Мікро - і макроекономіка.

Крім політичної економії, економічну теорію вивчають у курсах мікроекономіки і макроекономіки. Нерідко їх об'єднують в один курс "Економікс". Останній представляє собою теорію ринкової економіки, тому не випадково, що сам процес становлення ринко­вих відносин в Україні обумовив необхідність ґрунтовного опану­вання цією наукою як студентами вищих навчальних закладів, так і всіма спеціалістами, які визначають економічну стратегію не лише окремих фірм, а й економічну політику держави в цілому.

В "Економіксі" під час визначення предмета економічної теорії акцентується увага на організаційно-економічних відносинах. І це не випадково. Свого часу буржуазна економічна наука головним чи­ном ухилялась від аналізу соціально-економічних відносин, тому що це не відповідало інтересам пануючого класу, а саме: буржу­азія не була зацікавлена у розкритті глибинних основ капіта­лістичної експлуатації. З 40-х років XIX ст., коли робітники пове­ли рішучу боротьбу за свої соціальні права, буржуазні економісти перестали вивчати властиві капіталістичному способу вироб­ництва суспільні відносини й зосередили увагу на дослідженні ор­ганізаційно-господарських зв'язків. Тут вони досягай значних успіхів, широко використовуючи математику й статистику для з'ясування складних господарських процесів. Багатьом західним економістам (особливо спеціалістам з економіко-математичних методів аналізу) були присвоєні Нобелівські премії з економічних наук. Серед них, зокрема, американські вчені Пол Самуельсон, Василь Леонтьев, Мілтон Фрідмен, англійський дослідник Фрідріх фон Хайєк, французький — Морс Алле та ін.

Сучасна розвинута капіталістична економіка — соціальна орієнтована. Вирішення соціальних проблем визначається ефек­тивністю розвитку економіки. Тому, природно, за цих умов на перший план висуваються питання ефективності виробництва. Завдання економічної науки якраз і полягає в тому, щоб розро­бити такий господарський механізм, який дозволяв би найбільш доцільно, з найменшими витратами вирішувати господарські за­вдання і досягати поставлених цілей.

Під час визначення предмета "Економікса" в західній еконо­мічній літературі акцентується увага на тому, що кожне сус­пільство завжди має вирішувати три фундаментальні проблеми для щоденного забезпечення своїх необхідних життєвих умов:

* які блага і послуги виробляти;

* як їх виробляти;

* для кого їх виробляти.

Економікс — це наука про те, як люди і суспільство вибирають спосіб використання обмежених ресурсів, щоб виробити різно­манітні товари і розподілити їх сьогодні або в майбутньому для спо­живання різних індивідів і груп суспільства.

Людям властиві як біологічні, так і соціально обумовлені по­треби. Ми намагаємося придбати харчі, одяг, житло, багато то­варів і послуг, які асоціюються з пристойним або високим рівнем життя. Ми також наділені певними здібностями і оточені безліччю матеріальних благ — природних і вироблених. Тому цілком при­родно використати наявні матеріальні ресурси — робочу силу та управлінські здібності, інструменти і машини, землю і мінеральні багатства — для виробництва товарів і послуг, які задовольняють наші матеріальні потреби. Саме цю діяльність, що здійснюється в межах організаційного механізму, називають економічною системою.

Проте обмеженість ресурсів не дозволяє досягти ідеального рішення. Незаперечним фактом с те, що сукупність усіх наших ма­теріальних потреб перевищує виробничі можливості усіх наявних ресурсів. Ось чому абсолютний матеріальний достаток не може бу­ти здійсненим. Цей незаперечний факт і лежить в основі визначен­ня "Економікс". Економіко досліджує проблеми ефективного викори­стання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини.

В мікро - і макроекономічних аспектах ці проблеми досліджу­ються на різних рівнях. Макроекономічні дослідження відносять­ся або до економіки в цілому, або до таких складових її основних підрозділів (агрегатів), як державний сектор, домогосподарство і приватний сектор.

Агрегат — це сукупність специфічних економічних одиниць, які розглядаються так, якби вони становили одну одиницю. Так, ми можемо вважати для себе зручним звести докупи майже 2 тис. фермерських господарств України і розглядати їх як одну госпо­дарську одиницю. Ми можемо на макрорівні розглядати також великі народногосподарські утворення, такі як інвестиційний комплекс, паливно-енергетичний комплекс, фінансово-кредитна система, гроші і т.п.

Макроекономіка намагається намалювати загальну картину, ' або накреслити загальну схему структури економіки і зв'язків між великими агрегатами, що складають економіку в цілому. Тому не дивно, що макроекономічні дослідження економічних проблем охоплюють аналіз таких величин як:

• загальний обсяг продукції,

• загальний рівень зайнятості,

• загальний обсяг доходу,

• загальний обсяг витрат,

• загальний рівень цін і т.п.

Образно кажу­чи, макроекономіка вивчає не дерева, а ліс. Вона дає нам дослід­ження економіки з висоти пташиного польоту.

Макроекономісти не цікавляться взагалі поділом предметів споживання на автомобілі, велосипеди, телевізори, комп'ютери. Вони віддають перевагу вивченню усього цього як єдиного ціло­го під назвою "предмети споживання", тому що вони цікавлять­ся переважно взаємодіями між покупками домогосподарствами предметів споживання і рішенням фірм про покупки обладнання і будівель.

На відміну від цього мікроекономіка має справу з конкретни­ми економічним одиницями, з детальним вивченням поведінки цих індивідуальних одиниць. Коли економіст звертається до мікроекономічного аналізу, то він, фігурально виражаючись, ста­вить економічну одиницю або дуже маленьку частину економіки під мікроскоп і детально вивчає аспекти її функціонування. Тут ми оперуємо термінами: окрема галузь, фірма або домогосподарство — і зосереджуємо увагу на таких величинах, як

• вироб­ництво або ціна конкретного продукту,

• чисельність робітників, зайнятих у одній фірмі,

• виручка або доход окремої фірми або окремого домогосподарства,

• витрати даної фірми або сім'ї і т.д.

У мікроекономіці ми вивчаємо уже не ліс, а дерева. Отже, мікрое­кономіка — це наука, що детально вивчає рішення, які приймаються індивідуумами відносно окремо взятих благ.

На мікрорівні будь-яка економічні ситуація розглядається як результат поведінки окремих господарських одиниць. В основі їх поведінки лежить прагнення прийняти найбільш раціональні рішення, тобто вибору таких варіантів, які ведуть до максимуму результату при мінімальних витратах.

Зрозуміло, що поведінка реальних учасників економічних процесів далеко не завжди відзначається раціональністю: вони можуть поступати зовсім нелогічно і навіть безглуздо. Але у мікроекономічному аналізі розглядаються не окремі дії, а теоретич­на модель, яка дозволяє зрозуміти логічні принципи господарсь­кої поведінки людини. Ця теоретична модель розробляється на основі аналізу величезного фактичного матеріалу, узагальнення якого дозволяє сформулювати теоретичні висновки, які характерні для певного процесу і визначають логіку поведінки фірми в даній господарській ситуації.

Під час вивчення теоретичної моделі на мікрорівні застосовують поняття "економічної особи": суб'єкта, який здійснює раціональний вибір, тобто вишукує найкращі способи, що ведуть його в даних умовах до досягнення мети. Отже, теоретичні моделі відображають не лише логіку поведінки окремих господарюючих суб'єктів, а й визначають принципи найбільш доцільного вирішен­ня економічних задач. Якщо знати ці принципи, то можна істотно підвищити шанси на успіх в галузі практичної діяльності.

Таким чином, політична економія, мікроекономіка і макроекономіка мають свої окремі аспекти дослідження, і лише в ціло­му вони дають уявлення про суть економічних відносин як цілісної економічної системи. Це можна представити схемою, зо­браженою на рис. 1.1. - Економічні відносини, як цілісна економічна система.