2. Інфраструктура ринку

Ринкова інфраструктура біржі.

Функціонування будь-якого ринку перебуває у прямій залежності від стану його інфраструк­тури.

Інфраструктура ринку — це сукупність допоміжних ланок і установ, які прискорюють та полегшують укладання та здійснен­ня ринкових угод.

Елементами ринкової інфраструктури виступають: на товарному ринку й ринку природних ресурсів — товарні біржі; на ринку праці — служба зайнятості (біржа праці); на ринках капіталів і грошей — банки та фінансово-кредитні посередники; на ринку цінних паперів — фондові біржі. Серед інших елементів ринкової інфраструктури — інформаційно-консультативні фірми, аудиторські та податкові уста­нови, асоціації підприємців тощо.

Фондові й товарні біржі — це уста­нови, діяльність яких сприяє прискорен­ню обігу матеріальних цінностей — цін­них паперів і товарів.

Діяльність фондових бірж (найбільшими серед них вважають Нью-Йоркську, Торонтську, Амстердамську, Токійську, Брюссель­ську) забезпечує фірмам різних галузей можливість залучення інве­стицій через продаж своїх цінних паперів. Якщо фірма інвестує за рахунок кредитів банку, плата за користування ним може бути дуже високою. Кошти, отримані від продажу цінних паперів, — джерело Дешевого кредиту.

Фондова біржа також забезпечує рух капіталів та їх спрямування У галузі, що гарантують вищу продуктивність і дохід. Власники грошей віддають перевагу цінним паперам із вищим доходом. Такий Дохід здатне забезпечити підприємство з вищими прибутками, і саме ^воно має кращий шанс продавати нові випуски цінних паперів. За Допомогою фондової біржі уряд, продаючи державні цінні папери, Одержує кошти для державних потреб.

Біржа — це своєрідний індикатор ділової активності. Динаміка ^кУРсів акцій є одним із показників, що використовують для прогно­зування рівня ділової активності.

Діяльність фондової біржі у кожній країні здійснюється відпо­відно до чинного законодавства та статуту біржі під контролем спеціальних державних структур.

На фондовій біржі існує постійне, тимчасове і гостьове членство. У біржових торгах важлива роль належить маклерам (штатні праців­ники біржі, які обслуговують членів і гостей біржі), брокерам (нада­ють послуги членам і не членам біржі і діють за кошти клієнтів), дилерам (виконують брокерські операції за свій рахунок і на свою користь).

Управління фондовою біржею здійснює біржова рада з числа постійних членів і працівників біржі.

Товарна біржа — це об'єднання торгівців з метою впорядкування і полегшення торговельних операцій. Ще у Стародавньому Римі відбувалися зібрання торгівців для обміну інформацією та укладання угод. Особливо зросла роль товарних бірж у XVI—XVII ст., що пов'язано з Великими географічними відкриттями, зокрема відкриттям Амери­ки. Це були часи розвитку бірж у Ліоні, Амстердамі, Антверпені. У XX ст. центром біржової торгівлі стали СІЛА, на які нині припадає майже 80 угод із кожних 100. Про значення біржової діяльності свідчать такі дані. У 90-х роках загальний оборот 50-ти найбільших у світі товарних бірж сягав близько 20 трлн дол., що становило 25% виробництва цих товарів.

Біржова торгівля має переваги над не біржовою. Фермер може приїхати зі своїм продуктом на ринок після того як споживачі придбали цей продукт у інших фермерів, тобто він не матиме шансів на успіх. Програють разом із фермером і покупці, які платять за не біржової торгівлі вищі ціни. Біржова торгівля завдяки форвардним (зобов'язання продавця поставити певну кількість продукту певної якості у встановлений строк) та ф’ючерсним (придбання права купи­ти або продати продукт у майбутньому за певною ціною) угодам запобігає вказаним ситуаціям.

Зареєстрованими членами товарної біржі, за участю яких уклада­ються угоди, виступають брокери та дилери. У разі укладання угод за дорученням клієнтів брокери отримують від них комісійні. Дилери отримують дохід у вигляді різниці між ціною купівлі й ціною прода­жу. Маклери товарних бірж на відміну від маклерів фондових бірж не мають права укладати біржові угоди. Вони регулюють порядок проведення торгів.

Рада біржі та її керуючий здійснюють контрольні функції.

Товарні біржі світу торгують металами, енергоносіями, сільсько­господарською продукцією.

Банки й фінансово кредитні посередники

Банки є фінансово-кредитними установами, що обслуговують рух грошей і капіталів. Розвиток банків відбувався паралельно з розвитком кредитних відносин. Надання кредитів (позичок) — одна з головних функцій банків. За надані кредити банк бере плату — банківський про­цент, а за вклади (депозити) сам платить про­цент. Різниця між процентами за кредит і процентами за вклади забезпечує банкові прибуток.

Банківська система ринкового типу, як правило, дворівнева.

Вона складається з:

1) центрального банку (некомерційна державна або недержавна установа, яка виконує роль кредитного, емісійного і касового центру національної економіки. В Україні — це Національний банк України (НБУ);

2) комерційних банків (ділові фінансово-кредитні установи, що здійснюють пасивні (залучення вкладів), активні (надання по­зичок) та комісійні (обслуговування платежів клієнтів, збері­гання цінних паперів, отримання грошей за зобов'язаннями — чеками, векселями) операції).

Крім цього, виділяється ще група спеціалізованих фінансово-кредитних інституцій, діяльність яких обмежується певною сферою. Це — іпотечні банки, які надають позички під заставу нерухомості; інноваційні — під впровадження нових технологій; кредитні спілки (надають споживчий кредит).

У фінансово-кредитній сфері поряд із банками функціонують фінансово-кредитні посередники — інвестиційні фонди, довірчі това­риства, страхові компанії, пенсійні фонди.

Інвестиційні фонди акумулюють тимчасово вільні кошти фірм і приватних осіб, продаючи власні цінні папери. Отримані у такий спосіб кошти вони вкладають у цінні папери інших підприємств. В Умовах перехідної економіки, в тому числі в Україні, інвестиційні фонди сприяють обігу приватизаційних майнових сертифікатів гро­мадян, вкладаючи їх в акції роздержавлених підприємств.

Довірчі товариства управляють майном приватних осіб чи під­приємств, вкладають їхні кошти (за дорученням) у цінні папери, продають одні й купують інші цінні папери з метою отримання прибутку.

Страхові компанії їй пенсійні фонди акумулюють кошти продажем страхових полісів або зберіганням страхових внесків; отримані кошти вони вкладають в акції та облігації. Ці посередники також надають кредити під заставу нерухомості.

Діяльність служб зайнятості спрямована на забезпечення ефективної зайнятості, створення банку інформації про вакансії та умови для професійної перепідготовки й фінансової підтримки безробітних. Функцією цих служб є також організація громадських робіт.

В Україні розроблено комплекс законодавчих документів, які регламентують діяльність закладів ринкової інфраструктури.

Коротке повторення:

□ Ринок — це механізм взаємодії продавців покупців, на основі якого визначаються ціни та кількість товарів.

□ Головними складовими національного ринку є ринки товарів і послуг, праці, природних ресурсів, капіталів, грошей, цінних паперів тощо.

□ Ринкова інфраструктура — це сукупність! допоміжних установ і ланок, діяльність яких] прискорює та полегшує укладення і здійснення ринкових угод.

ПІДСУМКИ

1. Ринкова економіка ґрунтується на приватній власності на ресурси та свободі підприємництва і вибору. Влас­на вигода — її рушійна сила, а конкуренція — її контрольно - регулювальний механізм. Уряд не повинен втручатися у господарську діяльність фірм.

2. Спеціалізація, застосування здобутків науки і техніки та використання грошей притаманні всім сучасним еко­номічним системам.

3. У ринковій економіці виробляють лише ті продукти, виготовлення і продаж яких є прибутковими; сувере­нітет споживача означає, що ділові фірми спрямовують свої зусилля на задоволення його потреб.

4. Загальне уявлення про функціонування ринкової еко­номіки може дати схема кругопотоку. Ця схема пока­зує продуктові й ресурсні ринки та найважливіші потоки — «доходи—видатки» і «ресурси—продукція», які становлять кровоносну систему ринкової економіки.

5. Національний ринок структурований і функціонує на основі взаємодії його складових. Головним критерієм класифікації видів ринку є економічне призначення його об'єктів — ринки товарів і послуг, праці, природ­них ресурсів, капіталів, грошей, цінних паперів тощо.

6. Кожний вид ринку різниться не лише об'єктами, а й суб'єктами ринкових відносин, особливостями форму­вання попиту, пропозиції та цін.

7. Функціонування будь-якого виду ринку забезпечують відповідні ринкові установи (біржі, банки, фінансово-кредитні посередники, служби зайнятості), стан та динаміка розвитку яких відображають рівень ділової активності та здоров'я економіки.

8. Через систему угод і контрактів біржі впорядковують і стабілізують стосунки продавців і покупців певних цінностей (товарів, цінних паперів тощо), полегшують фірмам реалізацію продукції, отримання додаткових капіталів та їх спрямування у продуктивніші галузі.

9. Банківська система сприяє руху капіталів, раціональ­ному використанню тимчасово вільних грошових коштів і прискоренню розрахунків у національній економіці.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

приватна власність

економічна свобода

особистий інтерес

конкуренція

ринок

спеціалізація

суверенітет

споживача

бартер

орієнтувальна функція ціни

ринок товарів і послуг

ринок праці

ринок капіталів і грошей

ринок цінних паперів

ринок землі

валютний ринок

тіньовий ринок

ринок науково-технічних роз­робок

товарна біржа

фондова біржа

центральний банк

комерційний банк

фінансово-кредитні посеред­ники

маклер

дилер

брокер

біржові операції

інфраструктура ринку

Контрольні запитання та завдання

1. Ринкову економіку характеризують як систему саморегулювання, рушійними силами якої є особиста вигода індивідів та конкуренція. Поясніть це положення.

2. Які переваги спеціалізації у використанні еко­номічних ресурсів? Поясніть твердження «Обмін є необхідним наслідком спеціалізації».

3. Оцініть і поясніть твердження:

а) «Гроші є єдиним товаром, що не придатний ні для чого іншого, окрім як для того, щоб їх. витра­чати»;

б) «Ринкова економіка є економікою прибутків і збитків»;

в) «Конкуренція є дисциплінуючим компонентом ринкової економіки»;

г) «Технологія, яка з інженерної точки зору вида­ється гіршою, з точки зору економіки може ви­явитися найефективнішою»;

д) «Дивовижна властивість ринку полягає у тому, що він сам себе підтримує. Якщо хтось хоче робити те, чого ринок не схвалює, ціною еко­номічної свободи стає економічне розорення».

4. Банк має депозити (вклади) від клієнтів на суму 100 млн. гривень і сплачує 10% за вклади та надає кредити на суму 90 млн. гривень на умовах 15% річних. Обчисліть прибуток банку.

5. Поясніть, яких заходів уживають служби зайня­тості для зменшення кількості безробітних.