайомлення з правилами граматики і вправу в них. Він має бу-ти повинен систематичним і складатися у зв'язку з пройденим об'ємом курса граматики. Предметами такого диктанту служать окремі фрази або й цілі статті.

Закріплювальні диктанти частіше використовуються при проходженні синтаксису. З метою закріплення граматичних правил цей диктант завжди повинен супроводжуватися розбором.

5 Хід роботи

5.1 Відповісти на контрольні запитання до практичної роботи.

5.2 Виконати індивідуальні завдання.

6 Індивідуальні завдання для самостійного виконання

Завдання 1 Виконайте тестові завдання.

Завдання 2 Диктант.

7 Контрольні запитання

7.1 Що таке одиниці мови?

7.2 Які основні норми української мови Ви знаєте?

7.3 Пригадайте способи творення слів.

7.4 Що вивчає морфологія?

7.5 Розкажіть про систему частин мови.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 14 (2 години)

Тема: Особливості правопису основних орфограм в коренях і префіксах

1 Мета:

1.1 Навчальна: знати морфологічну будову слова, способи творення слів, стилістичні особливості значущих частин слова.

1.2 Розвиваюча: розвивати вміння правильно писати слова з орфо-грамами в коренях, префіксах.

1.3 Виховна: виховувати культуру мислення та мовлення.

2 Методичне забезпечення:

2.1 Опорні конспекти.

2.2 Зошит.

2.3 Письмове приладдя.

2.4 Індивідуальні завдання.

3 Література:

3.1 Українська мова: Підруч. для 10 – 11 кл. пік. з укр. та рос. мовами навчання / О.М. Бєляєв та ін. – К.: Освіта, 2001. – 239 с.

3.2 Ющук І.П. Українська мова. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 2002. – 253 с.

4 Теоретичні відомості

Пригадайте

З яких значущих частин складаються слова?

Які є основні способи словотворення?

Таблиця 1 – Орфограми у префіксах

Префікс	Правило	Приклади
З- (ІЗ-)	Префікс з- перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с-, а перед усіма іншими приголосними пишемо з- (иноді із-)	сказа́ти, спалахну́ти, стовкти́, сфотографува́ти, схил; зба́вити, звести́, зжи́тися, ззирну́тися, зсади́ти, зці́пити, зчепи́ти, зши́ток, ізно́в.
ЗІ-, ЗО	У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, пишемо здебільшого префікс зі-, а у деяких словах префікс зі- чергується із зо-	зібга́ти, зігну́ти, зідра́ти, зізна́тися, зіщу́литися тощо; зігріва́ти й зогріва́ти, зімліва́ти й зомліва́ти, зітлі́ти й зотлі́ти.
БЕЗ-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- та ін.	У префіксах без-, від- (од), між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, пред-, роз-, через- кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється	безкраї́й, відкриття́, міжконтинента́льний, надпоту́жний, обпали́ти, передпла́та, підтри́мка, понадпла́новий, представни́к, розтягну́ти, черезплі́чник.
ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-	ПРЕ- вживаємо переважно в якісних прикметниках і числівниках для вираження найвищого ступеня ознаки ПРИ- вживаємо здебільшого в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах ПРІ- вживаємо тільки в словах	прега́рний, презавзя́тий, прекра́сний, прему́дрий, прекра́сно, препога́но; прибі́гти, прибудува́ти, прикрути́ти, прибо́ркати, пришви́дшити; прибуття́, приту́лок, при́браний, прива́бливо; прі́звисько, прі́звище, прі́рва, прірвистий.
АРХІ-	У всіх іменниках і прикметниках вживаємо префікс архі-:	архідия́кон, архієпи́скоп, архієре́й, архімільйоне́р, архіреакціоне́р, архіважли́вий, архіскладни́й та ін.

Таблиця 2 – Орфограми у коренях

Місце орфограми	Орфограми	Приклади
У корені	Орфограми, пов'язані із чергуванням голосних і приголосних звуків	стелю - застила­ти, рука - руці
	Подвоєння букв	гілля, сіллю
На межі кореня і суфікса	Буквосполуки -цьк-, -зьк-, -ськ-, -цтв-, -зтв-, -ств- Букви щ, чч в іменниках із суфіксом -ин(а)	козацький, птаство козаччина, Житомирщина