Взаємозв'язок економічних наук

Показані на схемі групи економічних відносин фактично пред­ставляють собою логіку економічного аналізу і взаємозв'язок між різними науками, що вивчають економіку. Так, конкретно-економічні дослідження, дані конкретних наук, що вивчають функціонування спеціалізованих галузей і фірм, представляють собою той фактичний матеріал, який необхідний для теоретич­них узагальнень. На мікро- і макрорівнях ці узагальнення здійс­нюються різними шляхами. Мікро економісти мають тенденцію детально вивчати один аспект економічної поведінки без зв'язку з іншою частиною економіки. Це робиться з тією метою, щоб зберегти простоту аналізу.

Мікроекономічний аналіз зарплати шахтарів зробив би наголос на характеристиці останньої і на фінансових можливостях влас­ників шахт. Він нехтував би цілим ланцюгом побічних ефектів, які були б викликані підвищенням зарплати шахтарів. Напри­клад, працівники автомобільного сектору могли б використати прецедент з підвищенням зарплати шахтарів, щоб собі також за­безпечити більш високу зарплату і, таким чином, придбати біль­ші будинки, де б система опалення спалювала б більше вугілля. Коли мікроекономічний аналіз ігнорує ці побічні наслідки, його кваліфікують як частковий аналіз.

У деяких випадках побічні ефекти можуть бути дуже незнач­ними, і економісти розсудливо можуть тоді концентрувати свої зусилля на детальному аналізі певного виду діяльності або окре­мо взятого сектору. В інших випадках непрямі ефекти можуть бу­ти дуже значними. Щоб не залишити їх обабіч, треба шукати інші принципи теоретичних узагальнень. Саме макроекономічний аналіз зосереджує основну увагу на виявленні взаємозв'язків між різними економічними явищами, і розкриває загальні тенденції економічного розвитку. Таким чином, макроекономіка — це логіч­но обумовлений наступний після мікроекономіки етап наукового дос­лідження.

Функціонування будь-якої системи економічних відносин має певні соціально-економічні наслідки. Тому завершення наукових досліджень має передбачати теоретичне обґрунтування вис­новків соціально-економічного характеру, тобто макро - і .мікроекономічний аналіз повинен виходити на рівень політекономічних уза­гальнень, зокрема давати наукове обґрунтування: як ті чи інші пере­творення у господарстві позначаються на відносинах власності, відносинах розподілу, економічному становищі окремих груп суб'єктів підприємницької діяльності, як це відбивається на трудових відносинах, заробітній платі, соціальному захисту населення Отже, кожний економіст і господарський практик за своєю суттю ма­ють бути політекономами, для того щоб уміти дати належну на­укову оцінку соціально-економічній природі тих господарських рішень, які приймаються як на мікро -, так і на макроекономічному рівнях.

1.3 Цілі та функції економічної теорії.

Незважаючи на те, що політична економія, мікро - і макроекономіка представляють собою систему теоретичних наук, їх вивчення має велике значення в практичному аспекті. Звичайно вони не дають конкретних рецептів, але розкривають зако­номірності та загальні тенденції економічного розвитку, теоре­тичні моделі поведінки господарських суб'єктів, тобто озброю­ють знаннями, без яких не можна вирішити жодне конкретне пи­тання. У цьому своєрідне і виключно практичне значення еко­номічної теорії.

Головне завдання, а отже, і функція економічної теорії полягає в тому, щоб дати відповідь на головні економічні питання, які цікавлять усіх членів суспільства. У нинішніх умовах переходу до ринку люди насамперед хочуть знати:

* що собою представляє ринкова економіка, як вона функціонує,

* чим обумовлюються притаманні їй піднесення і спади національного виробництва, інфляція і безробіття;

* які заходи впливають на рівні споживання та інвестицій, на курси гривні і торгівельні баланси, заробітну плату і ціни; » у чому полягає суть монетарної і фіскальної політики;

* яким має бути обсяг грошової маси в обігу,

* як формується бюджет, процентна ставка, що таке державний борг та інше. Ділових людей і підприємців хвилюють питання:

* в яких межах і формах буде проводитися подальше законодав­че забезпечення і державне регулювання підприємницької діяльності,

* які основні принципи цієї форми господарювання;

* найважливіші чинники, що визначають логіку її функціонування?

Не байдужі людям і проблеми міжнародного характеру, їх, зо­крема, цікавить: який рівень життя в інших країнах світу, і чим пояснюється ця різниця; яка господарська система краща, тобто забезпечує більший економічний ефект і краще слугує людині; що являє собою, наприклад, "шведська модель суспільного роз­витку"; для чого здійснюється економічна інтеграція в західно­європейських країнах тощо.

Переконливо відповісти на такі запитання неможливо без гли­бокого і системного вивчення економічної теорії.

Важливим завданням економічної теорії є формування науково­го економічного мислення. Щоб розкрити значення даної функції, наведемо такий приклад. Не будучи спеціалістом, скажімо, у га­лузі чорної металургії, людина не стане розмірковувати про якість різних марок сталі або про переваги конверторного способу ви­плавки металу. Інша справа — економіка. Тут кожний з дитинст­ва щось пізнає і постійно розширює свій кругозір. У результаті формується те, що називається буденним економічним мисленням.

Така форма мислення не є науковою. Вона ґрунтується на ок­ремих поверхових і однобічних відомостях про економіку. Часто те, що здавалося б абсолютно істинним, при детальному дослід­женні може перетворитися в абсолютну безглуздість На буденне мислення часто впливають такі фактори, як традиції, звичаї, на­тура людини та ін.

Для об'єктивної оцінки, необхідно проаналізувати величезну кількість статистичних даних, які всебічно характеризували б те, чи інше економічне явище і дали б можливість зробити суттєві узагальнення й висновки, а отже, й сформулювати окремі економічні категорії та економічні закони. Тому формування науко­вого мислення безпосередньо пов'язане з пізнавальною функцією.