3.1.1 Поняття економічних потреб, їх класифікація.

Людина має споживати, щоб жити. Праг­нення задовольнити свої потреби мотивує поведінку людини, формує сукупність її інтересів. Внаслідок розмаїтості причин потреби людей дуже різноманітні, задовольнити їх нелегко і з кожним роком дедалі складніше, враховуючи до того ж кількісне й якісне зростання самих потреб. Предметами першої необхідно­сті вважаються їжа, житло й одяг. Предмети розкоші для кожної людини, соціального прошарку або групи населення свої. В ці­лому до предметів розкоші належать дорогоцінності, золоті ви­роби, хутра, яхти тощо.

Потреби існують у всіх людей, груп людей, соціальних про­шарків, класів, держави. Головна особливість цих потреб полягає в їх безмежності. Оскільки людство розвивається, прогресують і його потреби. Підвищується культурний рівень людей, зростають і розширюються духовні потреби людини. Будь-який новий ви­нахід стає потребою і породжує цілий ланцюг нових потреб. За­соби масової інформації дуже оперативно роблять нову потребу надбанням усіх людей, байдуже, до якого класу вони належать або в якій країні мешкають: потреби ростуть кількісно ще й через збільшення самого народонаселення Землі.

Таким чином, висновок однозначний та аксіоматичний: в еко­номічному смислі людина має необмежені потреби в економіч­них благах і послугах. У цьому суть економічного закону зрос­тання потреб.

Потреба — це природний потяг людини до визначених умов життя, відсутність яких викликає хибне відчуття і породжує пра­гнення змінити такий стан речей. Потреби — це спонукальні мо­тиви рушійних сил, що є об'єктивною основою «ідеальних спо­нукань» — інтересів, бажань, цілей і т. д.

Загальна класифікація потреб характеризує їх як:

• базові — по­вітря, їжа, вода; породжені розвитком цивйіізації — наприклад, розваги;

• першочергові — їжа, одяг, житло; другорядні — дорогоцін­ні прикраси;

• матеріальні — засоби виробництва, товари широкого вжитку;

• нематеріальні — послуги освіти, мистецтва і культури;

• су­спільні — громадський порядок, безпека, охорона навколишнього середовища; колективні — транспорт, відпочинок;

• фізіологічні — продукти харчування, забезпечення житлом;

• духовні — розвиток науки і просвітництва, культурний відпочинок;

• соціальні — умови праці, задоволеність працею, охорона здоров'я, обслуговування.

Потреби також поділяються на економічні і позаекономічні. У свою чергу, економічні потреби містять матеріальні потреби і по­треби в цілеспрямованій трудовій діяльності.

За характером задоволення потреби поділяються на особисті, що задовольняються за рахунок предметів особистого споживан­ня і послуг споживчого призначення, і колективні, які складають єдину систему суспільних потреб — сукупність різноманітних видів потреб, зв'язок між ними і механізм їх задоволення.

Економічні потреби – ставлення людей до нестачі певних благ з бажанням володіти ними. Таким чином, потреби мають об’єктивно-суб’єктивний характер.

Надаємо класифікацію економічних потреб за певними критеріями:

1. За ступеням реалізації:

• абсолютні, що відповідають світовому рівню;

• дійсні, які типові для даної країни або регіону;

• платоспроможні.

2. За пріоритетністю (за А. Маслоу):

• фізіологічні;

• у безпеці й захисті;

• соціальні (у спілкуванні);

• у повазі;

• у самовираженні й самореалізації.

Вона будується за кри­терієм значимості і містить: фізіологічні потреби і потреби в гарантіях; потреби в спілкуванні; потреби у визнанні; потреби в самореалізації тощо. Засоби, за допомогою яких задовольня­ються потреби, називаються благами. Одні блага перебувають у розпорядженні суспільства в необмеженій кількості (наприк­лад, повітря), інші — обмежені. Останні називають економіч­ними благами, оскільки ці блага кількісно обмежені і на їх ви­готовлення потрібні ресурси.

3. За суб’єктами:

• індивідуальні, колективні й суспільні;

• потреби домогосподарств, підприємств і держави.

Розвиток людства диктує необхідність постійного подолання суперечності між зростанням потреб і обмеженістю ресурсів. Це проявляється у дисбалансі між попитом і пропозицією: наявність перевиробництва при перевазі пропозиції та дефіциту при перевазі попиту.

Задоволення потреби супроводжується отриманням корисності. Відрізняють загальну і граничну корисності. Загальна корисність – це підсумкова, накопичена корисність усіх благ, що споживаються. Гранична корисність – це показник останньої одиниці блага при безперервному споживанні. При цьому діє закон спадної граничної корисності, за яким кожна додаткова одиниця блага, що споживається, приносить людині менше задоволення, ніж попередня.

Треба відзначити три етапи розвитку потреб:

1. 1-й етап при домінуванні матеріально-речових потреб (до кінця 50-х років 20 ст.);

2. 2-й етап з перевагою потреб у соціальних послугах (до нашого часу);

3. 3-й етап при пріоритетності вільного часу почав формуватися у 80-90-ті роки 20 ст.