Ринок товарів і послуг

На цьому ринку відбувається обмін товарів і послуг споживчого та виробничого призначен­ня. В економіці є велика кількість ринків кон­кретних продуктів, тобто функціонують спеціа­лізовані ринки. Споживчий ринок, наприклад, охоплює ринки одягу, продовольства, побутової техніки, меблів тощо; ринок товарів виробничого призначення — ринки ванта­жівок, устаткування, сировини, паливних та енергетичних ресурсів та ін.

Ринки товарів і послуг, або товарні ринки, неоднорідні й за _чсвоїми суб'єктами. Продавцями й покупцями на них виступають юридичні та фізичні особи. На споживчому ринку покупцями є домогосподарства, а продавцями — фірми, які виробляють споживчі товари та послуги.

Покупцями на ринку товарів виробничого призначення є: окремі фірми, які потребують їх для виробництва інших товарів і послуг; посередницькі установи, які стають власниками товарів з метою їх подальшого перепродажу; нарешті, представники владних структур, які використовують ці товари та послуги для виконання своїх Функцій.

Продавцями товарів виробничого призначення виступають фірми, які їх виробляють, та посередницькі інституції.

Існують відмінності між двома видами товарного ринку й у способах доведення продукції до споживача. Важливу роль на споживчому ринку відіграють канали оптової та роздрібної торгівлі, ^а на ринку товарів виробничого призначення —мережа дистриб'ю­торів, дилерів і брокерів.

Дистриб'ютори — це оптово-посередницькі фірми, які обслугову­ють різні галузі економіки. Такі фірми купують товари оптом і про­дають їх від свого імені й на свій ризик. Дилери й брокери можуть бути членами товарних бірж.

Оптова торгівля — це купівля товарів великими партіями з метою перепродажу або для виробничого використання. Оптові торгівці при­стосовують свої послуги до потреб споживачів, стежачи за попитом.

Роздрібна торгівля здійснюється у вигляді продажу товарів дрібни- ] ми партіями кінцевим споживачам для безпосереднього використання. Мережа роздрібної торгівлі охоплює торгові центри, універмаги, спеціалізовані крамниці, крамнички та ін.

Ринок праці та ринок природних ресурсів

Особливості ринку праці пов'язані зі специ­фікою праці — одного з найважливіших ресур­сів економіки. Як і товарний ринок, ринок праці доволі розгалужений, що зумовлено пот­ребами економіки у річних видне праці.

Продавцями праці є люди працездатного віку, а покупцями — приватні підприємства або держава.

Попит на ринку праці є похідним від попиту на товари і послу­ги, які виробляє економіка, а також залежить від продуктивності праці. Підприємець наймає додаткових працівників доти, доки ціна праці (заробітна платня) не перевищує їхній внесок у ство­рений продукт.

На пропозицію праці впливають різні чинники: свобода вибору власника праці, тенденції рівня заробітної платні, демографічна ситуація в країні та ін.

Ринок природних ресурсів пов'язаний із купівлею—продажем тако­го особливого фактора виробництва, як земля. При цьому окремі природні ресурси (повітря, вода) безпосередньо об'єктами купівлі— продажу не стають. Але у зв'язку із платою за їх використання та штрафними санкціями за перевищення встановлених норм забруд­нення їх залучення в економіку також здійснюється на ринкових (платних) засадах.

На ринку природних ресурсів відбувається передання прав влас­ності від їхніх власників до майбутніх користувачів — підприємств (видобувних, будівельних, сільськогосподарських — приватних чи державних). Покупцями землі можуть виступати й окремі особи. Власником, а отже й продавцем землі, можуть бути приватні особи, органи державної влади, навіть корпорації.

Кількість землі на планеті чи в окремій країні є обмеженою. Ціна землі узгоджує інтереси її власника та інтереси підприємств та осіб, які виступають на ринку землі покупцями.

Ринок землі в Україні поки що є одним із найменш розвинутих. Є підстави вважати, що його формування відбуватиметься довго. Це пов'язано з тривалим існуванням державної власності на землю в минулому й небажанням впливових у країні сил сприяти становлен­ню приватної власності на землю, без якої її ринок функціонувати не може.