5 Хід роботи

5.1 Відповісти на контрольні запитання до практичного заняття.

5.2 Виконати індивідуальні завдання.

6 Індивідуальні завдання для самостійного виконання

Завдання 1 Визначте, з яких частин мови утворилися прислівники. Поставте наголос у виділених словах.

Завдання 2 Перепишіть текст. Підкресліть і правильно запишіть прислівники, поясніть їх правопис.

Завдання 3 Поясніть правопис прислівників, поділивши їх на дві групи:

Варіант 1 ті, що пишуться разом;

Варіант 2 ті, що пишуться через дефіс.

Завдання 4 Словниковий диктант.

7 Контрольні запитання

7.1 Дайте визначення прислівника.

7.2 Пригадайте особливості правопису прислівників.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 21 (2 години)

Тема: Розвиток зв’язного мовлення. Письмовий переказ із творчим завданням

1 Мета:

1.1 Навчальна: знати порядок роботи над переказом тексту, вимоги до творчого завдання.

1.2 Розвиваюча: розвивати вміння визначати тип мовлення, тему, композицію, тезу статті, наведені аргументи, складати план статті, аналізувати мову тексту, вміння слухати і відтворювати прослухане, доповнювати переказ власним висловлюванням тощо.

1.3 Виховна: виховувати повагу до української культури.

2 Методичне забезпечення:

2.1 Опорні конспекти.

2.2 Зошит.

2.3 Письмове приладдя.

2.4 Індивідуальні завдання.

3 Література:

3.1 Вороніна В. І. Українська мова: підручник для 10 – 11класів загальноосвітн. навч. закл. / За ред. проф. Чабаненка В. А. – Запоріжжя: Прем’єр, 2005. – 208 с.

3.2 Українська мова: Підруч. для 10 – 11 кл. пік. з укр. та рос. мовами навчання / О.М. Бєляєв та ін. – К.: Освіта, 2001. – 239 с.

4 Теоретичні відомості

Переказ – це вид роботи з розвитку зв'язного мовлення.

Під час переказування тексту необхідно дотримуватись такої послідовності:

– слухати і розуміти текст, усвідомлюючи зміст;

– запам'ятовувати факти, дати, імена, послідовність викладу матеріалу;

– відтворити почуте в переказі;

– оформити текст, дотримуючись правил.

Тому спочатку прослухайте текст, складають план, а потім, з опорою на цей план, – переказ.

У кожній частині тексту (абзаці, розділі) виділяють основні думки, які фіксують у пунктах плану (деталі опускають). Ці думки розгортають, конкретизують під час переказування.. Важливий прийом переказування– змістове «згортання» тексту, тобто його скорочення з обов'язковим зазначенням основних думок. Запорука успішності такого: «згортання» – сформоване вміння переформульовувати думки «своїми словами».

Творче завдання – це невеликий твір (об'єм 1,5 стор.) на задану тему.

5 Хід роботи

5.1 Відповісти на контрольні запитання до практичного заняття.

5.2 Виконати індивідуальні завдання.

6 Індивідуальні завдання для самостійного виконання

Завдання 1

І. Прочитайте статтю. Визначте тип мовлення. Яка тема статті? Відтворіть на чернетці композицію тексту. Яку тезу висунуто автором? Які факти використано для її доведення? Якого висновку дійшов автор?

ІІ.Складіть план статті (простий або складний).

Володимир Івасюк

ІІІ. Проаналізуйте мову тексту.

ІV. Доповніть переказ висловленням власного ставлення до творчості В. Івасюка, роздумами щодо її значення для української культури, а також щодо впливу його музики на розвиток української естради.

7 Контрольні запитання

1 Що таке переказ?

2 Назвіть види переказів, схарактеризуйте їх.

3 Яких правил слід дотримуватись під час роботи над переказом.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 22 (2 години)

Тема: Особливості правопису частки НЕ і НІ з різними частинами мови

1 Мета:

1.1 Навчальна: навчити застосовувати набуті знання на практиці.

1.2 Розвиваюча: розвивати вміння знаходити помилки на вивчені правила і виправляти їх..

1.3 Виховна: виховувати любов до української мови, літератури.

2 Методичне забезпечення:

2.1 Опорні конспекти.

2.2 Зошит.

2.3 Письмове приладдя.

2.4 Індивідуальні завдання.

3 Література:

3.1 Українська мова. Довідник школяра/ Уклад. О. А. Російська. – Донецьк: ВКФ "БАО", 2001. – 390 с.

4 Теоретичні відомості

Частки НЕ і НІ з різними частинами мови

Не пишемо разом:

1. Якщо слово без не не вживається:

а) іменники: неук, нездара, небіж, невідворотність, невільник, нероба, небіжчик, небога, небилиця, невдаха, ненависть, невістка, неміч;

б) прикметники: негативний, нещасний, незабутній, невблаганний, невпинний, нещадний, ненависний, недужий (хворий), нечуваний;

в) прислівники: непереборно, невдовзі, невпинно, незабаром, непорушно, несамовито, невдогад, невинно, невтямки, негадано, нехотя;

г) дієслова: незчутися (не помітити, не усвідомити, не відчути), нездужати (хворіти), непритомніти (втрачати свідомість);

д) дієприслівники: нехтуючи, неволячи, ненавидячи, нездужаючи, недобачаючи, недооцінюючи.

2. Із дієприкметниками, якщо вони є означеннями іменника (а не присудком) і не мають при собі пояснювальних слів: незакінчена праця, нез'ясовані питання, нерозв'язані задачі, невивчений вірш, нечуваний злочин.

3. У складі префікса недо- (переважно зі значенням неповної міри):

а) в іменниках: недобиток, недоїдок, недокрів'я, недоліток, недостача, недоук, недосяжність, недоторка, недооцінка, недолюдок;

б) у прикметниках та дієприкметниках: недовиконаний, недодержаний, недооцінений, недочутий, недописаний, недорослий, недоказаний;

в) у дієсловах: недобачати (погано бачити), недочувати (погано чути), недоплачувати (мало платити), недоплачувати (мало платити).

4. З іменниками, прикметниками, прислівниками, займенниками, якщо додаванням не утворюється слово (з протилежним значенням), яке можна замінити синонімом без не: доля – недоля (безталання), важкий – неважкий (легкий), безпека – небезпека (загроза), сміливий – несміливий (боязкий), давній – недавній (близький у часі), істота – неістота (механізм), добрий – недобрий (злий), абиякий – неабиякий (незвичайний).

5. У займенниках: неабцхто, неабищо, неабиякий (-ка, -ке, -кі).

6. У частках: нехай, невже.

7. У сполучниках: незважаючи на, невважаючи на, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто.

8. При зіставленні непротилежних ознак, наприклад: Річка нешвидка, а глибока; Вітер несильний, а теплий.

Увага! Частку не пишемо з дефісом, якщо частка є префіксом і підкреслює однослівність: не-Європа, не-Париж, не-Ріо-де-Жанейро (але: нелюдина, неістота); не-матерія, не-я (як філософські поняття).

Не пишемо окремо:

1. Із дієсловами: не працювати, не дочути до кінця та ін.

2. Коли в реченні є протиставлення, наприклад: Чекала нас дорога не близька, а така далека; Не довго він був у таборі, а лише тиждень.

3. Якщо прикметник має при собі' пояснювальне слово (займенник, прислівник) із часткою ні, а також якщо перед ним стоять слова далеко, зо-всім, аж ніяк та ін., наприклад: Зовсім ні до чого не здатний політик; Ми пе-реглянули нітрохи не цікавий фільм; Цей автор був зовсім нікому не відомий; Усім класом проаналізували далеко не гарний учинок Павла; Будинок був мені зовсім не рідний; Той напис викликав аж ніяк не приємні спогади.

4. Якщо частка не становить одного поняття з наступним словом, а є лише запереченням, наприклад: Не доля вирішує – людина повсякчас тво-рить свою долю; Йому бракує не вміння виконати цю складну роботу, а ба-жання; То не гірська річка клекоче, то шумить старий дубовий ліс.

5. При дієсловах і дієприкметниках, що виступають присудками; у діє-слівних формах на -но, -то й дієприслівниках, наприклад: Він не може не бачити, як усе змінилось; Не підходячи ближче, важко зрозуміти написане; Краще зробити не обіцяючи, ніж обіцяти, а не зробити (Нар. тв.); Праця не закінчена; Праці (-цю) не закінчено.

6. Із дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні слова, наприклад: Перед лісом розляглося поле, не засаджене деревами; Цю роботу ще й досі не доведено до кінця; Я відклав убік ще не дописану сторінку.

7. Із прикметниками у функції присудка, якщо часткою заперечується ознака, виражена даним словом, наприклад: Не близький світ;.Не велика пані; Хіба ж це не варто знати ?; Ця річечка не широка (заперечення); але: Ця неширока річечка впадає у Дніпро (одне означальне поняття).

8. Якщо між часткою та прикметником-присудком можливе дієслово є (був, була тощо), наприклад: Цей будинок не старий (не є старий); але: Цей будинок (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований).

9. Із прислівниками, числівниками, займенниками, сполучниками, частками, прийменниками та з незмінюваними присудковими словами, наприклад: не гаразд, не дуже (але недуже дитя — хворе), не зовсім, не варт(-о), не цілком, не випадково, не інакше, не раз, не сьогодні (завтра), не сьогодні-завтра, не в пору, не по-нашому, не по собі, не за горами.

Ні пишемо разом:

1. 3 іменниками, прикметниками, дієсловами, прислівниками, сполучниками, якщо слово без НІ не вживається, наприклад: нібито, нівроку, нівечення, нівечити, нікчема, нікчемний, нікчемно, ніяковість, ніяково.

2. У заперечних займенниках, якщо її не відокремлює прийменник, наприклад: ніхто, ніщо, ніякий, нікого, нічого, нічий, анікотрий, аніякий.

3. У заперечних прислівниках: ніде (немає де), ніде (у жодному місці), нікуди, нізащо, нізвідки (немає звідки), нізвідки (із жодного місця), нітрохи.

Ні пишемо окремо:

1. У таких сталих словосполуках: ні на йоту, ні при чому, ні один (одна, одне, одні), ні риба ні м 'ясо, ні світ ні зоря, ні се ні те, ні слуху ні духу, ні кола ні двора, ні сюди ні туди, ні кроку назад.

2. Якщо частку від займенника відокремлює прийменник: ні до чого, ні на що, ні в який, ні з ким (немає з ким), ні з ким (із жодною людиною), ні в кого (узяти), ні в кого (немає), ні в що (немає в що), ні в що (нікуди).