Тема № 1: ПРЕДМЕТ І МЕТОД ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ.

Мета: ознайомлення студентів з поняттям економіки та виробничих відносин, формування системи знань про економічні відносини як суспільну форму виробництва, розвиток світоглядних можливостей студентів, викликання цікавості до теми яка вивчається та дисципліни в цілому.

Зміст теми

Предмет методи та функції економічної теорії. Основні етапи розвитку економічної теорії. Меркантелізм- перша школа економічної теорії. Проблема ідеологізації економічної теорії.

ПЛАН:

1Вступ до курсу економічної теорії.

1.1 Поняття економіки та виробничих відносин.

1.2 Система економічних знань.

1.3. Цілі та функції економічної теорії.

1.4. Методи економічного аналізу.

2Основні етапи розвитку економічної теорії.

2.1 Зародження економічної думки

2.2 Основні напрями сучасної економічної думки.

Література:

1. Основна:

   1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища шк., 1995. – 471 с. (стр.12-19)

   2. Основы экономической теории: Учебник./ Под общ. ред. С.В. Мочерного. – К.: О-во «Знання», КОО, 2000. – 607 с. (стр.22-69)

   3. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 2: Підприємництво, маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому господарстві. / За ред. Ю.В. Ніколенка. - 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1998. – 272 с. та 1994 р. видання. (стр.5-21)

2. Додаткова:

2.1 Е.М. Воробьев, А.А.Гриценко, М.Н.Ким. Экономическая теория .-“Фортуна-пресс”, 2000.- 411 с. (стр.9-27)

2.2 О.Ю. Мамедов. Современная экономика.- Ростов н/Д.: “Феникс”, 1998.-672 с. (стр.16-35)

2.3 В.Д. Камаев. Экономическая теория: Учебник.- М.: “ВЛАДОС”, 1998.- 640 с. (стр.9-24)

Питання для самостійної роботи.

1. Основні методи пізнання соціально - економічних процесів. 6 с. 20-28.

1. Економічні категорії і закони 19 с. 13-14.

2. Основні напрями сучасної економічної думки. 18 с. 16-21

1. Вступ до курсу економічної теорії.

Історичний екскурс у минуле еконо­мічної думки показує, що люди завжди прагнули теоретично усвідо­мити економічні умови свого існу­вання, мотиви господарської діяль­ності, а відтак, розгадавши таємниці економічних процесів, спробувати управляти ними. Практичні потреби регулювання економічного життя й зумовили виникнення економічної теорії. Економічна думка зародилася ще в стародавньому світі. Це була певна сума поглядів на господарські явища, на рушійні сили економічної діяльності людей. Істотного розвитку вона досягла в епоху рабовласництва. В працях Ксенофонта (430— 355 рр. до н.е.), Платона (427—347 рр. до н.е.), Аристотеля (384—322 рр. до н. є.), а також мислителів стародавнього Риму, Індії, Китаю міститься спроба з позицій свого час з'ясувати загальні принципи економічного розвитку. «Економікс» (домашнє господарство) — так називалася праця видатного мислителя Стародавньої Греції Ксенофонта, в якій зроблена спроба обґрунтувати мотиви господарської діяль­ності людей, висловлено ряд цікавих економічних думок.

1.1 Поняття економіки та виробничих відносин.

Вивчення кожної науки починається з визначення її предмета, тобто того кола питань, які вона досліджує, з'ясування цілей, які вона намагається досягти, методів, які вона використовує. Отже, головним завданням даної теми є визначення:

• предмета курсу "Економічна теорія";

• цілей і функцій даної науки;

• загальних методів економічних досліджень.

Економічна теорія відноситься до тих наук, які вивчають еко­номіку в цілому (сутність основних понять, загальні взаємозв'яз­ки та залежності між ними) безвідносно до конкретних форм. Як відомо, національне господарство кожної країни складається з су­купності різноманітних галузей, кожна з яких має свої, прита­манні лише їй, специфічні особливості економічної діяльності. Ра­зом з тим, ці галузі між собою тісно пов'язані і взаємозумовлені. Економічні відносини між ними і в середині них будуються на ос­нові загальних принципів і моделей господарської діяльності, ма­ють одні і ті ж соціально-економічні наслідки, однаково познача­ються на житті як суспільства в цілому, так і кожного його члена. Саме ці відносини формують економічне середовище, представля­ють систему економічних законів і закономірностей, які обумов­люють поведінку всіх господарюючих суб'єктів як на мікро -, так і макрорівнях і цим самим виражають логіку економічного життя. Коротко цю систему економічних відносин називають еко­номікою, а науку, яка її вивчає — економічною теорією.

Вперше поняття "економіка" ввів грецький мислитель Аристотель (III ст. до н.е.). Описуючи організацію господарства в маєтку рабовласника, він фактично обґрунтував суть економіки як науки про домашнє господарство: грецьке "ойкос" означає Дім, господарство, "номос " — вчення, закон. Проте економіка як наука, як систематизоване знання про суть господарської діяльності виникла лише в ХУІІ-ХУІІІст., тобто в період становлення капіталізму.

Щоб з'ясувати предмет даної науки, необхідно розкрити сут­ність принаймні двох важливих категорій: "економіка" й "еко­номічні теорія". При цьому слід зауважити, що теорія — це фор­ма наукового пізнання, яка дає уявлення про певну об'єктивну дійсність як цілісну систему. Отже, економічна теорія має бути на­укою про економіку як цілісну систему, в якій есе пов’язане, взаємозумовлене й субординоване.

Наприклад, багато економістів спеціалізуються на вивченні певної, окремо взятої галузі. Так, існують економісти з праці, економісти з енергетики, економісти-монетаристи, економісти-міжнародники. Що їх відрізняє — це певний сектор економічно­го життя, яким вони цікавляться. Разом з тим немає необхідності класифікувати економіку за галузями економічного життя, коли йдеться про економіку як цілісну систему.

Щоб краще це зрозуміти, наведемо такий приклад. В медицині є лікарі вузької спеціалізації, які займаються лікуванням окремих людських захворювань. Разом з тим кожний лікар має вивчити людину в цілому, як живий організм, в якому все пов'язане і зу­мовлене, який чутливо реагує як на внутрішні, так і зовнішні зміни, що можуть відбуватися і відбуваються у реальному людсь­кому житті. Так само і економіст-теоретик розглядає економіку в цілому як живий організм, всі елементи якого органічно між со­бою пов'язані і функціонують у певному співвідношенні і субор­динації. Аналогічно тому, як лікування окремого людського за­хворювання не може бути успішним без знання його взаємозв'яз­ку з людським організмом в цілому, так само конкретно-еко­номічні дослідження в окремих галузях не досягають належного результату без достатніх знань про економіку як цілісну систему. Цим обумовлюється значення вивчення економічної теорії в сис­темі економічних наук.

В економічній літературі даються різні визначення поняття економіки як науки. Нагадаємо найбільш відомі з них:

• економіка — наука про виробничу діяльність та обмін її ре­зультатами між людьми;

• економіка вивчає рух економічного життя: тенденції в роз­витку цін, виробництва, безробіття тощо. У міру вивчення цих явищ вона допомагає розробити політику, реалізуючи яку уряд може впливати на економічний розвиток;

• економіка — наука вибору. Вона вивчає, як люди вибирають спосіб використання обмежених виробничих ресурсів (землі, праці, обладнання, технічних знань) для виготовлення різних товарів і розподілу їх між різними членами суспільства;

• економіка вивчає, яким чином людина здійснює організацію виробництва і споживання;

• економіка вивчає гроші, капітал, його форми й багатство,

Кожне з цих визначень відображає певний аспект економічних відносин, хоч і не охоплює повністю всю систему. Водночас усі вони показують, що економіка безпосередньо пов'язана з вироб­ництвом, зі створенням матеріальних і духовних благ.

Як відомо, суспільне виробництво має дві сторони: технічну і суспільну. Технічну виражають продуктивні сили, а суспільну — виробничі відносини. Детальну характеристику продуктивних сил ми розглянемо пізніше. Зараз же відзначимо, що вони скла­даються з двох основних частин: засобів виробництва і трудових ресурсів, які приводять їх у рух, тобто використовують для ство­рення матеріальних і духовних благ. Продуктивні сили виража­ють відносини "людина-природа". Ці відносини вивчаються при­родничими і технічними науками. Суспільну сторону вироб­ництва представляють виробничі відносини. До їх вивчення зво­диться весь зміст економічних наук.

Отже, предметом економічної теорії як науки є виробничі відноси­ни. У літературі дається таке їх визначення: виробничі відноси­ни — це відносини, що складаються у суспільстві з приводу вироб­ництва, розподілу обміну і споживання матеріальних і духовних благ. Таке їх тлумачення в основному характерне для марксистсь­кої політичної економії, хоч в немарксистських джерелах воно та­кож не заперечується. Так, відомі американські вчені Д. Бегг, С. Фішер, Р. Дорнбуш відмічають, що предмет економічного аналізу — це складова частина людської поведінки, яка пов'язана з виробництвом, обміном і використанням благ і послуг¹.

Щоб детальніше уявити, що собою представляють виробничі відносини, наведемо приклад, який зустрічається в літературі². Уявімо собі дві ситуації.

Ситуація 1. Робінзон попав на безлюдний острів і вимушений вести життя первісної людини. Взяв ліану, палицю і великий камінь, спорудив соки­ру, пішов з нею на полювання за папугами. Довго чи швидко, але йо­му вдалося спіймати один екземплярчик, який був на місці з'їдений.

Ситуація 2. Група первісних мисливців, озброєних найдосконалішою на ті часи технікою — кам'яною сокирою, луком і стрілами, забила мамонта. їдоків було у племені багато, м'яса — мало. Прийшлось м'ясо поділи­ти порівну між усіма: якби одні одержали більше, то інші не змогли б вижити. Наступні полювання складалися для племені невдало, тому старійшини вирішили удосконалити стріли: приробити до них залізні наконечники. Декілька мисливців успішно перекваліфікувались у виго­товленні наконечників для стріл. Вони перестали ходити на полюван­ня, а обмінювали свій продукт (наконечники для стріл) на частини м'яса забитого мамонта.

У чому полягає принципова відміна другої ситуації від пер­шої. В обох випадках — примітивне виробництво (мисливство, виготовлення найпростіших знарядь праці), але у другому — представлена хоч і примітивна, але вже економіка, тому що йдеться не лише про відносини людей до речей — лука, сокири, м'яса, а й про їх стосунки між собою у суспільстві: не взагалі (сімейні, релігійні, ідеологічні та ін.), а пов'язані з виробництвом. Отже, економічні відносини ляж людьми складаються з приводу суспільного виробництва. У своїй загальній сукупності вони вира­жають собою суть самого поняття — економіка.