
- •1.Предмет, мета і завдання тмі
- •2.Роль кібернетичних і до кібернетичних дисциплін для вивчення тмі
- •3. Теорія інформації та її концепції
- •4. Історія розвитку ті
- •5. Етап виникнення класичної імовірнісної теорії Шенона і т.Д.
- •6. Методологічні засади ті
- •7. Вимірювання й оцінювання кількості інформації
- •8.Кодування інформації
- •9. Передача інформації
- •10. Пов’язаність інформації з процесами керування в кібернетичних системах. Реакція керованох підсистеми, зворотній зв’язок
- •11. Поняття про кібер систему: керуюча й керована підсистеми, повідомлення
- •12. Види систем: механічні, електричні, електроні, біологічні, соціальні
- •13. Класична схема передачі повідомлення в кібер системі за Шеноном
- •14. Повідомлення (незнакові й знакові). Інформаційна структура незнакового і знакового (вербального) повідомлення (рівні понять, тверджень, виводів)
- •15. Будова знака
- •16) Аксіома про ідеальний характер інформації (приклад б.Шоу)
- •17) Аксіома про матеріальні носії інформації
- •18) Закони визначення інформації
- •19)Визначення інформації. Одиниці її вимірювання
- •24) Образна концепція…
- •27) Способи оптимального кодування інформ.
- •28)Способи оптимальної передачі інформ…
- •29) Пакетна передача інформ…
- •30) Носії інформації…
- •31. Основні властивості інформації їх вимір та рцінка
- •33. Оцінювання
- •34. Новизна інформації
- •35. Види нової інформації. Оцінювання новизни знакової інформації для понять, тверджень, контексту, реципієнта, суспільства.
- •37. Якість інформації. Реальна, нереальна (псевдо реальна та ірреальна) та невизначена інформація (псевдо інформація та метаінформація). Практичне застосування в змі
- •38. Інформація оригінальна і копійована. Ступінь копійованості. Спотворення.
- •39. Цінність інформації. Дискретне двозначне вимірювання цінності.
- •40. Недискретне багатозначне вимірювання цінності
- •41) Інформаційний шум.
- •45. Компресування знакової (вербальної) інформації та незнакової інформації. Ступінь компресованості інформації.
- •46. Програмні засоби ком пресування інформації вербальної (програми реферування невербальної інформації (архіватори).
- •47.Розширення інформації. Ступінь розширеності інформації. Практичне застосування у змі,
- •48.Види суспільств. Джерела отримання інформації в аграрному, індустріальному, інформаційному суспільствах.
- •49. Основні види інформації у суспільстві.
- •50.Інформація аналогова і дискретна, зокрема цифрова. Поступовий перехід суспільства на цифрове кодування інформації.
- •51) Інформація статична і динамічна. Відеоінформ як приклад динам інформ.
- •52. Незнакова інформація й знакова
- •53. Вербальна інформація
- •54. Класифікація інформації
- •55. Інформація немасова і масова
- •56.Змі як основне джерело мі
- •57. Мова як основний носій і засіб передачі інфо. Традиційні системи письма
- •58. Нетрадиційні (спеціальні) системи письма
- •59. Основні потоки інформації в інфо суспільстві
- •60. Виділяють висхідні, низхідні й горизонтальні потоки інформації.
- •66. Основні види масової інформації
- •67. Основні джерела отримання інформації
- •68. Методи створення та правила побудови повідомлень
- •69. Поняття про аналітико-синтетичне опрацювання документів
- •70.До числа специфічних властивостей належать такі, які залежать від впливу людського фактора.
- •72.Режим доступу до інформації – це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення йзберігання інформації.
- •73. Психолінгвістичний аспект точності.
- •75 Автоматизовані технології опрацювання інформації
- •76 Культура споживання інформації
- •77 Функції масової інформації:
- •78Інформаційний простір держави — це множина текстових, аудіо- чи відеоповідомлень, які були оприлюднені чи плануються до оприлюднення на її території.
- •79Інформаційна політика держави
- •80) Інформаційна безпека держави
56.Змі як основне джерело мі
ЗМІ є основним джерелом масової інформації. Інші джерела масової інформації, що не належать до числа ЗМІ: кіно, театри, концертні зали тощо. Таким чином, масова інформація — це значно ширше поняття, ніж та інформація, яку розповсюджують ЗМІ.
57. Мова як основний носій і засіб передачі інфо. Традиційні системи письма
У суспільстві основним носієм і засобом передачі інформації є мова, причому в кожній державі вона може бути інша чи навіть одночасно можуть використовуватися кілька мов. Приклад з позначенням снігу в мові ескімосів (більше 30 назв), у нас — до півдесятка.
Мова реалізується в усній та писемній формах. Писемна мова є похідною (вторинною) стосовно усної. Письмо — це графічна знакова система, призначена для фіксації усного тексту[2] на площинному носії інформації.
Письмо дає змогу передавати (закріплювати) тексти в часі, а також переміщати їх на потрібну віддаль.
Існують два види письма: традиційне й нетрадиційне. Традиційне письмо — це таке письмо, яке призначене для використання всіма членами суспільства.
У противагу цьому спеціальне письмо — це таке письмо, яке призначене для використання (а) лише якоюсь частиною суспільства чи (б) з якоюсь певною метою. Такими частинами суспільства можуть виступати, наприклад, незрячі чи люди з вадами органів мовлення. Цілі, для яких можуть використовувати спеціальні системи письма, є такі: зафіксувати вимову усного тексту на носії інформації; передати писемний текст за допомогою іншого алфавіту; обмежити коли тих, хто може читати писемний текст; зробити алфавіт зручним для використання в технічних каналах передачі інформації тощо.
Тридиційна система письма
Графіка. З часом письмо в різних мовах почало розширюватися, зокрема доповнювалася графіка, встановлювалися орфографія та напрям письма. Усі ці три компоненти (графіка, орфографія, напрям письма) становлять систему письма.
Пристрої для традиційного письма. — стилoс (невеличка паличка з гострим кінцем) і глиняні чи з іншого аналогічного матеріалу таблички; — перо (ручка) чи олівець і пергамент або папір; — клавіатура й папір, фотопапір, фотоплівка, друкарська форма чи електронна пам’ять.
Літери на клавіатурах розташовані з врахуванням частоти їх появи в текстах
Для набирання текстів у комп’ютерах використовують спеціальне програмне забезпечення (текстові процесори (ТП)), які дають змогу набирати й виправляти тексти. Україномовні ТП. Альтернативні ТП (open Office).
Для автоматичного набирання текстів (з готових друкованих чи навіть стилізовано написаних рукою оригіналів) використовують системи оптичного читання.
58. Нетрадиційні (спеціальні) системи письма
Транскрибування — це вид спеціального письма, за допомогою якого фіксують вимову усних текстів. Запис можуть здійснювати з різним ступенем точності, що залежить від потреб того, хто записує. Транскрибування розрізняють залежно від одиниць мови, які записують: для опису звуків використовують звукове, а для опису синтагм і фраз — інтонаційне транскрибування.
Транслітерування — це вид спеціального письма, за допомогою якого здійснюють політерну передачу слів і цілих текстів, написаних однією графікою, за допомогою іншої графіки. У найпростішому випадку графікою виступає алфавіт. Транслітерування допускає умовне використання літер, введення додаткових і діакритичних знаків. Транслітерування за допомогою латинського алфавіту називають романізацією.
Стенографування — це вид спеціального письма, за допомогою якого запис усного тексту можна здійснювати у кілька разів швидше, ніж за допомогою звичайного письма. Швидкість запису стенографічним письмом порівняно з традиційним зростає від чотирьох до семи разів.
Cистеми письма для незрячих — це вид спеціального письма, який дає змогу позначати літери алфавіту знаками, які людина може сприймати тактильними аналізаторами (наприклад, руками).
В Україні використовують адаптацію шрифту Брайля для української мови.
Мова жестів (МЖ) — це вид спеціального письма, який дає змогу позначати цілі слова, а також літери алфавіту певними жестами. Мову жестів для обміну інформацією використовують як люди з вадами голосових зв’язок та слуху, так і люди без таких вад. Відповідно розрізняють: а) мову жестів для людей без вад органів мовлення (наприклад, в австралійських племенах вдови після смерті чоловіків рік розмовляють лише мовою жестів); б) мову жестів для людей з вадами органів мовлення — глухих чи глухонімих (таких людей за наявними даними від 0,4 до 1,5%). МЖ за своїми можливостями не поступаються звуковим мовам, хоча соціально мають нижчий статус.
Криптографування (таємне писання) — це вид спеціального письма, який дає змогу записати писемний текст, зафіксований природною писемною мовою, в такий спосіб, який робить його політерне розпізнавання максимально ускладненим.
Цифрові (комп’ютерні) системи письма. З виникненням комп’ютерів для організації їх спілкування з людьми виникло завдання — створити для спеціальні шрифти (шрифтокомплекти), в яких літери було б позначено не графічними (як у традиційному письмі), а цифровими образами (цифровими кодами). До кожного такого цифрового коду “чіпляли” відповідне графічне зображення знака.