26) Ідея кордоцентризму в укр.Етичній думці

Ідея кордоцентризму стає домінуючою за певних періодів філософського мислення в Україні, і серце набуває значення релігійного символу та первинної й найпотаємнішої духовної цінності.

Багатьом національним культурам притаманна філософська система або вчення, що найбільше характеризує її своєрідність та унікальність у світі. Таким філософським вченням, яке виражає специфіку української національної культури і філософії, є “філософія серця”. Найбільш яскраве відбраження вона знайшла у Григорія Сковороди та філософії Памфіла Юркевича. Памфіл Юркевич, зокрема, відводить серцю особливе місце в своїх філософських пошуках, вважаючи його осередком усіх сутнісних сил людини.

Саме через етичну проблематику “філософії серця” він виходить на одну з центральних проблем в українській філософії взагалом та в українській академічній філософії зокрема – проблему співвідношення розуму і віри.

У Г.Сковороди “філософія серця” розглядає людину як центр Всесвіту. Поняття “серця” тлумачиться ним не лише як емоційна сфера, а й як символ духовного життя людини. Взагалі, духовний світ людини є основним об'єктом дослідження мислителя. У понятті “серця” філософ розмежовує матеріальне і духовне начало, підкреслюючи, що тільки духовне, внутрішнє, моральне вдосконалення приведе людину до щастя. З вченням про серце пов'язана етична концепція філософа, за якою серце є найважливішою моральною цінністю і основою щастя людини, яке можливе, коли серце “чисте” і “світле”. Життя людини – це процес безперервного духовного розвитку, засобом якого є самопізнання. Лише вдивляючись у середину себе, в своє серце, людина стає здатною до такого самопізнання. Саме з цією спроможністю людини пов’язана ідея “сродної праці” Сковороди. “Сродною” є та праця, яка “лягає нам на серце”.серце згідно з біблійними уявленнями є осередком всієї людини, усіх її душевних сил. Це не означає, що душа людини тотожна душевному серцю, але вона найбільш ясно і повно відображається саме в ньому. Це стосується не лише почуттів, а й розумової діяльності. Арістотель, наприклад вважав, що саме фізичне серце, а не мозок, є органом мислення. Паскаль писав про особливу “логіку серця”, а Гегель визначив душу як “мисляче серце”.

27) Ідея конкордизму в.Винниченка

В.К. Винниченко (Франція) створює «філософію щастя», або «конкордизм», яка розуміє під щастям стан внутрішньої гармонії, що слідує за досягненням рівноваги між життєвими цінностями, що припускає узгодженість між різними сферами буття, між індивідуальним і колективним. У філософії Винниченка акумулюється проблематика всієї української філософії, в ній знаходять відгомін ідеї Г Сковороди та П. Юркевича, Н.В. Гоголя та І. Франка, М Драгоманова та Т. Шевченка. «Філософія щастя» розмірковує про щастя людини і людства, про те найголовніше, заради чого людство і існує.

Ідея конкордизму — це результат тривалих роздумів, досліджень і вивчень різних релігій, які є на нашій планеті, тих моральних принципів і засад, які формували людство протягом багатьох віків. До цієї ідеї Винниченко прийшов, намагаючись певною мірою дати людству рецепт удосконалення людини та життя, формування «морального» світу. Безперечно, важко повірити в те, що цю ідею можна було б реалізувати. Для цього потрібна воля всього людства. Винниченко відчув потребу гармонізації внутрішнього світу людини із оточуючим світом. З цією метою він багато років так натхненно створював працю «Конкордизм».