2.2 Основні напрями сучасної економічної думки.

У складі сучасної західної економічної думки виділяють три основні напрями: кейнсіанство, неолібералізм та інституціоналізм кожен з яких характеризуються особливостями концепцій, методології і теоретичного апарату, відмінністю практичних рекомендацій.

Публікація роботи Дж. Кейнса "'Загальна теорія зайнятості, проценту та грошей" (1936 р.) була найбільш важливою подією в історії економічної думки Заходу в період між першою та другою світовими війнами. Кейнс першим застосовує макроекономічний підхід до аналізу економічних процесів, досліджує функціональні аспекти закономірностей капіталістичного процесу відтворення, формулює концепцію ефективного попиту (потенційно можливо­го і регульованого державою попиту). Спроба визначення про­блеми зайнятості через визначення закономірностей руху ефек­тивного попиту і приросту національного доходу складає основ­ну ідею кейнсіанства. Кейнс розробляє стратегію державного втручання в економіку з метою стимулювання ефективного по­питу, політику дефіцитного фінансування для забезпечення по­вної зайнятості.

Послідовники Кейнса Р. Харрод, Е. Домар, Е.Хансен акцентували увагу на кількісних залежностях розширеного відтворення або мо­делях економічної динаміки, економічного зростання. У більш ши­рокому аспекті неокейнсіанська концепція динаміки включає тео­ретичне пояснення циклічних коливань. Концепція "неокласично­го синтезу" (Е. Хансен, Дж. Хікс, П. Самуєльсон) поєднала активну кейнсіанську державну політику з регулювання макропропорцій, з розвитком максимальної приватної ініціативи на мікрорівні.

Кейнсіанська концепція, яка завоювала пріоритет в США, в повоєнний період домінує на Заході, настає "епоха кейнсіанст­ва". Криза кейнсіанської теорії виникла в 70-ті роки XX ст., ко­ли стратегія бюджетних дефіцитів призвела до розкручування інфляції, а спроби стабілізації економіки національними захода­ми були зруйновані нестабільністю світового капіталістичного господарства.

Одночасно з кейнсіанством формується неолібералізм, методо­логічною основою якого стають ідеї нової історичної школи, нео­класики та традиційного лібералізму. Провідні центри неолібера­лізму були сформовані у Німеччині — фрейбурзька школа (В. Ойкен, В. Репке, Л. Ерхард), у США — монетарна школа (Ф. Найт. М. Фрідмен, Нобелівській лауреат 1976 р.). Як і неокласики, неоліберали вважали, що вільний ринок є основою вільної конку­ренції, держава повинна забезпечувати умови для конкуренції. Але на відміну від неокласиків, неоліберали обґрунтовують ак­тивну соціальну політику, державну допомогу по відношенню до представників "соціально слабких груп". Німецький неолібералізм створив проект "держави загального добробуту", третього шля­ху між капіталізмом і соціалізмом. Після другої світової війни ідеї неолібералізму отримали практичне втілення, насамперед, у ФРН.

У ході відродження консервативних традицій кінця 70-х рр., на основі поєднання неокласичних підходів і монетарної концепції державного регулювання формується монетарнім. В основі сучасних монетаристських концепцій є класична кількісна теорія грошей. Досліджуючи історію і теорію грошового обігу, зокрема "монетарну історію" США, Фрідмен зробив висновок, що циклічність економічного розвитку має грошову природу, саме зростання грошової маси в обігу провокує інфляцію. Тому грошова сфера, пропозиція грошей мають бути основними об'єктами державного контролю.

Інституціоналізм (від лат. іnstitutio — спосіб дій, настанова) виник на початку XX ст. в США, як альтернатива неокласично­му напряму. Як і інші економісти реформістського напряму, інстітуціоналісти пов'язували з державним регулюванням еко­номіки надії на створення стабільної та ефективної системи, в якій поєднуються приватні та суспільні інтереси, наголошували на необхідності суспільного контролю над бізнесом. Інсти­туціоналізм розширює межі економічної теорії, звертається до галузі права, політології, соціології, психології тощо.

Період 20-30-х рр. XX ст. отримав назву американської або Практичної школи інституціоналізму (Т. Веблен, Дж. Коммонс, К-Мітчелл). Засновник соціально-психологічного інституціона­лізму Веблен вивчає такі економічні явища як традиції, які після Виникнення, набувають інерції та авторитету. Поведінка людей, спонукальні мотиви, що закріплюються у вигляді інститутів, виз­начають надалі економічні відносини і соціально-економічний розвиток суспільства.

В останній третині XX ст. в умовах "глобальної промислової революції", інституціоналізм відновлюється у вигляді теорій, які відображають трансформацію економічних і соціальних структур. Серед нових концепцій найбільш суттєвими були теорія "ди­фузії власності" (демократизації капіталу) П. Друк ера, "колективного капіталізму" А. Берлі, Г. Мінза, "управлінської революції" П.Друкера, Дж. Бернхема, технократична теорія Дж. Гелбрейта.

У центрі дослідження — промислові корпорації, менеджмент, розвиток людини і суспільства.

Економічні відносини, як цілісна економічна система.

Система

економічних відносин

Соціально-економічні відносини

Предмет політичної економії

Організаційно-економічні відносини

Економічні відносини на рівні національного господарства

Предмет макроекономіки

Економічні відносини між окремими економічними суб’єктами

Предмет мікроекономіки

Предмет конкретно-економічних наук

Конкретно-економічні відносини

Запитання та завдання для обговорення

1. Давньогрецькі мислителі визначили економіку як науку про домашнє господарство. Прокоментуйте це положення.

2. Чому, на вашу думку, необхідно вивчати курс політичної економії?

3. Розкрийте предмети курсів «Основ економічної теорії», «Економіксу», «Політичної економії», «Марксистської політичної економії».

4. Охарактеризуйте цілі та функції економічної теорії як навчальної дисципліни.

5. Доведіть, чому сьогодні широка економічна освіта — одна з найважливіших загальнолюдських цінностей, без яких неможливий подальший прогрес цивілізації.

6. Які економічні умови визначили виникнення й становлення економічної теорії як науки?

7. Визначте основні етапи розвитку економічної думки.

8. Охарактеризуйте дрібнобуржуазну, буржуазну і марксистську політекономії як економічні течії.

9. Розкрийте основні риси сучасної економічної науки.

10. Спробуйте сформулювати основні завдання, що ставить су­спільство перед економічною наукою.